22 липня в Києві відбулася панельна дискусія «Інтеграція вимушених переселенців та вплив на відновлення: виклики і кейси». Представники Офісу Омбудсмана, місцевої влади, ГО та медіа обговорили актуальні проблеми інтеграції вимушено переміщених осіб, зокрема з Донеччини та Луганщини, та назвали приклади їхнього реального впливу на відновлення.
Дискусія стала частиною ширшої події «Як посилити роль ВПО з Донеччини та Луганщини у відновленні», яку провели ГО «Вікно Відновлення» та «Східний Варіант» у межах проєкту «Імпульс». Під час заходу представили результати дослідження «Карта проблем і рішень: досвід ВПО та інституційні перспективи відновлення».
Покращення правової рамки і моніторинг реальних дій
За словами Владислава Закаблука, заступника директора департаменту – начальника відділу прав ВПО Департаменту моніторингу додержання прав громадян, які постраждали внаслідок збройної агресії проти України, Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Офіс Омбудсмана України візьме активну участь у напрацюванні всіх нормативних актів, які потрібні, щоб імплементувати нещодавно підписаний президентом закон «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб». Документ, який оновили вперше з 2014 року, нарешті передбачає комплексну підтримку ВПО на всіх етапах: від евакуації до повернення до попереднього місця проживання.
На постійному контролі Уповноваженого з прав людини виконання й Стратегії державної політики щодо внутрішнього переміщення на період до 2030 року (її схвалили також нещодавно – у червні 2026 року) та відповідних документів місцевого рівня.
Владислав Закаблук розповів, що у 2024 році Офіс Омбудсмана проаналізував чинну на той момент Стратегію державної політики щодо ВПО: «Ми перевірили кожний захід, кожне завдання, якість виконання цих завдань, надали рекомендації уряду, обласним військовим адміністраціям, органам місцевого самоврядування. Зафіксували, що завдання є досить неконкретні, невимірювані і багато з них не виконувалися».
А на початку цього року Офіс Омбудсмана презентував аналіз місцевих програм підтримки внутрішньо переміщених осіб: на рівні кожної області, з увагою до бюджету, заходів.
«Хочу сказати, що рекомендації, які надає Офіс Омбудсмана, і рекомендації у вашому дослідженні дуже схожі. Ми так само порушуємо питання стосовно необхідності залучення ВПО до ухвалення рішень, до розробки, прийняття, реалізації місцевих програм підтримки ВПО», — зазначив спікер.
Зараз кожна область і кожна громада мали б переглянули наявні місцеві програми та оновити їх з урахуванням оновленої державної стратегії ВПО.
«Дуже важливо, щоб ВПО не лише мали змогу долучитися до їх написання, але й щоб щороку або щокварталу відповідні органи проводили аналіз виконання цього документа на своєму рівні. І щоб до цього аналізу були долучені ВПО, щоб ці документи публічно представлялися. Щоб не просто ухвалили документ і через 5 років забули про нього».
На кожному етапі громади та Ради ВПО повинні мати змогу проконтролювати, і можливо, порадити, що треба змінити, щоб покращити життя вимушених переселенців.
Понад 6 тисяч звернень до Омбудсмана з початку 2026 року
З початку року Офіс Омбудсмана отримав уже понад 6 тисяч звернень від ВПО та інших людей, які постраждали від війни. Чималу частину з них спричинила недосконалість програм компенсацій за житло для ВПО, адже деякі категорії людей не можуть ними скористатися.
Крім того, зазначив Владислав Закаблук, деякі урядові рішення (як-от постанова № 332 про порядок виплати грошової допомоги на проживання ВПО) погіршують можливість для ВПО підтримувати зв’язок з громадами, з яких вони вимушено перемістилися. Якщо дитина ВПО навчається онлайн, вона втрачає можливість отримати таку допомогу. Омбудсман уже звернувся до міністра соціальної політики, щоб ці зміни переглянули.
