Інна Підлуська, заступник виконавчого директора Міжнародного фонду “Відродження”, опублікувала на сайті Фундацій Відкритого Суспільства статтю, присвячену розвитку громадянського суспільства в Україні після подій Майдану
Інна Підлуська, заступник виконавчого директора Міжнародного фонду “Відродження”, опублікувала на сайті Фундацій Відкритого Суспільства статтю, присвячену розвитку громадянського суспільства в Україні після подій Майдану.
Громадянське суспільство та майбутнє України
Інна Підлуська
Те, що відбулося на Майдані на початку цього року, докорінно змінило Україну. За ці зміни заплачено високу ціну; і я б хотіла, щоб жодна країна ніколи не платила за свободу життям своїх громадян. Наше завдання сьогодні – переконатися, що ті, хто загинули чи були поранені, не постраждали марно. Люди, які раніше байдуже ставилися до політики, зараз повірили в себе та в свою здатність змінити країну. Це рідкісна можливість, і ми повинні скористатися нею саме сьогодні.
Я є заступником виконавчого директора Міжнародного фонду “Відродження” – найбільшої благодійної організації, що підтримує розвиток громадянського суспільства в Україні. Ми працюємо відтоді, як країна здобула незалежність від колишнього СРСР на початку 1990-х. Наша місія – надавати фінансову й організаційну підтримку НУО, щоб сприяти розвитку активного відкритого суспільства. Ми допомагаємо громадянам збиратися разом та організовуватися, щоб відстоювати свої громадянські права й вирішувати питання, за які держава не може чи не хоче братися.
На мій погляд, суть громадянського суспільства полягає в тому, щоб виходити за межі повсякденних проблем (робота, дім, покупки тощо) й думати про те, у якому суспільстві та якій країні ми хочемо жити.
Наведу кілька ініціатив, який було започатковано за нашої підтримки. Багато років тому кілька правозахисників, фотографів і документалістів зібралися разом, щоб розповідати історії про права людини так, щоб це було цікаво для широкої аудиторії. Тож вони започаткували документальний правозахисний кінофестиваль під назвою “Docudays”, який існує вже одинадцятий рік поспіль.
Фестиваль проходить у Києві. Він перетворився на великий міжнародний захід, що приваблює тисячі глядачів розповідями про людей, які стикаються з негараздами й не здаються, які навчилися говорити самі за себе. Це надзвичайно сильні візуальні історії про дивовижні речі, яких люди можуть досягти. Це також щорічний мандрівний фестиваль, який проходить по всій Україні, поєднуючи покази з правопросвітництвом, що охоплює майже 150 тисяч осіб. Він став величезним джерелом натхнення в Україні та за її межами.
Міжнародний фонд “Відродження” також підтримує місцеві НУО, що прагнуть впливати на політику. Українською, як багатьма іншими слов’янськими мовами, слова “politics” і “policy” перекладаються однаково. З огляду на це ідею, що громадяни можуть брати участь у виробленні політичних рішень і впливати на місцевих посадовців, можна передати іншомовним терміном. Таким чином, ми підтримуємо організації, які допомагають політикам і виборцям збагнути, як виробляти якісну політику та примушувати посадовців відповідати за свої рішення.
Плоди цих зусиль ви бачили на Майдані. Активісти, багато з яких є нашими грантоотримувачами, ще задовго до масових акцій протестували проти корупції у владі, проти порушень прав людини й цензури. Протест почався як дуже активний виступ (свідомо безпартійний) проти рішення тодішнього керівництва України відмовитися від Угоди про асоціацію з ЄС.
За кілька днів цілковито мирну акцію жорстоко розігнала міліція. 30 листопада 2013 року було насправді дуже похмурим днем, бо багато українців побачили, як міліція застосовує силу проти своїх співгромадян. Коли це сталося, робота активістів громадянського суспільства допомогла донести інформацію до суспільства. Люди активізувалися: вони вирішили, що не сидітимуть склавши руки й не дивитимуться, як відбирають їхні права.
На ранок після розгону ми оприлюднили заяву: Міжнародний фонд “Відродження” не співпрацюватиме з владою, яка санкціонує таке жорстоке поводження з громадянами. Ми зажадали провести ретельне розслідування. Ми закликали владу покарати винних і запевнити, що подібні речі ніколи не повторяться.
