Шахтарські міста в Україні опинилися перед складним викликом. Війна, економічні зміни та поступове зменшення ролі вугілля у світі впливають на їхній розвиток і змушують замислюватися про майбутнє. Йдеться не про раптове закриття шахт, а про те, як допомогти таким громадам стати економічно сильнішими та привабливішими для життя: створювати нові робочі місця, залучати інвестиції, розвивати освіту та нові галузі економіки. Такий підхід називають справедливою трансформацією – коли зміни відбуваються поступово, з урахуванням потреб людей і громад, які десятиліттями були пов’язані з вугільною галуззю.
У цьому матеріалі розповідаємо, що означає справедлива трансформація, на яких принципах вона ґрунтується та як українські громади можуть пройти цей шлях.
Що таке справедлива трансформація та до чого тут Україна
Справедлива трансформація – це підхід до змін у громадах, коли економіка переходить від викопних галузей промисловості (видобування нафти, вугілля, газу) до нових, але з урахуванням інтересів людей та з мінімальною шкодою для довкілля.
Якщо простими словами, то це процес, що покликаний зберегти робочі місця, зумовити нові можливості для розвитку громади (створення нового бізнесу, покращення освіти тощо), зробити зміни поступовими для людей. Справедлива трансформація також передбачає ширше використання децентралізованої відновлюваної енергії: зокрема геотермальної, вітрової, сонячної та енергії води, яка майже не шкодить довкіллю та людям (якщо порівняти з викопною промисловістю).
Справедлива трансформація регіонів грунтується на кількох основних принципах:
- активному заохоченні регіонів до декарбонізації. Тобто поступового зменшення викидів парникових газів шляхом переходу від викопного палива до чистішої енергетики, енергоефективності та нових технологій. Для регіонів це означає розвиток ВДЕ, модернізацію інфраструктури та підтримку кліматично дружніх виробництв;
- припиненні інвестицій у нові “викопні” проєкти;
- підтримці постраждалих регіонів, залученні додаткових інвестицій у нову економіку (розвиток малого та середнього бізнесу, нові галузі промисловості, інфраструктура, освіта та інші місцеві проєкти);
- підтримці працівників, їхніх сімей та інших людей, яких може торкнутися трансформація. Регіони піклуються про перекваліфікацію працівників, створення нових робочих місць, соціальні гарантії та програми підтримки для родин, які можуть втратити джерело доходу внаслідок закриття шахт або скорочення виробництва;
- відновленні довкілля у місцях видобутку вугілля;
- вирішенні наявної економічної та соціальної нерівності. Перехід має допомагати зменшувати нерівність шляхом нових економічних можливостей та доступу до якісних послуг;
- забезпеченні інклюзивного та прозорого процесу планування. Рішення щодо майбутнього регіонів ухвалюють, залучивши всі зацікавлені сторони: місцеву владу, жителів, бізнес, працівників і громадські організації.
У світі діє чимало ініціатив, що дають змогу громадам зменшувати залежність від викопного палива та переходити на ВДЕ. Муніципалітети добровільно беруть на себе зобов’язання рухатися до більш сталої економіки і водночас отримують доступ до грантів, кредитів і технічної підтримки. Україна долучена до кількох із них: Угоди мерів (добровільне зобовʼязання щодо скорочення шкідливих викидів шляхом зміни економіки), Європейської зеленої угоди (план ЄС щодо поступової поступово відмови від викопного палива) та Програми LIFE (фінансує ініціативи, які зменшують залежність від вугілля, газу та нафти). Участь громад у таких ініціативах дає змогу обирати новий вектор розвитку, де є місце енергоефективності, економічній стійкості та проєктам, дружнім до довкілля.
До повномасштабної війни Україна активно рухалася у напрямку справедливої трансформації. У 2021 році ми приєдналися до коаліції Powering Past Coal Alliance під час Конференції ООН із зміни клімату. Тоді урядовці оголосили амбітну ціль: відмовитися від використання вугілля в електрогенерації до 2035 року.
