Що таке стійкість громадських організацій і чому вона важлива? Кожен керівник чи працівник громадського сектору, ймовірно, відповість на це питання по-своєму. Водночас є конкретні індикатори, які допомагають точніше визначити це поняття. Фонд виокремив їх спільно з аналітиками OpenSpaceWorks Ukraine на основі відповідей наших грантерів.
В умовах війни саме розуміння стійкості трансформувалося: змінилися пріоритети, підходи до роботи та критерії ефективності організацій. У цьому матеріалі-конспекті пояснюємо, що таке стійкість для українських ГО сьогодні, які кроки допомагають її посилити.
Що робить організації стійкими
У межах програми «Лабораторія стійкості» Фонд підтримав 14 різних проєктів (ознайомитися з ними можна у публікації «Кейси стійкості»). Щоб визначити поняття «стійкості», аналітики компанії OpenSpaceWorks Ukraine провели опитування грантерів Лабораторії. На запитання «що таке стійкість» респонденти відповіли: важливі цінності та стратегія, стійкість людей, фінансова та організаційна міцність, здатність адаптуватися у роботі, а також довіра та вплив у громаді.
Ми визначили чотири ключові стовпи організаційної стійкості та вибудовували роботу з громадськими організаціями відповідно до цих напрямків:
- Стратегічна здатність: уміння формувати, зберігати та дотримуватися стратегії.
- Командна робота: ефективна взаємодія та спільна діяльність всередині організації.
- Вплив і зв’язок із громадою: здатність організації впливати на середовище та підтримувати контакт із громадою.
- Належне врядування: забезпечення прозорої звітності, підзвітності та дотримання стандартів управління.
З урахуванням досвіду та відповідей організацій-партнерів, аналітики визначили спільні риси, що формують поняття стійкості для кожної з них. Попри різні контексти та напрями роботи, грантери найчастіше описують стійкість через три взаємопов’язані виміри:
- Внутрішня позиція і здатність діяти. Стійкість – це не відсутність кризи, а ставлення до неї. Йдеться про готовність шукати рішення, адаптуватися та діяти навіть у складних умовах.
- Неперервність і розвиток попри виклики. Стійка організація продовжує діяльність у звичному або адаптованому форматі, і водночас шукає можливості для розвитку та масштабування (коли це доречно).
- Команда, яка знає, що робить. Передусім стійкість тримається на людях: злагодженій команді, яка поділяє цілі організації та готова продовжувати роботу. Структури, процедури й бюджети лише підсилюють цю основу.
Будь-яка організація насамперед – це команда, яка спрацювалася або має передумови для ефективної роботи разом. Звісно, команді потрібні ресурси: інституційно-організаційні (налагоджені процеси, документація, бюджет), а також інші ресурси, з якими команда може ефективно працювати та досягати результатів.
Водночас стійкість – це поєднання внутрішнього стану і зовнішніх дій. Це впевненість, цінності й готовність адаптуватися разом із здатністю продовжувати роботу, передавати досвід і посилювати вплив. Одне без одного не працює.
Що передує формуванню стійкості організації
Аналітики OpenSpaceWorks Ukraine виокремили основні характеристики, притаманні стійким громадським організаціям:
- Особиста мотивація, вкорінена у власному досвіді (досвід війни, досвід переміщення, соціальні виклики). Ця первинна енергія є паливом, незалежним від грантів і донорів.
- Довіра як соціальний капітал: «свій до свого», «рівний-рівному». Тобто – це неформальна атмосфера, яку неможливо підробити і купити.
- Адаптивність та здатність миттєво реагувати на виклики, щоб зробити свою діяльність актуальною та результативною в заданих умовах.
- Вкорінення в громаді. Локальні зв’язки, мережа контактів, репутація, взаємна відповідальність – саме вони стають основою для мережування та масштабування.
Є спільні фактори, які впливають на формування стійкості організацій. Їх умовно поділяють на внутрішні та зовнішні: ті, що залежать від самої організації, і ті, що формуються у взаємодії з середовищем.
До внутрішніх факторів експерти відносять:
- Управління. Перехід від «ручного», харизматичного контролю до делегування відповідальності, чітких процедур і налагоджених процесів. Стійкі організації поступово вибудовують системне управління, розподіляють ролі в команді та працюють на основі стратегічного планування, а не ситуативних рішень. Стійкі організації не бояться делегувати завдання всередині команди, довіряють виконавцям відповідальність за процес і результат.
- Фінансова модель. Перехід від залежності від одного джерела фінансування або коштів засновників до гібридних моделей. У таких моделях грантова підтримка поєднується з іншими способами пошуку грошей: соціальним підприємництвом, освітніми послугами, коворкінгами, зеленим туризмом чи іншими ініціативами. Це дозволяє організаціям зменшувати ризики невиконання проєктів та планувати діяльність у довшій перспективі.
- Технологічність. Використання цифрових інструментів як основи для прозорості, адресності та ефективної комунікації з донорами, партнерами і владою. Дані, аналітика та бази знань роблять роботу організації видимою, підсилюють аргументацію та допомагають ухвалювати обґрунтовані рішення.
