21 листопада Україна відзначає День Гідності і Свободи – день памʼяті про дві революції, що назавжди змінили нашу країну у 2004 та 2013 році.
Майже 20 років тому українці вийшли на Майдан, щоб відстояти справедливість. 10 років тому ми вийшли на Майдан, щоб вибороти свободу, майбутнє та право жити гідно. Багато речей, які тоді здавались далекими і малоймовірними, тепер стали реальністю: декомунізація, безвіз, кандидатство в ЄС і багато іншого. Ми віримо, що проблеми, які здаються невирішуваними зараз, за 10 років залишаться лише спогадами.
І хоча зомбі-імперія все ще не відпускає нас, судомно хапаючись за зброю, майбутнє вже не змінити. Ми вже зробили свій вибір, обравши вільну, європейську, демократичну Україну. І зробили його двічі.
До десятої річниці початку Революції Гідності наші колеги діляться своїми фотоспогадами. Деякі з них брали участь і у Помаранчевій революції, зберігши свої плівкові фото і розлогі спогади про листопад 2004-го.
Тетяна Кухаренко, менеджерка програми “Демократія і належне врядування”
“…прийшло чітке розуміння: нас дурять із результатами другого туру виборів, нам хочуть насадити тупого “проффффесора” замість обраного президента Віктора Ющенка, розігрується якийсь злий спектакль. Не може бути, щоб екзит-пол настільки не співпадав із реальними результатами! Закипіло… Та невже ми допустимо, щоб вкрали наш вибір?! На наших очах відбувається злодійство, і очікується, що ми промовчимо?? Нізащо!!
Емоції зашкалювали від цинічної брехні з телевізорів.
Потім, пізніше в інтервʼю Кучма хіхікав, опускаючи очі: “Так, вони з кандидатурою Януковича промахнулися…”. Вони – це кремлівські ляльководи. І ми вже тоді почали усвідомлювати, що Україну у спокої не облишать.
Але це потім, а зараз нам потрібно було захистити нашу перемогу на виборах 2004 року. Стихійно почали збиратися на Майдані. Місце намолене – сюди сходилися на обговорення в кучках, у “трубі”, ще у пізні 80-ті, послухати Левка Лукʼяненка, Вячеслава Чорновола, поспівати з Леопольдом Ященком. Словом, тільки на Майдан!”
“А позаяк кольором демократичної політичної сили на виборах був помаранчевий, то народ сходився із будь-якими помаранчевими деталями одягу, стрічками, прапорами. На тлі раннього снігу теплі помаранчеві кольори заряджали додатковою енергією і оптимізмом, робили сонячний настрій. Люди тягнулися одне до одного, хотілося бути щирішим і добрішим. Йшли спілкуватися із тими, кого опоненти почали масово звозити зі сходу – змарнілих, потомлених, дуже бідно вдягнених, розгублених людей (тоді ще не виникло ідеї “Маріїнського гетто”, організатори не дбали про їхнє харчування і обігрів). То ж майданівці ділилися з прибулими їжею і одягом, бо в Києві вже настала зима з морозом. А головне – намагалися ширити дружелюбність і терпляче пояснювати, чому ми за “помаранчевий” вибір, за демократію, чому проти януковича, але ніяк не проти співгромадян із Донбасу.
Насправді це була, мабуть, перша у часи незалежності, велика хвиля “знайомства” між сходом і заходом. Такі масові наїзди зі сходу, очевидно мали на меті зіштовхнути лобами прихильників різних політичних сил, але на той час справили протилежний ефект – люди знайомилися між собою, дізнавалися правду, бачили, що ми не чужі одне одному (звісно, хто хотів це усвідомити).”
Незабаром на Майдані з’явилися палатки, буржуйки, польові кухні, сцена… Ловили кожне слово виступаючих, завзято співали Вакарчуківське “я не здамся без бою” і пророче Бурмаківське “ми йдемо – за нами гаснуть ліхтарі; ми йдемо – попереду вогонь!”…
Не здалися, вибороли переголосування другого туру. Біля дільниць установили громадські патрулі “Нічна варта”, аби не допустити каруселей і повторної фальсифікації результатів. Мороз, ніч, підрахунки. Мій чоловік особисто вночі супроводжував протокол дільниці до ЦВК, щоб по дорозі документ нікуди не зник. А в ЦВК потрібно було ще чекати і чекати, щоб ці протоколи прийняли від людей з усієї України… Але таки результати були нарешті правдивими, справедливість таки перемогла! На той момент ми були щасливими і натхненними…
Христина Шульга, HR-директорка
“Це було неймовірне єднання однодумців, загальна піднесеність, віра в перемогу.”
Олександр Сушко, виконавчий директор
Перше фото – у цей день у нас було засідання Правління, і ми безпосередньо продовжили його на Майдані.”
Олесь Лісничук, аналітик
“На першому фото ранок після того, як ми відбивали всю ніч тиск (інші на ранок підтяглися) на барикаду на Інститутській і я дуже сонний і конкретно промерзлий. На другому – це мав бути якийсь черговий обов’язковий штурм. І нас таки записали в 5-ту сотню.”
Слава Сергійчук, комунікаційниця
Григорій Баран, директор програми “Соціальний капітал”
“Пригадую, що в офісі стояв запах диму, бо увесь одяг був ним просякнутий”
Вікторія Стократюк, менеджерка програми “Громадянська стійкість”
“Харківський Євромайдан, 8 березня 2014 року. В цей день відбувався проукраїнський мітинг біля пам’ятника Тарасу Шевченку, а далі хода з 100 метровим прапором до Майдану Конституції. Пам’ятаю, в той же час антиукраїнські активісти зібрались біля пам’ятника леніну з вимогою приєднати Харків до росії.”
Ольга Гальченко, менеджерка програми “Громадянська стійкість”
Радослава Кабачій, менеджерка програми “Соціальний капітал”
“Ці фото – це еволюція, так би мовити “від і до”. Перше фото – це перші дні ЄвроМайдану, тут всі сповнені щирими європейськими прагненнями для України. Друге – це 8 грудня 2013 – день, коли звалили леніна. Саме там і зроблене фото. Це був день неймовірного натхення – здавалося Україна екзистенційно очистилася від совка назавжди. Третє – на моїй касці лого закарпатського ЄвроМайдану, активісти якого коли приїздили у Київ, то я їм допомагала і хостила їх у себе вдома, також ми разом облаштували й підтримували закарпатський намет на Майдані. Четверте фото – це десь 4 ранку, після бою на Груші, в якому я брала участь, тому така замучена і брудна. Коли лише починалися бої на Груші, нормального екіпу не було, тому згадавши свою байкерську юність, я дістала мото-шолом, «черепашку» й наколінники.
Й останнє фото – так би мовити, циклює всі решта – 27 червня 2014 року, день остаточного підписання Угоди про асоціацію України з ЄС. На жаль, в цей час Крим вже анексовано, йдуть бої у Донецькій та Луганській областях України.”