Наш приклад наслідувала низка інших організацій громадянського суспільства. Було надзвичайно радісно знову побачити сотні тисяч протестувальників на Майдані. Це засвідчило, що громадяни більше не бояться влади. Це знаменувало грандіозні зміни у свідомості пострадянських людей.
Я вбачаю ці зміни в безпрецедентній самоорганізації та солідарності, які люди продемонстрували на Майдані, приносячи їжу, теплий одяг і гроші для протестувальників, щоб організувати кухні, прес-центри, служби правової та медичної допомоги. Одним із відчутних результатів такого єднання стала наша ініціатива “Гуманітарна солідарність”.
У часи загострення ситуації міліція силою витягала активістів із лікарень і відмовляла їм у медичній допомозі в СІЗО; багато лікарів зазнали тиску й залякувань через допомогу протестувальникам. У відповідь на це медичні працівники й активісти організувалися для надання медичної допомоги протестувальникам поза державною системою охорони здоров’я.
Щоб підтримувати та зміцнювати цю неформальну систему, ми зібрали лідерів громадської думки, які 3 лютого 2014 року започаткували програму “Гуманітарна солідарність”. Після падіння режиму сотні людей досі потребують подальшого лікування й реабілітації. Наша програма сприяла появі інших благодійних ініціатив, які залучають додаткові кошти для підтримки жертв насильства та їхніх родин, а також допомагають поліпшити координацію самоорганізованих груп надання гуманітарної допомоги та співпрацю між ними.
Після того, як режим зазнав краху й наприкінці лютого конституційною більшістю голосів у парламенті було сформовано новий перехідний уряд, Міжнародний фонд “Відродження” оголосив, що відновлює співпрацю з владою, і закликав активістів громадянського суспільства згуртуватися та примусити владу розпочати життєво необхідні реформи. Є певні обнадійливі свідчення того, що керівництво держави прислухається до цього.
Громадянське суспільство розгорнуло кампанію за забезпечення прозорості державних закупівель, щоб завадити посадовцям і бізнесу викачувати мільярди гривень із державного бюджету. Було нелегко, але ми переконали парламент проголосувати за це. Зараз ми наполягаємо на чесному й відкритому розслідуванні порушень прав людини на Майдані. Крім того, у травні мають відбутися дострокові президентські вибори. А що, як країна зможе провести кампанію без шахрайства, підкупу виборців або залякування? Це було б дуже обнадійливим сигналом.
Звісно, не всі підтримують ці реформи. Багато громадян України мають різні уявлення про напрям, у якому має рухатися країна. Але й тут життєво важливу роль відіграють організації громадянського суспільства. Сьогодні існує велика потреба в діалозі, необхідність навести мости між людьми з різними поглядами. Це дуже важливо, якщо ми збираємося якось зшивати країну.
А нині такі організації, як наша, зіткнулися ще з одним викликом – військовою агресією з боку Росії. Сама я росіянка за національністю, але народилася й більшу частину життя прожила в Україні, тому мені дуже боляче чути, що люди в Росії підтримують дії президента Путіна. Але важливо запам’ятати (а надто в цей критичний момент), що Путін не говорить за всіх росіян.
Насправді на Майдані я чула багатьох росіян, що солідаризувалися з протестувальниками. Але тих, хто не згоден із Путіним, вдома вважають підозрілими; вони потребують нашої підтримки й розуміння. Доки нормалізуються відносини між російською й українською владою, можуть минути роки, тож іще важливішим стає те, що люди, схильні думати, в обох суспільствах співпрацюють одне з одним, слухають одне одного та знаходять шляхи порозуміння.
Можливо, те, що відбулося в Україні, стане джерелом натхнення для народу Росії та інших країн. Тут звичайні люди вирішили не боятися влади, а взаємодіяти з нею, спілкуватися з керівництвом, коли вони невдоволені прийнятими рішеннями. Громадянське суспільство тут стало настільки сильним, що я ніколи такого не бачила. Майдан показав, наскільки потужними й ефективними можуть бути низові ініціативи. Можливо – просто припущення, – люди в інших країнах, де досі є деспотичні режими, могли б наслідувати наш приклад.
Контакти:
Міжнародний фонд “Відродження”
Інна Підлуська
pidluska@irf.ua
