12 березня 2010 року у Миколаєві відбувся прес-тур щодо проблем надання хоспісної та паліативної допомоги на Миколаївщині. Серед іншого, прес-тур було приуроченого до Всесвітнього дня боротьби з туберкульозом, що відзначається 24 березня.
За інформацією Міністерства охорони здоров’я України щороку близько 500 тис. хворих усіх вікових груп в Україні, що страждають на онкологічні, серцево-судинні захворювання, туберкульоз, ВІЛ/СНІД та інші невиліковні хвороби у термінальних (кінцевих) стадіях, потребують паліативної та хоспісної допомоги (полегшення болю та інших важких проявів захворювання, надання психологічної, соціальної, духовної та юридичної допомоги для забезпечення максимально досяжної якості життя). Якщо до кількості паліативних хворих додати ще по 1 – 2 родичів, які доглядають за ними, то виходить, що близько 1,5 млн. осіб в Україні щороку потребують паліативної та хоспісної допомоги, страждаючи від фізичного та морального болю, від безсилля допомогти рідній людині.
У Миколаєві на сьогодні функціонує п’ять хоспісних палат: дві з 2006 року – у СНІД-центрі (для хворих на СНІД), три – у обласному протитуберкульозному диспансері (для ВІЛ-іфікованих людей, хворих на туберкульоз). Окрім того, благодійний фонд боротьби з туберкульозом «Віта-лайт» в рамках проекту «Варто знати» (за фінансової підтримки МБФ «Відродження») у грудні 2009 року ініціював відкриття ще двох хоспісних палат при обласному госпіталі ветеранів війни для людей похилого віку.
Проте паліативної допомоги потребують не тільки хворі на туберкульоз і ВІЛ/СНІД, а й на онкологічні, серцево-судинні, неврологічні та інші невиліковні хвороби.
«У подальшому фонд “Віта-лайт” планує винести питання створення хоспісних палат при кожному медичному закладі і окремого паліативного центру на засідання координаційної ради при Миколаївській облдержадміністрації з паліативної та хоспісної допомоги щодо виділення коштів із обласного бюджету, – повідомив Едуард Горбатенко, голова правління БФ «Віта-Лайт».
В рамках прес-туру журналісти відвідали хоспісні палати у Миколаївському обласному центрі профілактики та лікування хворих на СНІД та обласному протитуберкульозному диспансері.
Найгострішими проблемами для надання паліативної допомоги у Миколаєві є нестача місць для хворих та брак медичного персоналу.
Гостро стоїть необхідність збільшення кількості ліжок, наприклад, у хоспісних палатах протитуберкульозного диспансеру. У відділенні розрахованому на 10 осіб, зараз перебуває 12 у тяжкому та вкрай тяжкому стані.
«На мою думку, паліативні палати потрібно було б зробити у кожному відділенні диспансеру, хоча би на 3 – 4 особи, – відмітив Павло Георгієв, головний лікар Миколаївського обласного протитуберкульозного диспансеру. – Адже туберкульоз тяжке захворювання, і крім ВІЛ-інфікованих, паліативної допомоги потребують і хворі на хіміорезистентний туберкульоз, особливо у термінальній (кінцевій) його стадії. Оскільки такий вид туберкульозу не чутливий до жодного з існуючих на сьогодні протитуберкульозних препаратів, перебіг хвороби досить складний, потребує постійного кваліфікованого догляду, який можливо забезпечити тільки в умовах хоспісу».
Що ж до різниці догляду за хворим у паліативних палатах або вдома, то тут думка лікарів одностайна: якісна медична допомога вдома не завжди є можливою і корисною для хворого. По-перше, враховуючи характер захворювання, наприклад, туберкульоз, на відміну від ВІЛ-інфекції, передається повітряно-крапельним шляхом, тому представляє загрозу також і для близьких хворого. По-друге, далеко не завжди родичі та близькі можуть надати хворому необхідний професійний догляд. Є важливим і психологічний аспект: не всі морально готові спостерігати, як у них на очах помирає близька людина. Часто догляд за хворим не дає можливості іншим членам родини повноцінно працювати. Деякі хворі взагалі не мають родичів.
За словами Світлани Стаханової, завідуючої стаціонарним відділенням Миколаївського СНІД-центру, люди, які перебувають у хоспісних палатах вже потребують не лікування, а догляду. Лікування надається тільки симптоматичне, в залежності від того, що турбує пацієнта – полегшуються біль та інші прояви хвороби. Така робота виконується переважно середнім та молодшим медичним персоналом, якого у хоспісі дуже бракує. “Наприклад, на 18 хворих, які перебувають у стаціонарі СНІД-центру, семеро з ним – знаходяться у хоспісних палатах та потребують постійного догляду, припадає одна медсестра та одна санітарка” – говорить Світлана Стаханова.
Та ж проблема з кадрами і у Миколаївському обласному протитуберкульозному диспансері. Тут на все четверте відділення для ВІЛ-інфікованих, хворих на туберкульоз (близько 80 чоловік, у т.ч. і пацієнтів хоспісних палат) працюють лише дві постові медичні сестри. Гостро потребує диспансер і штатного психолога, адже за словами Павла Свердлова, заступника головного лікаря з медичної частини, у хворих, які перебувають у хоспісних палатах часто бувають нервові зриви, і часто цих хворих немає кому морально підтримати наприкінці їхнього життя. Не завадить допомога психолога, враховуючи умови праці, і медичному персоналу.
Контактна особа: Ксенія Бєляєва (0512)76-83-00, моб. 0933168655
***
Захід організовано за підтримки управління охорони здоров`я Миколаївської облдержадміністрації та у рамках проекту «Варто знати» (МОБФБТ «Віта-Лайт» за фінансової підтримки МБФ «Відродження»).
