Коли Анатолій перший раз прийшов на зустріч, він сказав, що це все брехня, нічого не спрацює, бо інші вже приїжджали раніше, обіцяли щасливе майбутнє громади і що? Де вони тепер? І пішов.
Важко його судити. До цього в Калузький округ справді приїжджали, обіцяли, їхали і більше не поверталися. Тож чому цього разу мало бути інакше?
Вже за рік Анатолій Козлятін, староста Калузького старостинського округу Березнегуватської селищної ради, сидів перед камерою разом з активістами і розповідав про те, як прямо зараз змінюється його громада, про відновлене укриття і будинок культури і те, наскільки активнішими стали мешканці.
Між цими двома моментами вмітились місяці роботи, десятки годин зустрічей і телефонних дзвінків та сотні кілометрів доріг. А ще – люди, які вірили в зміни і прагнули знайти інших таких же як вони «міських божевільних».
Сьогодні ми розповідаємо історію грантера нашого проєкту «Імпульс» – громадську організацію «Проти корупції» і зміни, які вона принесла за собою у Березнегуватську громаду Миколаївщини.
Нагадаємо, що проєкт «Імпульс» реалізовується Міжнародним фондом «Відродження» та Фондом Східна Європа за фінансування Норвегії (Norad) та Швеції (Sida).
Найскладніша громада області
Березнегуватська громада – найбільша в Миколаївській області. Від одного її кінця до іншого – 60 кілометрів. Всередині – 41 населений пункт.
На практиці це означає, що голова громади фізично не може об’їхати всі села навіть за тиждень. Дороги в жахливому стані, а до сусіднього села інколи треба їхати з гаком у кількадесят кілометрів. Автобусів чи маршруток між селами немає як явища. Хочеш дістатись в центр громади – купуй авто, замовляй таксі або проси сусідів.
Вісім місяців у 2022 році частина громади була в окупації. Але й після деокупації вона залишається, по суті, прифронтовою – до окупованих теорій менше 70 кілометрів.
До повномасштабного тут жило понад 20 тисяч людей. Зараз – близько 19 тисяч і значна частина з них – переселенці. Укриттів не вистачає, школи працюють лише в онлайні, але навіть стабільний зв’язок є далеко не всюди.
Вряд чи це була найпростіша громада для роботи, але в ГО «Проти корупції» вирішили, що саме тут їх знання можуть допомогти найбільше.
Коли команда вперше приїхала сюди у 2023 році, вони зустріли людей, які звикли, що від них нічого не залежить. Стратегія громади існувала, але до її розробки практично не включали мешканців, а молодіжної ради, яка обов’язково має бути за законом – не існувало взагалі. На сайт громади майже ніхто не заходив, кожне село мало свій вайбер-канал, але що відбувалось в сусідньому селі за три кілометри вже ніхто не знав. Старости сіл майже не спілкувались одне з одним.
Але в основі всіх проблем – управлінський вакуум. Частина посад у адміністрації роками залишались вакантними, інші чиновники могли не мати потрібних знань чи досвіду, щоб втілювати зміни. Коли активісти взялись пояснювали, який обсяг роботи на них чекає за новими реформами, одна з чиновниць сказала просто: «Я не знаю, коли ми цим займемося. Мені легше звільнитись».
Мешканці не знали, що таке проєкти, не розуміли, як можна долучитися до відновлення власного села. Люди хотіли розуміти, що відбувається навколо них, але ніхто їм цього не пояснював. З одного боку – люди, які не знають, що робить влада. З іншого – перевантажені чиновники, які не можуть встигнути зробити все необхідне, як би самі вони цього не хотіли. А між ними – 60 кілометрів убитих доріг, якими не ходять маршрутки.
«Нічого з цього не вийде»
Вперше команда «Проти корупції» приїхала з гуманітарною місією – подивитися, дослідити, зрозуміти, що тут взагалі відбувається і де потрібна допомога. Неочікуваною проблемою стало те, що вони не були першими, хто вирішив навідати громаду.
До цього сюди приїжджали інші організації, щось реалізовували точково і їхали назавжди. Тому місцеві давно засвоїли просту річ: чужі приїжджають, а вони залишаються з тими самими проблемами. А тут нові «парашутисти» з новими ідеями проєктів.
В «Проти корупції» вирішили не сперечатися і діями показати, що працюють інакше. Вони поверталися щотижня з Черкащини до Миколаївщини, щоб розбитими дорогами, якими більше ніхто не їздить, дістатись найвіддаленіших сіл, де навіть мобільні працюють з перебоями. Інколи задля того, щоб послухати нарікання, що до реформи децентралізації все було простіше, а зараз постійно щось вимагають.
Старости громад захопились настільки, що особисто возили на авто майбутніх фасилітаторок до місця проведення навчань
Експерти організовували фокус-групи, роздавали анкети і проводили опитування, збирали представників різних сіл, а не лише з адміністративного центру. Зрештою назбирали 180 заповнених анкет і поговорили з кожним старостою кожного округу. І виявилось, що небайдужих людей вистачає. Просто вони не знали, що саме можуть зробити, а інколи – просто не мали змоги проїхати до місця, де проходили збори.
