Говорячи про повернення захисників з фронту ми вже, на щастя, відмовились від підходу «підготувати ветерана до повернення у цивільне життя», на користь «підготувати суспільство до поверненя ветеранів у громади». У темі забезпечення їхніх прав і потреб ми відмовляємось від точкової допомоги та пільг на користь розбудови сервісів та програми супроводу.
Звісно, система і досі не досконала – ветерани та ветеранки вимушені проходити десятки бюрократичних «кіл Пекла» для встановлення статусу ветерана, для отримання послуг реабілітації чи виплат, на які мають право. Проте ми поступово рухаємось до єдиної візії, інституційної спроможності та належної координації, без яких ветеранська політика не працюватиме як належить країні, яка вже понад 12 років виборює свою незалежінсть, території та людей.
Цей рух, зокрема, забезпечує співпраця громадського сектору, держави, громад, українського бізнесу та міжнародних партнерів. Хорошим сталим прикладом цього діалогу є щорічна конференція «Громади – Ветеранам», яку Міжнародний фонд «Відродження» разом з Європейським Союзом підтримує з 2021 року – з найпершого форуму у Маріуполі.
«Ідея такого форуму нам одразу сподобалась. На 2021 рік уже був великий форум національного рівня який організовує держава, але не було регіонального рівня, який дає можливість зібрати і громади, і ветеранів разом. Нам це відугкнулось і в контексті нашої роботи з ветеранською політикою, і в контексті реформи децентралізації, яку підтримує «Відродження», – коментує Ольга Гальченко, менеджерка програми «Громадянська стійкість» нашого Фонду, – Бажання підтримати видимість місцевого рівня і показати, що і громади активно включаються у підтримку ветеранів, підштовхунуло нас підтримати Діалог».
Цьогоріч у Рівному пройшов ювілейний пʼятий Всеукраїнський діалог «Громади – ветеранам 2026», фокусом якого організатори – Платформа відновлення людського капіталу «РеСтарт», Коаліція ветеранських просторів та Рівненська міська рада – обрали підбиття підсумків пʼяти років роботи у сфері ветеранської політики. Наскрізне повідомлення форуму озвучила співзасновниця та модераторка Діалогу Оксана Коляда:
«Повернути ветеранів у центр суспільної дискусії, змінити ракурс цієї дискусії з «чого вони потребують» на «якою може бути їхня ролі у розвитку держави. Змінити стереотипне бачення і говорити про ветеранів у контексті безпеки і відновлення.»
Темами Діалогу 2026 року стали:
- наскрізна система супроводу військових, ветеранів/-ок та їхніх родин;
- громадоорієнтований підхід: як громади бачать свій розвиток через підтримку ветеранів;
- роль ветеранів у внутрішній та зовнішній безпеці
- роль ветеранів у повоєнному відновленні та євроінтеграції
- український досвід, який можуть вивчати інші держави.
Із вступними промовами виступили Міністерка у справах ветеранів України Наталія Калмикова та Тимчасовий повірений у справах Польщі в Україні Пьотр Лукасєвіч.
Наталія Калмикова відзначила внесок фіхівців, які працюють з ветеранами – реабілітологів, психологів, юристів, громадських активістів та працівників місцевох влади:
«Без ваших рук, без ваших сердець, те, що ми робимо на рівні Міністерства не має сенсу – якщо немає людини, яка забезпечить реалізацію тієї чи іншої програми на рівні області, району, міста, села.», – сказала Наталія Калмикова.
Міністерка також озвучила цілі міністерства на 2026 рік, а саме «ветеранська політика без паперів» (розбудова цифрових сервісів) та розбудова інфраструктрури фахівців супроводу, які чують кожного ветерана.
Тимчасовий повірений у справах Польщі в Україні Пьотр Лукасєвіч наголосив, що міжнародні партнери бачать українських ветеранів не як вразливу групу, а як рушійну силу післявоєнних змін. «Ветерани – це не проблема і не рішення. Вони частина майбутньої України і мають стати частиною реформування і відновлення держави. Побудуйте нову країну, але пам’ятайте, що ветерани – це велика сила всередині суспільства», – наголосив пан Посол.
Повний виступ пана Посла, який точно вартий 10 хвилин вашого часу, можна проглянути в записі.
«Безшовна» система супроводу ветерана: де ми є і що потрібно зробити
Перша панель Діалогу стосувалась системи супроводу ветеранів. У 2025 році держава фактично завершила створення базової інфраструктури ветеранської політики. Наступний етап – зробити систему непомітною, «безшовною», для ветерана, але ефективною в роботі.
