У 2011 – на початку 2012 року найбільше протестних акцій стосувалося соціально-економічних питань
У 2011 – на початку 2012 року найбільше протестних акцій стосувалося соціально-економічних питань. Про це свідчать результати моніторингу протестної активності, який здійснює Центр дослідження суспільства за підтримки програми “Громадянське суспільство та належне врядування” Міжнародного фонду “Відродження” та Національного фонду за демократію.
2011 року в Україні було зафіксовано майже стільки ж протестних акцій, як і 2010-го (2277 і 2305 відповідно). Після спаду протестної активності в січні-лютому 2012 року (внаслідок репресій проти кампанії чорнобильців і тривалих морозів) у березні було зафіксовано 317 протестних подій, що є абсолютним місячним рекордом від початку моніторингу й перевищує кількість протестів навіть у листопаді 2010 року, під час Податкового майдану. Протестна активність у квітні дещо спала (до 267 подій).
Водночас чисельність протестів майже не змінилася. Як і 2011 року, на початку 2012 року серед тих подій, щодо яких повідомляли приблизну кількість учасників, переважали протести за участю менш ніж 100 людей.
Торік протестна активність була найбільшою в таких регіонах: Київській і Києві (417 протестів), Харківській (191), АР Крим і Севастополі (160), Донецькій (155), Львівській (146). На початку 2012 року на друге місце за кількістю протестів після Києва вийшла Львівська область (91 протест) і відносно зменшилася протестна активність у Криму (67). Якщо 2011 року частка протестів у Східному регіоні суттєво перевищувала частку протестів у Західному регіоні (25% і 19% відповідно), то на початку цього року протестна активність на Заході та на Сході майже зрівнялися (22% і 21%).
Торік 60% протестів порушували соціально-економічні питання, 25% – ідеологічні та політичні питання, а 17% – питання захисту громадянських прав (деякі протести могли порушувати різні питання одночасно, тому сума більша за 100%). На початку 2012 року частка соціально-економічних протестів дещо зменшилася, але зросла частка політичних (54% і 30% відповідно). Серед соціально-економічних проблем найчастіше у протестах на початку цього року фігурували забудова міського простору, інтереси дрібного бізнесу, державні соціальні виплати. При цьому зросла кількість протестів, викликаних “оптимізацією” сфери охорони здоров’я та закриттям поліклінік.
Політичні партії незначним чином збільшили свою протестну активність порівняно з минулим роком. На початку 2012 року вони брали участь у 36% протестів (у 2011 році – у 34%). При цьому суттєво зменшилася частка участі громадських організацій (впала з 29% до 20%), які були основою мобілізації під час протестних кампаній дрібних підприємців і пільговиків. Як і торік, 32% протестів відбулися без участі жодних партій, громадських організацій, профспілок або непартійних груп із чіткою політичною ідеологією.
Як і раніше, найменше уваги політичні партії приділяють соціально-економічним питанням, а найбільше – ідеологічним і політичним. На початку 2012 року лише у 25% протестних подій було зафіксовано участь політичних партій (22% у 2011 році), натомість в ідеологічних і політичних протестах партії брали участь у 63% і 60% відповідно. При цьому, як і торік, на початку 2012 року близько половини соціально-економічних протестів проходили за участю винятково неформальних аполітичних ініціатив.
На початку 2012 року дещо зменшилася кількість протестів, які критикували центральні органи державної влади (Верховну Раду, Кабінет Міністрів, Президента), впавши до 29% з 37% у 2011 році.
На початку 2012 року 17% протестів мали конфронтаційну (передбачали не лише звернення, а й прямий тиск на опонента), а 6% – насильницьку тактику (з завданням шкоди людям або майну). У 2011 році конфронтаційними та насильницькими були 14% і 4% відповідно.
На початку 2012 року в середньому було зафіксовано 17 репресивних дій на 100 протестних акцій (у 2010 і 2011 роках цей показник становив 19:100). При цьому рівень поступок у відповідь на протести так само був невисоким – у середньому 5 позитивних відповідей на 100 протестів (у 2010-2011 роках – 6:100).
Моніторинг протестів здійснено на основі аналізу повідомлень у більш ніж 180 національних, обласних і активістських веб-медіа.
Центр дослідження суспільства
Інна Совсун, 067 502 57 27
Володимир Іщенко, 097 396 44 99
***
Мета програми “Громадянське суспільство та належне врядування” – запровадження сталого діалогу громадянського суспільства з владою в тих сферах реформ, які можуть сприяти розвитку громадянського суспільства, через участь основних зацікавлених сторін у прийнятті та моніторингу виконання рішень органів влади на всіх рівнях.
