У виданні "Буковинське віче" опубліковано статтю Ґреґорі Перона про особливості турботи про безхатченків у різних європейських країнах
У виданні “Буковинське віче” опубліковано статтю Ґреґорі Перона про особливості турботи про безхатченків у різних європейських країнах. Переклад та адаптацію тексту здійснив Андрій Волошин. Матеріал підготовано за підтримки Європейської програмної ініціативи Міжнародного фонду “Відродження”.
Без даху над головою, але з європейським комфортом
Ґреґорі Перон
Їм можна все… майже
Для них існують державні програми допомоги, у їхньому середовищі існують свої закони, з ними інколи цікаво поспілкуватися, дехто має здобуту вищу освіту і не одну. Але їх усіх об’єднує єдина проблема, чи то біда – дах над головою. Вони не мають житла проводивши день-у-день в іншому місці. Частіше за все ночі для безхатченків у літній період – сон під зоряним небом.
Питання, які стосуються поселення осіб без постійного місця проживання, а також їхнього працевлаштування вимагають достатньо зусиль, щоб досягти «золотої середини» у розвинутих раїнах Європи. Не є секретом, що нині в сучасних країнах ЄС проблема знедолених людей також існує. Інколи ними виявляються французи, іноді німці, а частіше за все роми. Останні ж явно не потерпають від дефіциту розкоші, але їхній спосіб ведення господарства та побуту можна віднести до явної проблеми. Трапляються випадки, коли безхатченкам стає вседозволеним навіть опанування просторів території музею, який було відкрито у далекому 1999 році Далай-Ламою. Місце знаходиться у самому центрі Лондона і безхатченкам там явно подобається. Єдине чим їм можуть зарадити – запропонувати безкоштовний виліт додому.
Проблема безхатченків вимагає чітких даних, навіть у ЄС
Ведення обліку чисельності таких категорій на вулицях міст, містечок Європи чи не найбільша проблема для зацікавлених допомогти. Деякі країни ЄС збирають дані про бездомних людей, ґрунтуючись на існуючому законодавстві, згідно з яким на організації, що надають послуги бездомним, покладається функція реєстрації клієнтів та надання інформації статистичним та адміністративним органам. Так, наприклад, у Данії з 1999 р. хостели (гуртожитки чи готелі) відповідно до чинного законодавства – «Закону про соціальні служби» (Low on Social Service) надають такі дані. Для формування бази даних поширеним є опитування персоналу різних організацій та закладів, що працюють з бездомними з використанням поштової чи електронної розсилки. Відштовхуючись від статистики державні і муніципальні органи використовують різні механізми надання допомоги безхатченкам.
Описуючи проблему безхатченків одні зазвичай вживають слово «бомж», що зародилося на теренах ще існуючого Радянського Союзу. Поняття «бомжі» було введено в мовний обіг у 70-ті роки минулого століття. Саме тоді в результаті певного облагородження радянської політичної системи в міліцейських протоколах затримання з’явилася абревіатура БОМЖ (Без Определенного Места Жительства – рос.). Вважається, що їхні ряди поповнюють люди, не адаптовані до змін у суспільстві. Цей загін справно поповнюють особи, які звільнилися з місць позбавлення волі; бомжами, як правило, стають колишні ув’язнені, що займали нижчі щаблі в тюремній ієрархії.
Не маючи квартири, можна жити в автомобілі
В офіційних документах та пресі бездомних в Німеччині іменують Odbachlosen (букв. переклад – без даху над головою), в побуті ж глузливо називають «братами вермуту» (Wermutbruder – за пристрасну любов до цього напою) або пеннерами (Penner – зневажливо сінонім бродяги). Точна їх кількість у країнах ЄС офіційній статистиці невідома – є лише оціночні дані, та й ті виходять не з державних відомств, а з благодійних організацій. Однією з активних у цьому руслі є Німецький федеральний союз допомоги бездомним. За даними організації з числа людей які не мають житла десята частина постійно перебуває на вулиці. Частина безхатченків не маючи квартири може похизуватися притулком у якому-небудь автомобілі. Це, як мінімум захищає від дощу та нападів. Наприклад, згідно свідчень ганноверського відділу благодійної організації Євангельської церкви Німеччини Diakonische Werk, тільки в Ганновері осіб, які мешкають в автомобілях налічується від 250 до 300 людей.
Чеський безхатченко поділився своєю історією життя. Цей досвід змушує задуматися кожного. Пан Ч. закінчив два університети – Військову льотну академію в Кошице і престижний Чеський технічний університет у Празі. Після навчання він отримав хорошу роботу, яка, однак, потребувала великої праці і часу. «Коли працюєте від зорі до зорі, будьте готові почути в один прекрасний день, що родина більше не хоче бачити вас удома», – розповів пан Ч. Після розлучення він позбувся житла і почав ненормовано вживати алкоголь. Ось вже чотири роки інженер живе на вулиці. А в Нідерландах чи не найменша кількість безхатченків серед усіх країн Європейського Союзу: на 1000 осіб – одна бездомна особа. Сто двадцять різноманітних організацій, що діють у країні, пропонують бездомним людям близько 250 видів послуг. Серед них – юридична, психологічна, соціальна допомоги.
Для вирішення проблеми європейці виявляють солідарність
Принагідно зазначимо також, що для поширення даного досвіду існує Європейська Федерація організацій, що працюють з бездомними (FEANTSA). Вона була заснована в 1989 р. як європейська неурядова організація з метою запобігання бідності і соціальної виключеності людей, що знаходяться в групі ризику бездомності або вже є бездомними. Нині членами FEANTSA є 100 організацій, які працюють в 30-ти європейських країнах та включають всі країни-члени Європейського Союзу. FEANTSA працює в тісній співпраці з установами Європейського союзу і має консультативний статус в Раді Європи і Організації Об’єднаних Націй, отримує фінансову підтримку від Європейської Комісії для здійснення своєї діяльності.
Варто констатувати, що допомога особам без місця проживання здійснюється не тільки на рівні активності громадського сектору, але й за рахунок реалізації європейських Програм. Проілюструвавши приклади того, як буденне життя виглядає в Європейському Союзі можна сподіватися, що спільність у вирішенні нагальних питань сприятиме тільки покращенню соціального становища в усьому Світі. У свою чергу сектор волонтерської допомоги і солідарності буде сягати незримих обсягів саме в допомозі людям, які також заслуговують на гідне місце в соціумі.
Контакти:
“Буковинське віче”
Леся Воронюк
lesiavoroniuk@gmail.com