Що відбувається на рівні Мінветеранів
Юлія Кіріллова, заступниця Міністра у справах ветеранів, поділилась конкретними успіхами впровадження системи. За словами Юлії, понад 2700 фахівців із супроводу ветеранів уже працюють у громадах і ще 440 фахівців працюють у закладах охорони здоров’я. З 2024 року «фахівець із супроводу» є в класифікації професій і має свій професійний стандарт. Юлія наголосила, що міністерство постійно розширює і актуалізує цей стандарт, аби він відповідав реальним потребам ветеранок і ветеранів. За час роботи системи уже було вирішено 15 000 складних кейсів.
Крім цього офіційно запрацювала система «ОСКАР» – цифрова онлайн-система, яка дозволяє вести єдину базу звернень ветеранів, ветеранок, членів їхніх сімей та родин полеглих воїнів. Система забезпечує реєстрацію звернень онлайн та офлайн, формування електронних профілів отримувачів послуг, автоматичне підвантаження даних із Єдиного державного реєстру ветеранів війни, ведення кейсів та координацію роботи між різними установами й фахівцями.
«На початку липня наші ветерани і ветеранки уже зможуть через додаток «Дія» подати заяву на супровід до фахівця у своїй громаді, – поділилась пані Юлія, – 98,5% фахівців уже працюють у системі, ведуть через неї свої кейси і ми вже можемо бачити найпроблемніші питання, з якими стикаються наші ветерани і ветеранки в процесі їхньої реінтеграції і повернення до цивільного життя у реальному часі.»
За спостереженнями міністерства, найчастіше ветерани звертаються не по психологічну допомогу чи соціальні послуги, а через бюрократичні питання: документи з військових частин, довідки, оформлення статусів та взаємодія з різними державними органами.
Через складність процедур розв’язання питання може затягуватися на пів року і більше. «Людина, яка чекає пів року на вирішення свого питання, озлоблюється. Саме тому такі процеси потрібно усувати», – наголошує Юлія Кіррілова.
Пріоритетом на 2026 рік Юлія називає створення для ветерана «безшовного маршруту» переходу від служби до цивільного життя: «Ветеран не повинен думати про проблеми, які виникнуть після виходу з військової частини. Система має працювати сама і бути відчутною через результат.»
Що відбувається на рівні МВС
Про зрушення у розбудові системи супроводу у військовому і службовому середовищі говорив Леонід Тимченко, заступник Міністра внутрішніх справ. Він розповів, що МВС вибудовує окрему систему підтримки ветеранів системи внутрішніх справ. Її основними напрями є лікування, реабілітація, працевлаштування, інформаційні сервіси, цифрові рішення та мобільні застосунки.
Система охоплює військовослужбовців Національної гвардії, Державної прикордонної служби, поліцейських Національної поліції та рятувальників ДСНС. Наразі в системі працюють близько 700 фахівців соціального супроводу.
У МВС наголошують: одним із перших рішень стало створення цифрового компонента системи супроводу: «Ми зрозуміли, що необхідно створити цифрові інструменти для того, щоб здійснювати облік, надавати зручний спосіб отримання допомоги та збирати аналітику. Людина має бачити, які можливості пропонує система, як звернутися до свого супровідника і де отримати потрібну допомогу», – зазначив Леонід Тимченко.
Окрім внутрішнього цифрового кабінету, МВС також створило відкритий онлайн-ресурс «Твоя підтримка», де зібрана інформація про сервіси та можливості для ветеранів системи МВС.
Що відбувається на рівні Державної служби зайнятості
Не менш важливою у розбудові системи супроводу є роль Державної служби зайнятості. За словами Юлії Жовтяк, директорки Державного центру зайнятості, держава посилює індивідуальний супровід та цифрову інтеграцію послуг.
Працевлаштування ветеранів і ветеранок, професійне навчання, підтримка підприємницьких ініціатив та впровадження індивідуального супроводу залишаються одними з ключових напрямів державної ветеранської політики.
Юлія Жовтяк наголосила, що від початку повномасштабного вторгнення до Державної служби зайнятості звернулися близько 47 тисяч ветеранів та ветеранок. Значна частина з них вже отримала необхідні послуги для повернення до економічно активного життя.
За її словами, головним завданням на 2026 рік залишається розширення доступу ветеранів до державних сервісів та збільшення кількості тих, хто отримує комплексну підтримку. І що не менш важливо, прождовжувати будувати систему, яка працюватиме на ветерана, адаптуватиметься і допомагатиме йому.
«Вся суть нашої роботи – покласти душу в кожну історію з якою працюємо. Ефективна підтримка неможлива без індивідуального супроводу та глибокого розуміння життєвих обставин кожної людини», – говорить пані Юлія. Прикладом такого підходу є кейс співпраці з Trinity Hub у Києві – центром адаптації людей, які повністю втратили зір. За два роки через нього пройшли близько 500 ветеранів з усієї України.
«Під час одного з візитів фахівці служби зайнятості познайомилися з ветераном із Сум, який після втрати зору висловив бажання працювати кухарем. Для нього було організовано індивідуальне професійне навчання, а також знайдено можливість подальшого працевлаштування. У цьому прикладі вся наша робота. Просто треба докласти душу в кожну історію», – зазначила Юлія Жовтяк.
