На початку березня у Львовів відбулися два публічних обговорення на тему подолання антиромських та ксенофобських настроїв у місті. Ключовими доповідачами у цих дискусіях були представники ромської молоді з різних куточків України. Вони розповіли львів’янам про себе, проте те, як це – бути ромом та ромні в Україні, і які шляхи пошуку толерантності у суспільстві вони бачать.
На початку березня у Львовів відбулися два публічних обговорення на тему подолання антиромських та ксенофобських настроїв у місті. Ключовими доповідачами у цих дискусіях були представники ромської молоді з різних куточків України. Вони розповіли львів’янам про себе, проте те, як це – бути ромом та ромні в Україні, і які шляхи пошуку толерантності у суспільстві вони бачать.
Міжнароний фонд “Відродження” вже більше 20 років підтримує зусилля громадських організацій та активістів у протидії дискримінації та залученні представників ромської громади до соціальних процесів. У січні цього року Фонд висловив своє занепокоєння, оскільки в Україні, й зокрема у Львові, де ромська громада налічує близько тисячі осіб, продовжують виникати спільноти, які об‘єднуються на ґрунті ненависті, зокрема до представників ромської національної меншини. А відкриті обговорення можуть допомогти львів’янам почути та краще зрозуміти один одного, зробити свою громаду більш толерантною й згуртованою.
Під час дискусії Януш Панченко, молоий історик із Херсона, коротко розповів про історію ромського народу. Зокрема, і про те, що їхні предки походять із Індії. Певні племена займалися ковальством, заклинанням змій, плетінням кошиків. Вони постійно переміщалися північною Індією в пошуках місць, де будуть потрібні їхні послуги. Пізніше одна кочова група потрапила до Ірану, ще частина – до Вірменії і Візантійської імперії. Масово роми почали мігрувати до Європи після захоплення Візантії Османською імперією. Ромське населення поліетнічне. На території Європи є близько вісімдесяти етнічних груп, в Україні – їх п’ятнадцять. Ромів можна порівняти зі слов’янами, які також мають велику кількість етнічних груп. Історія України – це історія не лише українців, а й усіх народів, які живуть на її території. Роми в цьому випадку – не виняток.
Віктор Човка, громадський діяч і журналіст із Ужгорода, зосередив свою увагу на проблемах регіональної журналістики: “Багато тем із ромського життя, з моїх спостережень за іншими ЗМІ, не висвітлюють і журналісти. Але роми так само збирають кошти на АТО, служать. Ніхто не знає про ромів, які навчаються в аспірантурі, отримали три вищі освіти, взагалі про освічених ромів або про громадських діячів, які працюють в Україні. Адже вони намагаються донести, що також прагнуть свободи і гідного ставлення до себе.”
У лютому цього року у Львові під час презентації результатів річного дослідницького проекту, спрямованого на створення ефективних механізмів протидії нетерпимості щодо ромів та євреїв, запропонували ввести в Україні посаду «ромських посередників» для боротьби з ксенофобією.
Ольга Жмурко, директорка Ромської програмної ініціативи підсумовує: “Ми вважаємо такі обговорення корисними: змінювати публічну думку та руйнувати стереотипи можливо лише за умови активності самих груп і громад. Й участь ромської молоді в подібних публічних заходах – це демонстрація бажання налагодити діалог, розповісти про себе і наблизити себе до громад. Такі публічні обговорення є корисними, й, зокрема у Львові. Адже з одного боку, Львів є мультикультурним містом, громада якого традиційно складається із представників різних етнічних груп. У той же час почастішали випадки використання медіа та соціальних мереж для розповсюдження повідомлень та закликів до насильства за етнічною ознакою. А такі відкриті публічні обговорення допомагають згуртувати громаду, й відповідно, сформувати толерантне й безпечне середовище”.
