В Інтернет-виданні "Буковинське віче" опубліковано статтю Альфреда Вірлінґа про свободу пересування в Євросоюзі
В Інтернет-виданні “Буковинське віче” опубліковано статтю Альфреда Вірлінґа про свободу пересування в Євросоюзі. Переклад та адаптацію тексту здійснила Леся Воронюк. Матеріал підготовано за підтримки Європейської програми Міжнародного фонду “Відродження”.
Безмежний Євросоюз
Альфред Вірлінґ
Говорячи про безмежний Європейський Союз, я маю на увазі не його розміри, а відсутність меж, тобто кордонів між країнами-членами. Звісно, фактично кордони існують, і кожна держава має чітко визначену територію, яка є ї суверенною і недоторканною. Проте, подорожуючи Європейським Союзом, часто можна перетнути декілька країн і навіть не здогадатися, що ви це зробили. Іноді існують митниці – пункти, як, скажімо, між Україною і Польщею, але там вас не зупинятимуть, не робитимуть обшук, якщо на це немає підстав, та не триматимуть у кількагодинній черзі, ви просто проїдете крізь спеціальні ворота. А іноді кордон між двома країнами позначається тільки дорожнім вказівником з назвою держави, в яку ви в’їхали, от і все.
Зважаючи на те, що в силу своїх інтересів я багато подорожую всім світом, зокрема і Європою, мені дуже добре відчутна різниця перетину кордонів всередині ЄС та будь-де в іншому місці. Головна перевага таких невидимих кордонів – це значна економія часу. Для мене став справжнім відкриттям перетин кордону не в Євросоюзі, коли звичайний автобус з туристами тримали 8 годин, людей обшукували, до того ж, на двох митницях. Це недопустимо в Європі. Звісно, не можна сказати, що на прикордонних територіях між країнами-членами ЄС немає ніякого контролю, він є, але має зовсім інші форми. Скажімо, в Німеччині після перетину кордону через декілька кілометрів, ймовірно, вас зупинить прикордонний патруль та перевірить, чи в порядку документи, чи немає нелегалів, чи ви не заблукали тощо…
Така митна політика була започаткована ще у 1985 році у місті Шенген в Люксембурзі. Вона передбачає відмову від закордонних паспортів та віз всередині ЄС. З тих пір загальновідомим став термін Шенгенська зона та шенгенські візи. Розберемося спочатку із Шенгенською зоною. До неї входять практично всі країни-члени ЄС, окрім Болгарії, Румунії, Кіпру та Хорватії. Болгарія та Румунія поки що не ввійшли до Шенгенської зони, бо через відкриття кордонів та скасування паспортно-візового режиму може відбутися цунаміподібний наплив заробітчан з цих країн в країни західної Європи, що негативно відобразиться на економіках як перших, так і других. Категорично проти приєднання цих країн до «шенгену» виступили Нідерланди, де я живу більшість часу, та Фінляндія.
Важливо наголосити, що до цієї зони входять не тільки країни-члени Європейського Союзу, а й Швейцарія, Ісландія, Норвегія та Ліхтенштейн. Окрім того, Великобританія та Ірландія підписали Шенгенські угоди, але скасували візово-паспортний режим не повністю.
Безперечно, така свобода пересування неймовірно подобається європейцям, адже не проходячи довгої тяганини та бюрократичної системи задля відкриття закордонного паспорту вони можуть дозволити собі без проблем поїхати в іншу країну. Наприклад, як вам ідея поїхати з Німеччини в Францію на обід чи з Португалії в Іспанію на кориду. Все, що вам необхідно для цього – сісти в авто чи купити білет на потяг і все. і це я говорю про розваги, але значно вагомішою є можливість працювати в іншій країні, налагоджувати бізнес, навчатися.
Проте протягом останнього часу політика Шенгенської зони зазнає значної критики самих європейських політиків. Це пов’язано з напливом великої кількості мігрантів як з країн, що нещодавно стали членами ЄС, так і з третіх країн. Так у Великобританії вже говорять про те, щоб ті, хто в’їжджають в країну з Шенгенської зони чи Єврозони загалом сплачували мито. Особливо ЄС потерпає через Грецію, проблемним є її кордон з Туреччиною, перетнувши який до ЄС потрапляє величезна кількість нелегальних мігрантів-турків, пакистанців, афганістанців та інших. Тому час від часу європарламентарі розглядають чергові зміни до шенгенських правил, проте поки що все залишається без змін. Це тому, що важливим моментом є право кожної країни закрити свій кордон у разі певної небезпеки. Саме така гнучкість закону не дозволяє йому зламатись взагалі. Ось яскравим прикладом стало майже на добу закриття кордону Норвегії зі Швецією через гучний теракт Брейвіка.
Що стосується України, то варто наголосити, що її вступ в шенгенську зону став би значним досягненням, по-перше, для української дипломатії, по-друге, для самих українців, чого я вам і бажаю, проте варто наголосити, що вступ до Шенгенської зони може бути ще довшим, ніж до Європейського Союзу, адже ця зона є своєрідною пересторогою для добре розвинених країн від менш розвинених у рамках ЄС. Як я вже зазначав, наприклад, ваш сусід Румунія – член ЄС, але не член Шенгенської зони. Набуття статусу члена в ній, переконаний, означатиме для вашої держави повну, 100-відсоткову євроінтеграційну перемогу.
Контакти:
“Буковинське віче”
(037) 22 34 000
bukviche@mail.ru
***
Європейська програма Міжнародного фонду “Відродження” сприяє європейській інтеграції України через поєднання зовнішних вимог Європейського Союзу, які випливають із підписаних міжнародних домовленостей, з підтримкою їх відстоювання та просування з боку українського громадянського суспільства, громадських організацій, які працюють заради утвердження європейських цінностей відкритого суспільства в Україні.