Останнім часом Офіс Омбудсмана почав масово отримувати звернення від людей, які перемістилися зі своїх громад у геріатричні заклади і перестали отримувати допомогу на проживання ВПО. Після втручання ці виплати поновили вже для 30 людей, інші кейси — в роботі.
Загалом позиція Уповноваженого — ВПО мають отримувати житлову допомогу на період дії військового стану, розповів Владислав Закаблук.
Більше уваги до громад, вимушено релокованих з ТОТ
Наталя Петренко, начальниця Шульгинської сільської військової адміністрації Луганської області, наголосила на двоїстості своєї ролі: з одного боку, представниці місцевої влади, а з другого — вимушено переміщеної особи.
За її словами, розмову про політику щодо тимчасово окупованих територій треба починати з держави. Якщо Україна каже, що ніколи не відмовиться від своїх тимчасово окупованих територій, з цього випливає вся інша робота.
Наталя Петренко розповіла про досвід своєї громади: коли у 2022 році через 42 дні «тихого, але бурхливого» спротиву вона ухвалила рішення виїхати з окупованої території, з нею виїхав фактично весь колектив. Окрема повага посадовиці, яку з сільської голови призначили на посаду начальниці СВА, — до педагогів, які так само не залишилися працювати з ворогом. Таким чином зберігся кістяк команд, які продовжили працювати в релокації.
«Колективи стали на роботу у своїх адміністраціях і понесли надію, що ми тут, ми є. Але неважливо, де саме, бо в кожному населеному пункті на той момент відкривали хаби “Луганщина моя”».
За словами Наталі Петренко, в ці хаби почали звертатися мешканці громад, які постраждали від російської агресії не тільки з 2022, а і з 2014 року. На жаль, зазначила спікерка, регіональна влада тоді не виступила хедлайнером, щоб підтримати і ці громади. Також саме на рівні держави не розв’язане питання щодо компенсацій збитків постраждалим від російської агресії ще з 2014 року.
Начальниця Шульгинської СВА, як і учасники дослідження «Вікна Відновлення» та «Східного Варіанта», також наголосила, що називає себе не внутрішньо, а вимушено переміщеною особою.
«У мене все тимчасово. Так, у мене є колектив, який кожен день на нарадах дивиться мені в очі і запитує: “Ми повернемось? А що буде з нами далі? Ми тобі повірили, ми приїхали за тобою”. А я не знаю що їм сказати», — зазначила Наталя Петренко.
Відповідь на це питання — саме на рівні держави.
Інтеграція ВПО — питання розвитку громади
Тетяна Горбатюк, заступниця директора Департаменту соціальної та ветеранської політики Рівненської міської ради, зазначила, що своїх ВПО у громаді називають новорівнянами. На сьогодні в Рівному мешкають близько 18 тисяч вимушених переселенців.
«Ми розуміємо, що на сьогодні інтеграція ВПО — це вже не лише питання гуманітарної допомоги, це питання розвитку громади. Тому що люди, які покинули свої домівки, приїхали до нас не тільки зі своїми проблемами. Вони приїхали зі своїми знаннями, професіями, підприємницьким досвідом, бажанням працювати та будувати майбутнє. Тому саме таких людей ми маємо підтримати», — сказала Тетяна Горбатюк.
Посадовиця також є членкинею місцевої Ради ВПО, яка, за її словами працює дуже потужно: у співпраці створили міську цільову програму інтеграції внутрішніх переміщених осіб. За 2025 рік на неї пішло 9 млн гривень, а на 2026-й виділили 12 млн, і за пів року 7 із них уже використали.
Тетяна Горбатюк навела приклади, як громада справою підтримує вимушених переселенців:
- Підтримка працевлаштування: тим, хто працює в Рівненській громаді, повертають податок на доходи фізичних осіб (ПДФО). Тобто ВПО, який (яка) працює в установі організації, закладі, повертають 64% сплаченого податку.
