Після 2022 року Сіверськодонецьк перестав бути центром тяжіння, у якому сходилося життя його мешканців. Вони роз’їхалися, адаптувалися, налагодили життя на новому місці – і разом із цим почали втрачати зв’язок одне з одним. У межах проєкту «Сіверськодонецька громада в екзилі» цю розпорошену структуру вперше зафіксували у цифрах, зв’язках і конкретних точках присутності. Утім, наразі це вже не просто констатація: громада намагається цьому протистояти – через самоорганізацію, нові мережі і спроби знайти себе в нових реаліях. Детальніше про результати проєкту – у матеріалі.
Хедлайнером проєкту «Сіверськодонецька громада в екзилі» став Кризовий медіа-центр «Сіверський Донець», який за останні роки став головною платформою для збору, осмислення і публічного проговорення всього того, що відбувається з Сіверськодонецькою громадою після розпаду звичного середовища. Завдяки підтримці міжнародних партнерів з Норвегії (Norad) та Швеції (Sida), у партнерстві з Міжнародним фондом «Відродження» та Фондом Східна Європа – розмова про теперішнє та майбутнє Сіверськодонецької громади отримала ресурс і масштаб. Це дозволило залучити до процесу не лише експертів, а й саму громаду – як повноцінного учасника, який не просто відповідає на запитання, а формує бачення майбутнього. Проєкт об’єднав дослідження, форсайт-сесію та інтерактивну мапу, щоб не описати проблему, а показати її структуру. У результаті вдалося визначити реальну географію громади, рівень її розпорошення, стан бізнесу та наявні осередки. Це дало відповідь на головне питання: як сьогодні виглядає Сіверськодонецьк без території.
Як на практиці виглядає Сіверськодонецька громада в екзилі
Проєкт, реалізований Кризовим медіа-центром «Сіверський Донець» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження», вперше перевів розмову про стан громади у вимір конкретних даних. Дослідження базувалося на опитуванні 150 внутрішньо переміщених осіб із Сіверськодонецька, 50 підприємців, а також серії глибинних інтерв’ю та фокус-груп.
Це дозволило не лише зафіксувати загальні тенденції, а й побачити структуру громади після релокації.
Згідно з отриманими даними, 89% мешканців залишаються в Україні, ще 11% перебувають за кордоном. Усередині країни сформувалася нова географія: найбільша концентрація ВПО зафіксована у Києві, Дніпрі, Львові, а також у містах західної України, куди переміщення було найбільш доступним у перші місяці повномасштабної війни.
При цьому розподіл не є рівномірним. Частина людей концентрується у великих містах із кращими економічними можливостями, інша – у менших містах із нижчими витратами на життя. Це формує різні моделі адаптації, які майже не перетинаються між собою.
Дослідження також показало часову динаміку: значна частина респондентів змінювала місце проживання більше одного разу після виїзду. Це означає, що процес стабілізації затягнувся і донині не завершений для частини громади.
Ключовий показник – рівень включеності. 67% опитаних не беруть участі у діяльності громадських організацій або ініціатив. Лише 4% залишаються стабільно залученими. Решта або взагалі не мають контактів із громадським середовищем, або підтримують їх епізодично.
Цю небезпечну тенденцію відзначила і очільниця Сіверськодонецької військової адміністрації Євгенія Бойко під час обговорення результатів проєкту: «Якщо є напрацювання за результатами форсайту, яким чином ми ще можемо комунікувати з громадою для того, щоб був живий фідбек, я з радістю почую це. Для мене це дуже важливо насправді, адже рівень залученості людей до життя громади наразі вкрай низький і це мене бентежить”.
Важливо, що це не є наслідком відмови від ідентичності. За результатами інтерв’ю, більшість респондентів продовжують ідентифікувати себе як частину сіверськодонецької громади. Проте ця ідентичність перестала мати практичне вираження у вигляді регулярної взаємодії.
Додатково зафіксовано поведінкові зміни. Після релокації пріоритети змістилися в бік індивідуального виживання: пошук житла, роботи, адаптація дітей, оформлення документів. У цих умовах участь у житті громади відходить на другий план. Водночас понад 50% респондентів заявили про готовність долучатися до громадських активностей за умови наявності зрозумілих форматів . Це означає, що потенціал для відновлення зв’язків зберігається, але не реалізується через відсутність інфраструктури.
Таким чином, перший блок результатів чітко фіксує: громада існує, але не функціонує як єдина система. Вона розподілена, нестабільна і слабо пов’язана.
Економіка і структура: втрати, адаптація і перспективні центри тяжіння
Другий блок результатів стосується економічної основи громади – і він показує ще більш глибоку трансформацію. У дослідженні взяли участь 50 підприємців із Сіверськодонецька, що дозволило оцінити ситуацію не загалом, а на рівні конкретних бізнесів.
56% змогли релокувати бізнес і відновити діяльність у нових умовах. 44% втратили бізнес повністю. У більшості випадків це було пов’язано не зі стратегічними рішеннями, а з фізичними обмеженнями: неможливістю вивезти обладнання, руйнуванням активів або відсутністю фінансового ресурсу для перезапуску.
Серед релокованих бізнесів домінують сфери з низьким порогом входу: послуги, торгівля, невеликі виробництва. Водночас частка складніших виробничих бізнесів суттєво зменшилася через складність їхнього переміщення.
78% підприємців працюють без найманих працівників. Це означає, що більшість бізнесів перейшли у формат індивідуальної зайнятості або мікропідприємництва. Часто це нові бізнеси, створені вже після релокації, а не відновлені старі.
