Про те, що є складовими та умовами стійкості: успіхами, викликами, помилками ділилися представники та представниці громадянського суспільства у Кропивницькому. Одним з найчастіше повторюваних запитів був запит на системність роботи. А одним з набільш щемких запитів став запит на роботу з ідентичністю та патріотичним вихованням молоді.
Про це та інші складові стійкості та рішення для неї говорили 6 червня у Кропивницькому у рамках програми «Рішення для стійкості Кропивниччини». Цей захід об’єднав представників локальних ГО та місцевої влади, які обговорили успішні стратегії та виклики, характерні для цього регіону.
Організаторами були Міжнародний фонд «Відродження» у партнерстві з громадськими організаціями Кропивницького «Баба Єлька» та ГО «KOWO». Захід проходив у межах програми «Лабораторія Стійкості» за підтримки протестантської агенції «Хліб для світу».
Культура для стійкості
Учасники почали з обговорення ідентичності, особливо локальної. «Нам важливо розуміти, хто працює разом з нами і здійснює культурну дипломатію на різних рівнях. Цінним є будь-який вклад у культуру, навіть якщо він розвиває гіперлокальну ідентичність», — наголосила модератора дискусії Ірина Ткаченко з ГО «Хмарочос».
Представниця ГО «Баба Єлька» Інна Тільнова розповіла, що на даний момент на Кропивниччині розвитком та збереженням локальної ідентичності займаються в основному місцеві громадські організації. «Ми заснували цю організацію, адже хотіли створювати зміни не задіюючи державну владу. Ми позиціонуємо себе як просвітницький рух і довго не отримували ніякої підтримки від органів місцевого самоврядування», — додає Інна. Вона також розповіла, що на даний момент локальна ідентичність Кропивниччини є досить нечіткою, адже Кропивниччина не є етнографічним регіоном, її локальні маркери не були визначені у попередні століття.
Заступниця голови ОВА з гуманітарних питань Катерина Колтунова зазначила, що державні установи подекуди чинять спротив трансформації і не роблять свого внеску у розвиток локальної культури. «Я погодилася на цю посаду, щоб могти впливати на суспільні зміни, але все виявилося далеко не так просто, — розповідає Катерина: — Адже це — неповоротка система, яка може змінюватися лише через зміну свідомості. І зміни ці відбуваються дуже повільно».
Волонтерка ГО «KOWO» Єлизавета Єрещенко зауважує, що культурна політика має бути пов’язана з молодіжною політикою. Саме молодь, як наступне покоління носіїв культури, необхідно залучати до культурної політики. Молодь також може створювати зміни на локальному рівні, і багато з них вмотивовані це робити.
Віталій Останній, начальник управління стратегічних комунікацій Кіровоградської ОВА, підтвердив, що в сфері культури та молодіжної політики дійсно є проблеми, основною з яких є недофінансування. «Наші вороги спрямовують на цей напрям багато коштів, адже для них це є сферою ідеології. І ми повинні вживати дзеркальних заходів, — пояснює Віталій, — і питання фінансування має вирішуватися саме на державному, а не місцевому рівні».
Потрібно не лише зберігати культурну спадщину, а й підтримувати тих, хто творить нову культуру. В першу чергу — молодих митців. На цьому наголошує представник «Центру розвитку сучасної культури» Юрій Онищенко: «Для стійкості необхідна спільна культурна ідентичність. А її не може бути без підтримки творчості сучасних митців,» — говорить Юрій.
Цю думку продовжує директорка Одеського національного музею Катерина Кулай. Вона стверджує, що такі установи, як музеї теж мають створювати новий культурний продукт. Необхідно, щоб музеї, бібліотеки, театри та інші культурні установи об’єдналися в єдину мережу для його створення.
Пошук рішень
Друга частина круглого столу була присвячена обговоренню практичних стратегій стійкості. Учасники з різних областей поділилися результатами напрацювань своїх ГО в цій сфері.
Сергій Пронкін з ГО «Нова Дружківка» представляв досвід стійкості релокованої організації. Він визначив стійкість як вміння працювати в умовах невизначеності. Опинившись в новому регіоні, «Нова Дружківка» одразу почала будувати мережу партнерств як з ОМС, так і з місцевими ГО. За словами Сергія, це підсилює стійкість як організації, так і громади в цілому. Для ефективної співпраці тут необхідно також визначити область своєї експертизи.
Альона Мирошниченко, представниця ГО «Ліга сучасних жінок», учасниця «Лабораторії Стійкості», підкреслила важливість підтримки вразливих груп населення для побудови стійкості. Основа діяльності «Ліги сучасних жінок» — створення безпечних просторів для дівчат та жінок у громадах. Для цього організація співпрацює з органами місцевого самоврядування в 36 громадах. За словами Альони, важливо налагоджувати партнерство з місцевою владою, навіть якщо на початку вони чинять спротив змінам.
Організація «100% життя. Кропивницький» також працює з вразливою групою населення, а конкретно — з людьми, що перебували у місцях позбавлення волі. Їх представниця Юлія Чабанюк розповіла, що організація запроводила програму соціальної профілактики у центрах пробації. Вона також наголосила, що надзвичайно важливою є реадаптація таких людей перед їх поверненням в суспільство. Це є складовою соціального капіталу для стійкості.
Досвід учасників Лабораторії стійкості також представляли Антоніна Вельможна з ГО «Веритас Спес» та Людмила Дінник з ГО «Джерело підтримки». Антоніна підкреслила, що для стійкості необхідний системний підхід до роботи з громадою. Так, наприклад, «Веритас Спес» працюючи з прифронтовими громадами, займалися не лише гуманітарною допомогою, а й залучали кваліфікованих психологів та юристів. Людмила Дінник додала, що для роботи з громадою завжди варто залучати якомога більше партнерів. Тому ГО «Джерело підтримки» залучає у своїй проєкти і комунальні установи, і місцевий бізнес, а зараз планує новий захід разом з Дніпровською радою ВПО.