«Це суттєва допомога. Найменша сума виплати — 1500 гривень, максимальна була до 20 000 гривень. Люди здебільшого беруть ці кошти раз на пів року і ними можуть сплачувати іпотеку, або хороший перший внесок, якщо це чоловік і дружина, які працюють. Ми знаємо такі випадки», — розповіла заступниця директора Департаменту соціальної та ветеранської політики Рівненської міськради.
2. Виплата для багатодітних родин, які винаймають житло.
3. Надання адміністративних послуг для ВПО у Центрі життєстійкості, якою опікується громадська організація
4. Робочі групи екстреного реагування.Працівники відповідних підрозділів місцевої влади самі приходять для надання послуг до евакуйованих людей і «ніхто з ВПО не ходить, не шукає, де знаходиться соцзахист чи ЦНАП». Їх супроводжують і забезпечують необхідними речами, які потрібні до перших виплат.
«Достатньо бути відкритими до людей, щоб вони відчували цю турботу», — «рецепт» успішної інтеграції від Тетяни Горбатюк.
Виклик — переформатування повноважень між міністерствами
Ярослав Таранець, тім-лід адвокаційного напряму у БФ «Схід SOS» та член Ради ВПО при КМВА, нагадав, що фонд працює з 2014 року і надає підтримку не тільки ВПО, а всім постраждалим. Від початку повномасштабного вторгнення «Схід SOS» евакуював понад 100 тисяч цивільних мешканців прифронтових територій. Також на прифронті надали понад 80 тисяч правничих послуг: як консультацій, так і вторинної допомоги.
За словами Ярослава Таранця, нині викликом є системність державної політики в умовах переформатування уряду і виокремлення напряму ВПО у Міністерстві громад та територій. Адже за останні два роки зміна міністерства, яке опікується ВПО, відбувається втретє.
«Необхідно зберегти той темп, який до цього набрали. Зокрема, щодо програм підтримки, які працювали на базі Міністерства соціальної політики. Дуже важливо також зберегти темп щодо розвитку житлової політики, особливо в контексті масового переміщення — розвиток системи соціального житла», — наголосив тім-лід адвокаційного напряму у БФ «Схід SOS».
Критично також, щоб уряд не послабив координацію евакуації під час перерозподілу повноважень між міністерствами.
Окремо спікер звернув увагу на питання розміщення евакуйованих маломобільних громадян, яким опікується БФ «Схід SOS»: «Люди старшого віку, люди з інвалідністю сьогодні дуже вразливі. Багато хто з них не має близьких родичів, не має документів. Сьогодні приймаються програми для створення місць стаціонарного догляду. Але мають розвиватися нові, більш людиноцентричні форми догляду. Усе це треба враховувати, бо маємо величезний потік людей».
Складні запити від жителів ТОТ та прифронту
Валерія Круподеря, координаторка гарячої лінії та проєктна менеджерка медіа Донеччини та Луганщини «Східний Варіант», розповіла про комплексність питань, з якими звертаються мешканці ТОТ та територій на лінії вогню.
Гарячу лінію запустили як місток між медіа та людьми на тимчасово окупованих та прифронтових територіях. У перший рік роботи редакція отримувала запити на такі теми, які до цього не висвітлювали публічно, наприклад, як оформити свідоцтво про смерть, якщо людина померла на окупованій території, або як оформити свідоцтво про народження дитини:
«Ми активно почали висвітлювати такі нетипові теми, які більшість національних медіа, на жаль, не висвітлюють».
Нині гаряча лінія працює вже третій рік, і запити залишаються складними, хоч і надходять уже здебільшого не від самих жителів ТОТ, а від їхніх рідних та близьких. Медійники намагаються допомагати людям через співпрацю з громадськими організаціями, зокрема і «Схід SOS».
Валерія також розповіла, що команді «Східного Варіанта» дуже болить тема окупованих територій, тому що більшість колективу втратила дім:
«Наприклад, мені росія дозволила пожити в Луганську тільки 12 років. Більшість свого життя я вже інтегрована в київську спільноту. Це дуже сумно, тому робота з темою окупованих і прифронтових територій, зокрема Донеччини та Луганщини, дозволяє також більше рефлексувати про наше коріння».
