На минулому тижні у Києві відбулась конференція батьків, рідних і близьких, які підтримують ЛГБТ у їх боротьбі за рівні права, за толерантне ставлення до сексуальних меншин. Це була перша подібна конференція в Україні, на яку завітали гості з понад 10 країн світу.
На минулому тижні у Києві відбулась конференція батьків, рідних і близьких, які підтримують ЛГБТ у їх боротьбі за рівні права, за толерантне ставлення до сексуальних меншин. Це була перша подібна конференція в Україні, на яку завітали гості з понад 10 країн світу. На цій важливій події в самому серці столиці не було місця геополітичним конфліктам: гості з Росії, США і Німеччини говорили однією мовою розуміння, підтримки і прийняття.
Глава правління “Батьківської ініціативи “TERGO” Олена Глоба у вітальному слові до учасників і гостей конференції згадала слова американського теолога Девіда Світзера, який ще 40 років назад писав про те, що підтримка ЛГБТ їх рідними – це життєво необхідна умова, яка може допомогти зламати стіни ізоляції і примиритись з самим собою.
“У однієї людини немає настільки сильного авторитету, щоб змінити застарілий, та такий, який сприймається більшістю як належний, статус-кво”, – сказала мати відкритого гея Олена Глоба.
Заступниця виконавчого директора американської організації PFLAG (“Батьки, сім’ї та друзі лесбійок і геїв”) Елізабет Ком розповіла, що вона сама є мамою неповнолітніх дітей, і не знає, якою в майбутньому буде їх орієнтація. І саме тому вона підтримує ЛГБТ.
“Ми розуміємо, що розуміння, прийняття і підтримка – це ціль, до якої варто прагнути”, – заявила представниця PFLAG, яка об’єднує понад 200 тис. членів.
Однією з перших перед присутніми учасниками конференції виступила представниця німецького бюро міжнародного співробітництва GIZ, яке з моменту заснування “Батьківської ініціативи “TERGO” підтримувало цю організацію. У своєму вітальному слові вона згадала Мартіна Каде, який очолює програми з профілактики ВІЛ/СНІДу в GIZ і був одним з ініціаторів батьківського руху за права ЛГБТ в Україні: «В 2011 році, коли ми починали працювати над створенням інформаційної програми щодо ВІЛ/СНІДу в Україні, ми навіть не могли передбачити наскільки цікавим, успішним і багатогранним буде наш проект. Ми дуже горді, що GIZ і програма профілактики ВІЛ/СНІДу, підтримали ініціативу створення цього об’єднання батьків, родичів і друзів ЛГБТ».
До Києва на першу міжнародну батьківську конференцію завітали і гості з Росії, які в складних умовах продовжують відстоювати право на рівність. Однією з них була Єлєна Мусоліна, яка є активісткою Батьківського клубу ЛГБТ-організації “Вихід” в Санкт-Петербурзі.
“Я би назвала цей закон про заборону пропаганди нетрадиційних стосунків “законом мовчання”. Тому що на жаль гомофоби мають повну свободу самовираження, і це має підтримку держави і церкви. Нам не дають права говорити щось на захист наших дітей. Єдина форма нашої участі у цій боротьбі – це наш Батьківський клуб”, – розповіла Мусоліна про ситуацію, в якій доводиться працювати і жити російським ЛГБТ.
В рамках першої панельної дискусії німкеня Ангеліка Рибак, яка працює в клініці “Шаріте”, де лікували багатьох відомих політиків і навіть Тимошенко, прочитала присутнім лекцію “Сексуальна орієнтація: багаточисленність варіантів поза патологією”, в якій звернула увагу на те, чому з наукової точки зору помилково вважати гомосексуальність відхиленням. Розпочала вона зі слів видатного психоаналітика Зигмунда Фройда, який казав, що психоаналітичні дослідження рішучим чином заперечують спробу відділити гомосексуалів в окрему групу людей. Рибак назвала найважливіші дати в депатологізації гомосексуальності (1973 рік – Американська психіатрична асоціація виключає “гомосексуальність” з переліку розладів, а у 1991 році – ВООЗ), та розкрила важливі питання, які часто замовчуються тими, хто таврує сексуальні меншини.
Цю ж інформацію підтвердив український психолог-практик, який працює у Київському міському центрі планування сім’ї, сексології і репродукції людини Олександр Дмитренко. Він звернув увагу на практичні питання консультування представників ЛГБТ і їх соціалізації в гомофобному суспільстві.