До зовнішніх факторів належать:
- Мережування і партнерства. Пошук спільних точок дотику з іншими організаціями, громадами та інституціями. Стійкі організації ставлять питання: «Чим ми можемо бути корисні?» і «Де потрібна наша підтримка?». Вони спираються не лише на власні ресурси, а й на ширшу спільноту, яку представляють. Важливими інструментами стають навчання, обмін досвідом і спільні ініціативи.
- Менторство і передача досвіду. Зміцнівши, організації починають підтримувати новостворені ініціативи, ділитися практичними рішеннями та виступати менторами. Передача досвіду – як діяти в кризових ситуаціях, як будувати команду чи працювати з громадою – посилює взаємодію та згуртовує громадянське суспільство ширше.
- Позиція щодо влади. Перехід від ізоляціонізму та недовіри до суб’єктної взаємодії. Стійкі організації говорять із владою мовою даних і аналітики, формують пропозиції та долучаються до спільного стратегічного планування. Така співпраця поступово замінює модель протистояння на модель партнерства.
Як стійкість ОГС переходить у стійкість громад
Стійкість громадських організацій може переростати у постійну співпрацю з громадою (чи кількома громадами), що також є ознакою стійкості, адже свідчить про довіру, сталі партнерства та здатність ГО відповідати на потреби людей. Про таку співпрацю свідчить низка факторів:
Інтеграція замість сегрегації. Стійкі організації не створюють закриті простори (наприклад, «тільки для постраждалих»), а долучені до формування змішаного середовища: де природно взаємодіють ветерани, цивільні, переселенці, підлітки та люди старшого віку. У такому форматі реабілітація відбувається шляхом повернення до звичного життя та включення у спільноту, а не через ізоляцію від неї. Це лише один приклад, проте подібних практик можна навести безліч, якщо говорити про відкриті простори, які покликаня сприяти взаємодії, соціальній інклюзії та обміну досвідом між різними групами громади.
ГО як R&D-центр (тестування та розробка рішень) для держави. Стійкі громадські організації тестують нові підходи, моделі рішень і доводять їхню ефективність на практиці. Після цього напрацювання можуть передаватися державі чи громаді для масштабування (або отримувати подальшу підтримку). У такій ролі громадський сектор виступає генератором рішень, що згодом можуть бути впроваджені на системному рівні. Це також свідчить про своєрідну стійкість організацій, бо демонструє їхню здатність адаптуватися до нових умов, шукати нові рішення та ефективно впливати на середовище, в якому вони працюють.
Здатність «упаковувати» соціальні послуги. Стійкі організації вміють оформити власні напрацювання як «соціальне замовлення» – послуги для різних груп населення у громаді, що можуть отримати фінансування та масштабування. Водночас ГО є ресурсними центрами: проводять навчання, менторять інші ініціативи та передають перевірені підходи. Цей фактор особливо підкреслює стійкість ГО, бо демонструє здатність системно впливати на середовище, ефективно використовувати ресурси та підтримувати розвиток громади у довготерміновій перспективі.
Уроки стійкості від ГО-партнерів Лабораторії
На основі аналізу роботи ГО-партнерів Лабораторії стійкості аналітики виокремили кілька ключових уроків та рекомендацій для тих, хто прагне набути стійкість. Серед них:
Перший урок – бажання “робити добро” має набути форми стратегії, процедур і планування. Первинна мотивація та стратегічна організація діяльності потрібні одночасно. Одне підтримує інше: енергія та ідеї спрямовуються у системні зміни, а чіткі процеси і планування дозволяють цю енергію примножувати та ефективно реалізовувати. Без структури навіть найщиріше бажання допомагати може зменшуватися під тиском непередбачуваних обставин або криз.
Другий урок: стійкість організації – це стійкість її людей. Команда, яка вміє піклуватися про себе, довше здатна піклуватися про інших. Збереження енергії, запобігання вигоранню та увага до внутрішнього стану працівників безпосередньо впливають на ефективність і продуктивність організації. Тому керівники повинні створювати умови для підтримки ментального здоров’я, розвитку професійних компетенцій та згуртування команди. Стійка організація – це, насамперед, команда, яка працює злагоджено та має внутрішні ресурси для подолання викликів.
Досвід стає ресурсом тоді, коли його передають іншим. Кризові ситуації та набуті уроки, оформлені у методики, продукти чи практичні інструменти, стають своєрідною «франшизою стійкості» для інших громад. Важливо ділитися своїми напрацюваннями, надавати менторську чи консультативну підтримку новоствореним або слабшим ГО, які у майбутньому можуть стати партнерами у масштабуванні або реалізації нових проєктів. Прикладами таких практик є досвід Баби Єльки та Зеленого гаю, який успішно поширювався на інші громади і демонстрував ефективні моделі взаємодії та розвитку.
Мережа та мережування – це важливий операційний ресурс. Горизонтальні зв’язки між організаціями допомагають вирішувати завдання, які неможливо реалізувати самотужки, часто швидше та ефективніше, ніж через грантове фінансування. Що ширше коло контактів ГО серед інших організацій, владних структур, бізнесу чи донорів, то стійкішою стає організація, бо отримує доступ до знань, ресурсів і партнерських можливостей. Досвід співпраці з владою також є ключовим фактором стійкості, особливо для новостворених ГО, які ще не мають налагоджених зв’язків і ресурсів.