Матеріали, у яких ВПО — не тільки переселенці
Не показувати у своїх матеріалах ВПО як отримувачів допомоги намагається Каріна Попова, журналістка «Вікна Відновлення».
«Переселенців сприймають здебільшого як просто отримувачів послуг та допомоги. Насправді ж це не так. І самі внутрішньо переміщені особи говорять, що хочуть позбутись статусу ВПО, щоб їх не сприймали суто як переселенців. Для мене виклик — показати їх тими, хто створюють робочі місця, розвиває місцевість, сплачує податки».
У межах проєкту «Імпульс» журналістка створила низку відео — саме історій ВПО з активною життєвою позицією.
Та не менш важливо, каже Каріна Попова, інформувати про виклики й труднощі, з якими стикаються ВПО після евакуації: «Штучно створювати картинку успіху так само не потрібно».
Цінний фідбек учасників та учасниць
Не менш цінними, ніж виступи промовців, стали репліки та обмін досвідом від аудиторії заходу.
Представниця ВГО «Українці Донбасу і Криму», яке працює ще з січня 2015 року, розповіла про некоректність поділу донеччан та луганців на «першу» і «другу» хвилю, коли частина заходів, питання гуманітарної допомоги не враховують потреб людей, постраждалих від російської агресії з 2014 року. Це спричиняє відчуття другосортності: «Дуже хотілося б, щоб звертали більше уваги на цю першу хвилю. Нам дуже важко було, є і буде».
Цю думку підтримала Ірина Степанова, в.о. голови громадської ради при Донецькій ОДА. Вона зазначила, що Грузія також має свій сумний досвід поділу на хвилі переселенців часів Шеварднадзе і часів Саакашвілі: «Дуже побоююсь, щоб ми в Україні не культивували оцей поганий досвід поділу переселенців на хвилі. Усі люди рівні у своїх правах. Закликаю вас у будь-якій своїй роботі, дослідженнях звертати на це увагу».
Учасниця Світлана з Краматорська розповіла про власний експеримент: «Я ще не ВПО, але захотіла пройти цей шлях». Приїхавши в Київ, жінка зателефонувала за низкою номерів КМДА з питанням, хто може надати їй допомогу та підказати, куди звертатися. Врешті за номером 1551 її скерували до ЦНАПу. На запитання ж, які фонди чи організації можуть допомогти, порадили шукати в інтернеті. Після цього жінка зателефонувала у 5 доволі відомих громадських організацій з таким же запитом. На це отримала запитання: «Чи маєте довідку ВПО? Звертайтеся, коли вже отримаєте».
Представниця Боярської громади, яка працює з ВПО з 2016 року, наголосила, що все почуте дуже важливе і важке для неї: «У нашій громаді, на жаль, голосом ВПО є дуже мало людей. Наприклад, це є я. Я пояснюю, хто така переміщена особа, що вона дійсно вимушена була переміститися, тому що в неї склалися так обставини. Вона не хотіла. Мені доводиться розказувати права цих людей».
За її словами, дуже важливо проводити просвітницьку діяльність для всього населення України, щоб ті люди, які не зазнали такого прикрого досвіду, розуміли, з чим стикаються вимушені переселенці.
Як бачимо, дискусія дозволила відкрито обговорити ризики, побоювання і важелі впливу, якими можна користуватися, щоб ВПО могли повноцінно реалізувати свої права як громадяни України. Проблем нині більше, ніж рішень, але є й шляхи покращення ситуації.
Матеріал підготовлений у межах Проєкту «Імпульс», що реалізовується Міжнародним фондом «Відродження» та Фондом Східна Європа за фінансування Норвегії (Norad) та Швеції (Sida). Зміст матеріалу не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження», Фонду Східна Європа, Уряду Норвегії та Уряду Швеції.
Джерело: Вікно Відновлення
