Розвиток сільських територій є другим стовпом Спільної аграрної політики (CAP) ЄС. Саме громади стають ключовими гравцями, адже саме на місцевому рівні реалізуються зелені перетворення. Для України перехід від «аграрного розвитку» до комплексного бачення розвитку сільських територій відкриває нові можливості. На нашому Дискусійному майданчику ми намагалися зрозуміти, як екологічні аспекти інтегровані в політики ЄС і наскільки вони можуть стати реальним інструментом для українських громад у контексті майбутнього приєднання до CAP.
Привільненська громада (Рівненська область) наполегливо впроваджує за допомоги партнерів та донорів численні проєкти, визначивши стратегічні напрями свого розвитку відповідно до цілей сталого розвитку ООН.
Електровелосипеди для сільських фельдшерів, незалежність від природного газу, геліосистеми в дитсадку, про які малеча вже знає, що це сонечко гріє воду. Дбають про оздоровлення ґрунтів, створюють екологічний індустріальний парк на основі вирощування промислових конопель, які відновлюють ґрунти, надають місцевим мешканцям грантову підтримку для ведення екологічно дружнього господарства у власних оселях. Приділяють максимум уваги навчальним та просвітницьким програмам та планують наступні амбітні проєкти.
Ентузіасти створення екопоселень – затишних миролюбних спільнот у сільській місцевості зі своїми правилами та альтернативним баченням розвитку – аж ніяк не передбачали своє залучення до війни.
Але вже на початку повномасштабної війни прийняли 3500 біженців, тонни гуманітарної допомоги для них від численних благодійників. Намагаючись впоратися з усім тим навантаженням воєнного часу, згодом вирішили, що великі проєкти й гранти «випалюють», треба робити малі конкретні речі, які приносять людям натхнення. Толоки, веломайстерні, розчистка водойм, – спільні заходи, які зцілюють та гуртують.
Мережа екопоселень в Україні нараховує 55 локацій, в яких займаються сільським господарством, вивченням та відновленням природи (нещодавно отримали міжнародну премію в галузі регенерації землі), а також розбираються з карбоновими кредитами та тематичними кріптогрантами.
На Харківщини 37% земель на прифронтових та деокупованих територіях заміновано, люди потерпають від забруднення води та накопичення відходів руйнації через військові дії.
Найбільш активними тут стали деокуповані громади: збираються у щойно створених центрах розвитку громад у підвальних приміщеннях, пишуть проєкти та розробляють стратегії сталого розвитку громад включно з довкіллєвою складовою, готові братися за будь-яку роботу, добре усвідомлюючи, що їм потрібно більше знань та кваліфікованих кадрів, зокрема екологів, та менше бюрократичної документації.
Для збору відходів руйнації створюються спеціальні майданчики, де в подальшому планується їх сортування та переробка. Розмінуванням території займаються професійні організації, але системного планового розмінування наразі немає. Харківські громади перебувають у нерівній екологічній ситуації порівняно з іншими громадами України і це може за собою тягнути соціально-економічні проблеми.
Сільські громади та спільноти в Україні настільки різні, що будь-які порівняння між ними недоречні. Але всі вони залежать від чинного законодавства, орієнтуються на стратегічні напрямки руху всієї країни, на глобальні цілі й міжнародні угоди.
Україна впевнено рухається до ЄС, і на нашому Дискусійному майданчику ми обговорюємо всі проблеми з точки зору долучення України до САП після 2027 року.
Розвиток сільських територій є другим стовпом Спільної аграрної політики (CAP) ЄС. Саме громади стають ключовими гравцями, адже саме на місцевому рівні реалізуються зелені перетворення. Це не лише підтримка фермерів, а й інвестиції у місцеву інфраструктуру, соціальні послуги, інновації та екологічні рішення.
«Ми переходимо до системного багаторічного планування, змінюємо логіку підходів до державної підтримки, створюємо нові інституції, – директор департаменту сільського розвитку Міністерства аграрної політики та продовольства України пан Микола Мороз пояснює учасникам дискусії логіку змін, що відбуваються в Україні відповідно до євроінтеграційних вимог. – Намагаємося відійти від поняття сільського господарства як лише виробництва, хочемо комплексно враховувати всі аспекти, і екологічні теж, з метою впровадження сталої політики».
Звіт ЄС про розширення 2025 року відзначає, що в галузі сільського господарства та розвитку сільських територій в Україні значного прогресу було досягнуто завдяки прийняттю стратегії сільського господарства та розвитку сільських регіонів до 2030 року та оновленого операційного плану на 2025-2027 роки, законодавства щодо Державного аграрного реєстру (ДАР).
Єврокомісія рекомендує у наступному році, зокрема, продовжити впровадження стратегії та зміцнити адміністративну спроможність, прийняти рамковий закон про платіжне агентство, про мережу даних щодо сталого розвитку фермерських господарств, інтегровану систему адміністрування та контролю, продовжити розробку системи ідентифікації земельних ділянок.
