Ігор Бринош, активіст Одеської обласної організації ВГО “Комітет виборців України”, опублікував статтю про застосування в Україні міжнародного досвіду муніципальної правової допомоги
Ігор Бринош, активіст Одеської обласної організації ВГО “Комітет виборців України”, опублікував статтю про застосування в Україні міжнародного досвіду муніципальної правової допомоги. Відповідну ініціативу підтримує програма “Громадянське суспільство та належне врядування” Міжнародного фонду “Відродження”.
Для вдосконалення муніципальної правової допомоги корисний міжнародний досвід
Ігор Бринош
Останні шість місяців комунальна установа з надання безоплатної первинної правової допомоги в місті Одесі була об’єктом громадського моніторингу, метою котрого є зробити таку допомогу більш ефективною та доступною. Оскільки безоплатна муніципальна правова допомога в Україні лише формується і Одеса стала одним з “пілотних” міст, відповідний міжнародний досвід може стати суттєвим чинником для вдосконалення законодавства чи адміністративної практики.
Позитивний досвід Грузії, Угорщини, Молдови, Литви, Нідерландів, Великобританії та Канади вказує на значну увагу цих країн до чіткого виділення процедурних принципів надання первинної правової допомоги. Саме дотримання таких принципів гарантує клієнтам отримання якісної послуги та формує високий авторитет муніципальної правової допомоги, який не “дискредитується” безоплатним характером її надання.
Виходячи з досвіду вказаних країн, можна сформулювати наступні принципи надання первинної правової допомоги:
Доступність. Первинна правова допомога повинна бути легкодоступною для населення, в першу чергу територіально. Також населення має бути поінформованим про наявність послуг первинної правової допомоги, і що важливо – довіряти їх надавачу. Заходами зміцнення довіри можуть бути оцінка ступеня задоволеності клієнта, створення дружньої атмосфери прийому, встановлення зручного графіку прийому тощо.
Простота. Система надання первинної правової допомоги повинна бути організована у простий спосіб, чіткий та зрозумілий для можливих клієнтів. Це передбачає, зокрема: просту та зрозумілу процедуру звернення за допомогою (в більшості випадків це не прив’язано до жодних умов, і спеціальної заяви на отримання такої допомоги не потрібно); наявність інформації про надавачів первинної правової допомоги, пропоновані ними послуги та умови отримання цих послуг (країни зі складною системою надавачів розробили навіть інформаційні матеріали та комп’ютерні програми для інформування населення).
Швидкість. Зазвичай, проблеми, щодо яких клієнти звертаються за допомогою, є невідкладними, або клієнти вважають їх такими. Часто мова йде про збереження житла, соціальні виплати, втрату роботи чи доходу тощо. Такі проблеми можуть загостритись, якщо на них не відреагувати негайно, і це може спричинити збільшення витрат на систему правової допомоги. Відповідно, там де це можливо, правова допомога має бути надана «на місці» і негайно, а якщо потрібні додаткові дії (запит інформації чи підготовка проекту юридичного документу), то з мінімальною затримкою або очікуванням.
Ефективна координація. Це один з вирішальних елементів системи первинної правової допомоги, під яким розуміється координація між надавачами правової допомоги та іншими установами (організації соціальної допомоги, профспілки тощо). Така координація потрібна для того, щоб у випадках, коли конкретний надавач первинної правової допомоги не здатний допомогти клієнту, залишалася можливість направити його до іншої організації, яка володіє найкращими можливостями для такої допомоги.
Координація повинна існувати на декількох рівнях:
1) Між надавачами первинної правової допомоги. Наприклад, між державними суб’єктами, які надають базові юридичні поради, та недержавними, які можуть надавати більш ґрунтовну допомогу.
2) Між надавачами первинної правової допомоги та установами, які надають інші види послуг. Клієнти часто не розуміють характер своєї проблеми, тобто чи є вона юридичною, соціальною чи навіть медичною. В таких випадках, надавачі первинної правової допомоги повинні мати механізм та адресат для перенаправлення (наприклад, до організацій, які пов’язані з безробіттям, соціальними та медичними послугами тощо).
3) Між надавачами первинної правової допомоги та надавачами вторинної правової допомоги. В значній кількості звернень, правової консультації буває недостатньо і клієнти потребують вторинної правової допомоги. Зазвичай такі процедури повинні регламентуватися на рівні управління системою правової допомоги.
Зважаючи на аналіз міжнародного досвіду побудови системи муніципальної правової допомоги, а також попередні висновки громадського моніторингу комунальної установи з надання безоплатної первинної правової допомоги в місті Одесі, можна зробити декілька важливих висновків. А саме, щодо неповної відповідності порядку отримання первинної правової допомоги від Одеської міської ради вищезазначеним принципам доступності та швидкості послуг. Крім того, слід розробити додаткові процедури для забезпечення ефективної координації роботи різних державних та недержавних надавачів безоплатної правової допомоги (первинної та вторинної), а також організацій, які надають супутні послуги.
При підготовці матеріалу використано інформацію спільного видання ПРООН в Україні та Міністерства юстиції України “Міжнародне дослідження щодо систем первинної правової допомоги з акцентом на країни Центральної та Східної Європи і СНД” (2012).
Контакти:
Одеська обласна організація
ВГО “Комітет виборців України”
Ігор Бринош
(048) 716 46 83
odesakvu@ukr.net
***
Мета програми “Громадянське суспільство та належне врядування” – сприяти участі об’єднань громадян у здійсненні моніторингу діяльності органів публічної влади, захисті й лобіюванні спільних інтересів різних соціальних груп, а також забезпечувати їх залучення до процесу вдосконалення та впровадження нормативно-правових актів на загальнодержавному й місцевому рівнях.