Із цих людей «Проти корупції» відібрали 20 фасилітаторів і фасилітаторок. Їхнє завдання – збирати пропозиції від мешканців, проводити діалоги, доносити голос своїх сіл до тих, хто приймає рішення. Навіть старости громад захопились настільки, що особисто возили на авто майбутніх фасилітаторок до місця проведення навчань.
Щось починало змінюватись.
В основі змін – люди
Люди приходили, дізнавались про те, як можуть змінювати свої громади, і залишались в проєкті. Старости округів, які спершу не приховували скепсис і прогулювали зустрічі, сьогодні на постійному зв’язку з командою і першими пишуть, щоб порадитись з приводу майбутніх проєктів. Один з них вже заснував власну громадську організацію і самостійно шукає фінансування для проєктів у окрузі.
Команда «Проти корупції» від початку роботи в громаді ставила на молодь. Проте і молодь спершу не проявляла активності, а щоб затягнути підлітків на зустріч, – їх доводилось вмовляти. Сьогодні в громаді запрацювала молодіжна рада, а молоді люди пишуть власні проєкти і планують створення власної студії.
Частина тих, кого навчали, пішла на фронт, частина відпала – побутові турботи і життя у прифронтовому регіоні ускладнюють активізм. Але ті, хто залишились, – виросли і почали рухати громаду вперед. Нехай малими кроками, проте невпинно.
В громаді запрацював офіс відновлення – просто місце, куди можна прийти і дізнатися, що взагалі відбувається, які плануються проєкти, як можна долучитися. Врешті, просто прийти, щоб зустріти однодумців.
Щоб усунути прогалини в комунікації, команда запустила сайт, – окремий майданчик, де люди могли читати про те, що реально відбувається в їхніх селах небюрократичною мовою. А для тих, у кого найгірше зі зв’язком, спробували друкувати паперовий вісник.
Неочікувано, сайт став місцем зустрічі не лише теперішніх жителів громади, а й тих, хто виїхав у 2022 або раніше. Статистика показує відвідувачів з найрізноманішніших країн Європи та Північної Америки.
Паралельно експерти «Проти корупції» запустили подкасти з головою громади, депутатами, секретарем, старостами. Один з першим на запис приїхав Анатолій Козлятін з Калуги, який раніше говорив, що нічого не спрацює.
Люди вперше почули голос своєї влади не на офіційному заході, а в звичайній і зрозумілій розмові. Щоб зняти випуски, привозили власне обладнання і розставляли в неопалюваному будинку культури. Було холоднувато, але гріла думка, що крига у відносинах – скресла.
Мешканці вчились працювати разом, знаходити ідеї для покращення громад і втілювати їх в життя. Фасилітатори вчили проводити зустрічі і збирати пропозиції, старости – пояснювати людям, що ж відбувається в їх селах, мешканців – бути активнішими і відчувати власну відповідальність за майбутнє громад.
Що далі?
Результатом цієї роботи стала програма комплексного відновлення громади. Нехай поки лише план, але саме він став фундаментом для усіх подальших змін, що вже розпочались.
Чи гарантує він, що громада зміниться і обов’язково стане успішною вже завтра? Що ж, будемо реалістами, чудес не буває. Дороги не з’являться за тиждень, між селами не почне курсувати гіперлуп, та й черги охочих піти працювати у органи місцевого самоврядування все ще немає.
Якщо не відновити довіру, то за 10 років ніякі плани відновлення вже не будуть потрібні
Проте вперше за багато років у громаді знову зажевріла надія. Березнегуватська громада не стане новою Силіконовою Долиною, але в неї повернулось все те, без чого неможливі жодні зміни: комунікація між владою і мешканцями, взаємна довіра та повага, а ще – нестримне бажання змін. Влада знатиме, що реально відбувається в кожному з 41 населених пунктів, а мешканці розумітимуть, що їх пропозиції чують і перетворюють в життя. І якщо вдасться зберегти це, то інфраструктура і та робочі місця теж підтягнуться.
Може звучати не дуже амбітно, але саме цей мінімум і відрізняє спроможну громаду від тієї, яка помирає. Якщо не відновити довіру, то за 10 років ніякі плани відновлення вже не будуть потрібні – не залишиться ані тих, хто їх формує, ані тих, хто їх впроваджує.
Експерти ГО «Проти корупції» також все це розуміють, а тому не поспішають покидати Березнегуватську громаду. Вони продовжують долати дорогу з Черкащини на Миколаївщину, щоб перетворити план відновлення в конкретні проєкти. І крім Березнегуватої потрібно обов’язково заїхати в село Кулуга – Анатолій чекає.
Історія написана в межах проєкту «Імпульс», що реалізовується Міжнародним фондом «Відродження» та Фондом Східна Європа за фінансування Норвегії (Norad) та Швеції (Sida).