Австрійський психолог і психотерапевт Мартін Пльодерл у своїй лекції розповів про те, чому ЛГБТ-люди найчастіше стикаються з суїцидальним настроєм і яке місце у вирішенні цього питання має підтримка батьків, рідних, друзів і колег.
На конференції виступила австрійська політикиня, віце-президентка однієї з фракцій Європарламенту Ульріке Луначек.
“Якби це була просто звичайна ЛГБТ-конференція, я не впевнена, що сіла б у літак цього ранку. Але коли справа торкається підтримки батьками, сім’ями, братами, сестрами, я вважаю це дуже важливим”, – сказала Луначек присутнім.
Луначек дуже вдало підмітила, що прийняття законів не обов’язково матиме наслідок зміну свідомості людей: “Я – політикиня, я пишу багато законів, але якщо наші закони не зачіпають душі людей, в нашому випадку, душі гетеросексуальних людей, тоді ми не зможемо змінити суспільство”.
Вимушений переселенець із Криму Богдан Зінченко розповів присутнім учасникам заходу, як це жити в парі з іншим чоловіком, який має біологічного сина.
Елла Ламах, яка вже 12 років займається питаннями гендерної політики, правами людини і попередженням насилля свою цікаву доповідь присвятила питанням гендерної рівності, насилля і місця ЛГБТ в державній соціальній політиці.
Програмний менеджер ВБО “ТОЧКА ОПОРИ” Дмитро Пічахчі представив присутнім проект Індекс корпоративної рівності, який на даний момент реалізується в Україні.
Були на конференції серед гостей і представники духовенства. Православний священик з США Джим Малкехі, який наразі перебуває з місією в Україні, поділився з присутніми філософським баченням проблематики ЛГБТ: “Світ змінюється по принципу: одна людина за одиницю часу. До тебе приходить людина, ти з нею говориш, змінюючи її погляди. Ця людина йде і несе ці зміни своїм близьким, змінюючи їх. У час смутних, важких для ЛГБТІ часів, завдання мам – залишатись мамами, які люблять, розуміють і підтримують”.
Підсумком конференції стало підписання резолюції до представників органів державної влади з вимогою звернути увагу на кричущу ситуацію з правами ЛГБТ в Україні. На даний момент в Україні відсутні правові механізми захисту прав людей, які стикнулись з дискримінацією за ознаками СОГІ у будь-яких сферах життя. Чи не єдиним документом, яким можуть послуговуватись ЛГБ у трудовій сфері є рекомендація, яку майже рік назад Вищий спецiалiзований суд України з розгляду цивільних i кримінальних справ направив головам апеляційних судів областей і Криму, згідно якого він наполягає на тому, що «при розгляді спорів, які виникають у сфері трудових відносин, судам необхідно враховувати, що перелік ознак, за якими не може бути привілеїв або обмежень у реалізації трудових прав громадян, не є вичерпним» і включає “сексуальну орієнтацію”.
Але чи можуть суди враховувати дану ознаку всерйоз, якщо таврування ЛГБТ – це звичайна практика для постмайданної України. У справі підпалу “Жовтня” адвокати хуліганів намагаються виправдати хлопців завдяки їх гомофобії, мер Кличко плутає марш за права людини з “розважальним гей-парадом”, серед так званої політичної еліти питання ЛГБТ піднімається лише в розважальному і провокаційному дусі, а аутінг відомих журналістів і політиків не є наслідком їх добровільного зізнання, а лише замовчування очевидної приналежності до ЛГБТ.
У світлі цих нерайдужних тенденцій, міжнародна конференція батьків, які не бояться відкрито підтримувати своїх дітей ЛГБТ – це значний крок уперед. І навіть за умови того, що зміни настануть не сьогодні – підгрунтя для них вже існує і всі, хто ці зміни приносить – вірять, не у догми і стереотипи, а у вільне і рівне майбутнє для кожного.
Конференція батьків відбулась за підтримки: Open Society Foundations, ВБО “ТОЧКА ОПОРИ”, GIZ Ukraine, Befah, PFLAG, The Centre for International Migration and Development (CIM), Hannchen-Mehrzweck-Stiftung (HMS)
За матеріалами:Національного ЛГБТ-порталу України