“В Енергетичній стратегії України до 2050 року підтверджено плани поступово відмовитися від вугільної генерації до 2035 року. Реалістичність цієї мети оцінять після закінчення війни з росією та з урахуванням наявних робочих потужностей”, – говорить Костянтин Криницький, керівник відділу енергетики ГО “Екодія”.
До повномасштабної війни області на сході країни активно працювали над справедливою трансформацією. Зокрема, Донецька область розробила проєкт Стратегії трансформації вугільних громад – Покровської, Мирноградської, Добропільської, Новогродівської, Селидівської, Вугледарської та Торецької. Та війна росії суттєво змінила плани. Зараз чимало громад, які роками залежали від вугледобувної промисловості, опинилися в окупації, релоковані або переживають економічну кризу. Через скорочення видобутку падають доходи, люди втрачають роботу, а молодь залишає країну у пошуках можливостей. Муніципалітети змушені швидко адаптуватися до нових умов, однак без системної підтримки це може призвести до тривалого економічного спаду.
«У різних областях шахти поступово закривалися, і для людей ставало очевидно, що цей процес невідворотний. Війна також вплинула на ситуацію. Водночас релоковані громади – Новогродівка, Покровськ, Селидове, Торецьк – навіть після переміщення продовжують працювати над планами відновлення та реінтеграції», – наголошує Костянтин Криницький.
Шептицький – вугільна громада, що на крок попереду
Над справедливою трансформацією працювали не лише громади сходу. Цей процес охопив майже всі території, де досі працюють шахти. Одна з таких – Шептицький, що на Львівщині.
Шептицька громада сформувалася як центр вугільної промисловості Львівсько-Волинського басейну. Місто фактично будували разом із шахтами, а видобуток вугілля став основою економіки та зайнятості. На піку розвитку поблизу міста працювало 12 шахт, із часом частину закрили. Нині половина шахт уже не працює, ще кілька – у процесі ліквідації. Це тривожить мешканців, адже багато років саме шахти забезпечували їх доходом.
Додатково на громаду вплинула війна: із початку повномасштабної до неї релокувалося кілька тисяч українців, тож питання розвитку економіки та створення нових робочих місць стало особливо нагальним. Тому Шептицький розпочав справедливу трансформацію комплексно: громада інвестує в освіту молоді, перекваліфікацію дорослих, підтримку бізнесу та створення індустріального парку.
Кроки до справедливої трансформації
Освіта – один із пріоритетів громади. У професійно-технічних закладах традиційні спеціальності, пов’язані з вугільною промисловістю, поступово замінюють на сучасні напрямки. Це, зокрема, монтаж сонячних електростанцій, теплових насосів і вітряків. Викладачі Шептицького професійного гірничо-будівельного ліцею стверджують: такі спеціальності – популярні серед молоді:
“У нас поєднуються теорія та практика. Є лабораторія з усім необхідним обладнанням для навчання базовому електромонтажу. Наші умови дають змогу навчати навіть тих, хто проходить перекваліфікацію”, – говорять у навчальному закладі.
А ще в освітніх закладах громади вводять новітні виробничі технології, затребувані на ринку праці: металообробку, 3D-друк, автоматизацію виробництва. Учні також можуть здобути навички в інформаційних технологіях (програмування, кібербезпека, технічна підтримка), у будівництві та реконструкції з акцентом на енергоефективні рішення та модернізацію інфраструктури.
Перекваліфікація шахтарів – одна з ключових цілей громади в межах справедливої трансформації. Окрім освітніх програм, тут залучають донорів, які допомагають коштами на менторські програми, проводять грантові конкурси для запуску власної справи. Саме таку підтримку отримав Тарас Земницький. Понад десять років він працював механіком у шахтному підрозділі, що обслуговував техніку для видобутку вугілля. Згодом подався на конкурс бізнес-ідей, став одним із переможців і відкрив власне СТО.
Нові професії опановують й інші гірники. Андрій Селецький після років роботи у галузі заснував першу в районі екологічну хімчистку м’яких меблів. А Віталій Дмитришин, представник шахтарської родини, має прибутковий бізнес з електромонтажу.