Змінилася і клієнтська база. Більшість підприємців змушені були працювати з новими ринками, втративши попередні зв’язки. Це знижує ефективність і ускладнює масштабування. Водночас дослідження показало, що бізнеси стали одними з ключових точок концентрації громади. Навколо них формуються нові соціальні зв’язки – як між самими підприємцями, так і з клієнтами з числа переселенців.
Окрім бізнесу, було зафіксовано інші типи осередків: громадські організації, освітні ініціативи, культурні проєкти, локальні групи підтримки. Вони виконують функцію неформальних центрів, де зберігається взаємодія і відтворюється спільність. До початку проєкту ці осередки не були систематизовані. У результаті їх вдалося об’єднати в єдину структуру і зафіксувати як елементи мережі.
Таким чином, економіка громади, хоч і значно ослаблена, але не зруйнована повністю. Вона трансформувалася і стала основою для формування нових локальних центрів.
Як зазначає учасниця форсайту Марина Багрянцева, цей захід підняв питання, практично не досліджену у світі – це феномен «громад в екзилі». «Аналіз наукової літератури та наявних методологій показав: досвіду роботи з релокованими громадами, які формально існують, але фактично розпорошені по всьому континенту, наразі не має жодна країна. Світ не має готових рішень для таких умов, наразі їх напрацьовуємо саме ми, і це дуже важливий крок, і не тільки для Сіверськодонецької громади», – підкреслила вона.
Сторвення нового інструментарію: мапа, осередки і нова парадигма відновлення
Найбільш прикладним результатом проєкту стало створення інтерактивної мапи, яка систематизувала результати дослідження і вперше перевела розпорошену громаду у формат робочого інструменту.
Мапа об’єднує кілька типів даних: географію проживання мешканців, розташування релокованих бізнесів, громадські ініціативи та локальні осередки. У ній відображені десятки конкретних точок – підприємства, організації, групи, які продовжують функціонувати після переміщення. Це дозволяє бачити не окремі кейси, а структуру розподілу активності по країні.
Окремим елементом мапи став розділ «бізнес в релокації», що фіксує підприємства, які відновили діяльність. Це дозволяє визначити, у яких регіонах концентрується бізнес-активність, які сфери переважають і як змінився економічний профіль громади після релокації.
Практична функція мапи – у можливості працювати з цією інформацією. Вона дає змогу знаходити контакти, ідентифікувати осередки, бачити потенційні точки взаємодії між бізнесами та ініціативами. Це створює базу для відновлення горизонтальних зв’язків, які були втрачені після розпорошення.
Паралельно форсайт-сесія дозволила узагальнити ці дані на рівні моделі. Учасники, серед яких були представники громади, бізнесу, експерти та органи місцевого самоврядування, зафіксували, що громада функціонує як мережа з низькою щільністю зв’язків. Було визначено наявність локальних центрів активності, але відсутність координації між ними.
Це означає, що на момент завершення проєкту громада має базову структуру – у вигляді розподілених осередків і зафіксованих зв’язків – але не має механізмів їхнього системного об’єднання. Отже, головний результат – це не лише створення мапи як продукту, а формування базової інфраструктури. Вона дозволяє переходити від фіксації стану до роботи з ним: ідентифікувати ключові точки, вибудовувати взаємодію і концентрувати ресурси.
“Результати, отримані у ході досліджень, досить практичні для реалізації, і я думаю, що це дуже корисно. І ця ініціатива з громадським бюджетом, конкурсом громадських ініціатив. Я впевнена, що це все може бути реалізовано. Дійсно, великий потенціал має хоча б придбання “Лісної дачі” Я в цьому бачу окремий потенціал для згуртованості громади, для започаткування якихось нових ініціатив тощо”, – підкреслила учасниця форсайту, громадська активістка Валентина Агафонова.
У підсумку проєкт дає чітке розуміння: Сіверськодонецька громада не зникла, але її форма існування змінилася. Вона функціонує як мережа, яка потребує підтримки, координації і розвитку.
І саме це визначає головний виклик. Якщо зв’язки між окремими елементами цієї мережі не будуть відновлюватися і посилюватися, вона поступово втратить цілісність. Це не теоретичний ризик, а процес, який уже зафіксований у даних – через рівень незалученості, втрату економічних зв’язків і фрагментацію середовища.
У підсумку проєкт дає те, чого критично бракувало: розуміння масштабу, структури і потенціалу громади. І головне – отримати інструменти, які дозволяють цей потенціал не втратити. Адже навіть у випадку деокупації відновлення не буде автоматичним. Місто можна відбудувати відносно швидко – питання ресурсів і часу. А от спільноту, яка розсипалася і втратила внутрішні зв’язки, зібрати значно складніше.
Саме тому акцент зміщується. Мова вже не лише про повернення території, а про збереження структури громади до цього моменту. Про створення мереж, підтримку бізнесу, роботу з ідентичністю, формування постійних каналів взаємодії. Без цього будь-яке «повернення» ризикує залишитися формальним.
Сіверськодонецьк сьогодні існує у розподіленому вигляді. Це не метафора і не образ, а конкретна соціальна реальність. І від того, чи вдасться цю розподіленість перетворити на працюючу систему зав’язків, залежить те, чи залишиться він громадою – а не набором окремих історій, які вже більше не перетинаються.
Матеріал створено у межах проєкту «Імпульс» за фінансування Норвегії (Norad) та Швеції (Sida). Зміст матеріалу не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження», Фонду Східна Європа, Уряду Норвегії та Уряду Швеції.
Джерело: Зміст тижня