Напевне в наступному звіті про розширення ці завдання будуть позначатися як досягнення прогресу, адже невдовзі після закінчення терміну звітного періоду Верховна Рада України схвалила у другому читанні проєкт Закону України («Про внесення змін до деяких законів України щодо організаційних засад здійснення підтримки в аграрному секторі»), який фактично створює інфраструктуру реалізації САП в Україні. Зокрема, передбачено створення виплатної агенції, запровадження інтегрованої системи адміністрування та контролю (ІСАК) – українського аналога європейської системи IACS (Integrated Administration and Control System), Системи сільськогосподарських даних (ССД) – аналогу європейського FSDN (Farm Sustainability Data Network).
Перехід на європейські стандарти має бути безболісним для фермерів, хоча саме на рівні громад перетинаються і мають впроваджуватися різні політики й стратегії, які треба пояснювати й допомагати застосовувати.
Перший заступник голови Всеукраїнської асоціації громад пан Сергій Замідра наголошує, що в громадах має бути комплексний ключовий стратегічний документ, розроблений відповідно до стратегії держави та регіональних стратегій, який максимально враховуватиме місцеві умови та можливі напрямки подальшого розвитку, включно з планом використання земель та екологічними ризиками.
В Україні працюють міжнародні цільові проєкти, які надають підтримку в розробці стратегічних документів громад, допомагають впроваджувати й розвивати найкращі практики ЄС. Система АКІС, наприклад, впроваджується в Україні як цифрова платформа знань з розгалуженою мережею регіональних хабів. Міністерство покладає великі надії на цю систему, але треба щоб у громад була інформація про цю систему та бажання звертатися до неї.
ЄС ставить перед собою амбітні цілі: зменшення викидів парникових газів, відновлення біорізноманіття, адаптація до кліматичних змін.
Європейська Комісія створила Rural Pact — платформу, яка об’єднує громади, бізнес, владу та громадські організації для досягнення цілей довгострокового бачення сільських територій до 2040 року. Підхід «community-led local development» (CLLD) та ініціатива LEADER доводять: успішні зміни можливі тоді, коли громади стають рівноправними учасниками, а не лише отримувачами політики.
Українські урядовці, міжнародні програми в Україні та дорадчі структури намагаються запровадити цей досвід. Найкращі практики, випробувані в ЄС, реально застосувати у нас. Наші екопоселення, скажімо, є частиною глобальної мережі екопоселень. Привільненська ОТГ впроваджує проєкти, які пов’язані з глобальними цілями сталого розвитку ООН, а розмінування й очистка наших земель є спільною і теж глобальною проблемою, яку будемо долати всі разом.
Тим часом пані Лайда Рейнхаут, директорка ECOLISE (Європейська мережа громадських ініціатив щодо зміни клімату та сталого розвитку), щиро попереджає:
«Використовуючи досвід ЄС, не повторюйте наших помилок, вчіться на наших помилках! Адже не все так райдужно на сільських територіях ЄС: агрогіганти лобіюють свої інтереси, розвиток сільських територій підтримується законодавством ЄС і САП, а насправді потрібно більше підтримки дрібним фермерам, громади повинні мати право голосу й встановлювати свої порядки на своїх територіях. Треба давати субсидії не великим фермерам, а тим, хто дійсно хоче справедливого переходу, щоб люди хотіли жити на цих територіях. Для підтримки громад та їхнього права на чисте довкілля існують об’єднання, мережі, які відстоюють їх права на рівні керівних структур ЄС.»
Про врахування наявності українського аграрного сектору в подальшому розвитку сільського господарства ЄС ідеться під час перемовин та при розробці стратегій розвитку. Ми раді, що представники ЄС вже бачать в Україні багато позитивних прикладів і навіть називають наших карпатських фермерів натхненниками для фермерства ЄС. Добре б якби при вході в ЄС ми надали приклади унікальної культури, виробництва й споживання. Бути фермером – це не про бізнес чи товарне виробництво, це про стиль життя.
Ми продовжуємо діалог, залучаючи до нього якомога більше різних людей та організацій. Дякуємо учасникам дискусії і закликаємо долучитися до розробки стратегічних документів разом зі співробітниками міністерства.
Дякуємо за цікаві розповіді з життя сільських громад: Світлана Роїк, Привільненська громада Рівненської області, Максим Залевський, президент ГО «Глобальна мережа екопоселень України», Валерія Гонтар, координаторка робочих груп з безпеки і згуртованості у громадах Харківської області.
Дякуємо всім учасникам дискусії! Поради від наших спікерів – у записі та презентаціях. Довідковий матеріал за темою з корисними посиланнями – в розділі Бібліотека.
Матеріали заходу:
- Презентації (доступні нижче мовою оригіналу)
- Повний відеозапис (українською)
Матеріал підготовлено в рамках проєкту «AgriFuture UA: Просування сталого сільського господарства та інтеграції до ЄС через ОГС» впроваджується МБО ІЦ «Зелене досьє» за підтримки Європейського Союзу та Міжнародного Фонду «Відродження» в рамках спільної ініціативи «Вступаємо у ЄС разом».
Матеріали представляють позицію авторів і не обов’язково відображають позицію Європейського Союзу чи Міжнародного фонду «Відродження».
Джерело: Зелене досьє