Громада прагне менше використовувати викопне паливо і поступово переходить на відновлювану енергетику. Це важлива частина справедливої трансформації, яка допомагає зменшити залежність від вугілля. Уже кілька медичних закладів у громаді мають сонячні електростанції. Вони зменшують навантаження на мережу, допомагають економити на енергії та дозволяють працювати автономно під час відключень світла.
«Для нас це питання виживання та безпеки пацієнтів. Звісно, є економія, і це дає змогу спрямовувати кошти на інші важливі потреби. Але головне, коли зникає електрика з мережі, заклад цього не відчуває. Ми працюємо безперебійно завдяки сонячній електростанції з акумуляторами», – говорить директорка Центру первинної медико-санітарної допомоги Анна Ярмола.
А ще вже рік для місцевого водоканалу працює мережева сонячна електростанція потужністю 140 кВт. Вона забезпечує електроенергією водозабір – один із найбільших у громаді, який покриває близько 40% потреб у водопостачанні міста Шептицький та всієї громади. У сонячні дні електростанція повністю закриває потреби водозабору в електроенергії. Це суттєво економить кошти громади.
Директор водоканалу пояснює, що така економія особливо важлива через значні борги за воду:
«Кілька шахт уже п’ять місяців не платять за послуги водопостачання. Уявляєте? Станом на зараз населення громади має борг перед водоканалом 21 млн гривень, а одна шахта за місяць — у середньому мільйон гривень. Тобто за останні п’ять місяців бюджет громади постраждав на 26 мільйонів. Сонячна електростанція допомагає економити бюджетні кошти. У майбутньому плануємо встановити акумулятори».
На цьому громада не зупиняється, оскільки має амбітні цілі. У 2024 році Шептицький презентував інвестиційний паспорт, згідно з планами якого – збудувати сміттєпереробний завод та надалі розвивати відновлювану енергетику.
А де ж брати гроші
Громади, які починають процес справедливої трансформації, отримують більше фінансових можливостей для розвитку. Вони можуть залучати міжнародні гранти, пільгові кредити, інвестиції у відновлювану енергетику, підтримку для малого бізнесу та перекваліфікації працівників. Зокрема у межах ініціатив Європейського Союзу: Угоди мерів, програм LIFE Programme та інших інструментів.
Донори часто фінансують розробку стратегій розвитку, техніко-економічних обґрунтувань на втілення ВДЕ-проєктів, що дає змогу планувати нову економіку та поступово зменшувати залежність від вугілля. Водночас муніципалітети можуть залучати і кредитні ресурси: чимало українських та іноземних банків підтримують проєкти встановлення сонячних електростанцій, теплових насосів, термомодернізації будівель та інших енергоефективних рішень.
Зараз, зокрема, Фонд втілює проєкт «Посилення ролі громадянського суспільства у процесах справедливої трансформації та структурних змін у вугільних регіонах України». Він покликаний підтримати громадські організації, які працюють над справедливою трансформацією вугільних регіонів України. У його межах ГО допомагатимуть муніципалітетам у справедливій трансформації: залучатимуть жителів до планування змін, розроблятимуть територіальні плани розвитку, готуватимуть проєктні заявки для фінансування тощо. Проєкт передбачає роботу як на місцевому рівні — через регіональні організації-хаби у кількох областях, так і на національному — через підтримку експертних організацій, які взаємодіятимуть із державними органами та сприятимуть формуванню політик справедливої трансформації.
Також Німеччина разом із Європейським інвестиційним банком і фондом IKI готують програму Just Transition and Just Resilience for Ukraine (JTR-U). Вона має профінансувати інвестиційні проєкти для справедливої трансформації вугільних громад і допомогти їм знайти нові економічні можливості. Запустити програму планують уже цього року.
Проєкт “Посилення ролі громадянського суспільства у процесах справедливої трансформації та структурних змін у вугільних регіонах України” впроваджується Міжнародним фондом “Відродження”, фінансується Федеральним міністерством економіки та енергетики Німеччини (BMWE) та підтримується Deutsche Gesellschaft für Internationale Zusammenarbeit (GIZ) GmbH.