Саме кейс-менеджмент та персональний супровід сьогодні стають основою роботи з ветеранами. Ефективність такого підходу вже підтверджують практичні результати. Зокрема, у Дніпропетровській області був створений спеціалізований ветеранський підрозділ служби зайнятості, де за принципом «рівний – рівному» працюють ветерани для ветеранів.
Що відбувається на рівні НСЗУ
Після повернення до цивільного життя ветерани й ветеранки стикаються не лише з потребою в лікуванні. Часто йдеться про тривале відновлення, реабілітацію, психологічну підтримку та супровід на шляху повернення до звичного життя. Тут важливу роль у розбудові системи супроводу відіграє НСЗУ. Заступниця Голови НСЗУ Наталія Ненюченко підкреслила, що головним завжданням наразі є зробити всі ці послуги максимально доступними:
«Ми можемо створювати нові програми, збільшувати обсяги підтримки, впроваджувати нові послуги для ветеранів і ветеранок. Але все це не матиме результату, якщо людина не зможе реально скористатися цією допомогою. Тому сьогодні наше завдання – побудувати безперервний маршрут підтримки: від сімейного лікаря до спеціалізованого лікування, реабілітації та подальшого супроводу. Ми маємо думати не про окремі програми чи установи, а про систему навколо людини. Лише тоді ми зможемо допомогти ветеранам і ветеранкам не просто отримати медичну послугу, а повернутися до повноцінного життя», – наголосила Наталія Ненюченко.
Вона акцентувала, що під час формування Програми медичних гарантій на 2026 рік особливу увагу приділено напрямам, які є найбільш важливими для ветеранів і ветеранок. Насамперед це лікування наслідків бойових травм, реабілітація та підтримка психічного здоров’я.
Водночас у фокусі державної підтримки не лише медичні послуги, а й комплексне відновлення людини. Саме тому поряд із Програмою медичних гарантій реалізуються окремі програми підтримки ветеранів і ветеранок: стоматологічна допомога, зубопротезування, довготривалий медичний догляд, а також кріоконсервація та збереження репродуктивних клітин.
А спільно з міжнародними партнерами НСЗУ розвиває навчальні програми для сіймених лікарів, які допомагають медикам краще розуміти особливості ветеранського здоров’я та працювати з наслідками бойових дій. Такі курси є безоплатними, постійно оновлюються та доступні на порталі Академії НСЗУ. Адже вони – сімейні лікарі – відіграють ключову роль у системі підтримки ветеранів: «Саме вони найчастіше стають першою ланкою системи охорони здоров’я, до якої звертається ветеран після повернення до цивільного життя», говорить пані Наталія.
Водночас підтримка ветеранів і ветеранок не повинна завершуватися на рівні первинної медичної допомоги. Після першого звернення важливо, щоб людина не залишалася сам на сам із пошуком необхідних послуг, фахівців чи закладів.
Системна спільна робота медичних працівників, фахівців із супроводу ветеранів, громад та державних інституцій дає змогу формувати безперервний маршрут підтримки ветеранів і ветеранок – від першого звернення по допомогу до відновлення здоров’я, повернення до активного життя та повноцінної інтеграції в громаду.
А що із молоддю?
За словами Оксани Коляди, станом на початок 2026 року 442 тисячи ветеранів і ветеранок є представниками молоді (до 35 років включно).
Про їхні потреби говорила Уляна Токарєва, заступниця Міністра молоді та спорту України. Пані Уляна наголосила, що в питаннях молоді так само важливо рухатись у бік наскрізних політик і співпрацювати як із Мінветеранів, так і з НСЗУ, Державною службою зайнятості та іншими інституціями. Точкою перетину пані Уляна назвала спільний наказ про співпрацю. Документ визначає механізми спільної роботи з молодими ветеранами, ветеранками та дітьми ветеранів.
Крім того вона нагадала, що молодіжна політика сьогодні охоплює людей віком від 14 до 35 років, тому міністерство працює як із молодими ветеранами та ветеранками, так і з дітьми ветеранів.
Особливу увагу, на її думку, потрібно приділити розбудові інституту молодіжних працівників, які мають уміти працювати з ветеранами. До кінця року в планах Міністерства підготувати інструменти для роботи з молодими ветеранами, забезпечити ними молодіжні центри по всій країні та збільшити присутність ветеранів у активному молодіжному середовищі.
Зокрема уже понад 600 молодіжних центрів в Україні готують до роботи з ветеранами та ветеранками, а Міністерство молоді і спорту спільно з Міністерством у справах ветеранів мають чіткі домовленості про спільну роботу над розвитком молодіжної політики для ветеранів, ветеранок та їхніх родин.
«Окрім викликів, пов’язаних зі здоров’ям чи соціальним захистом, у молоді з-поміж ветеранів є ще одна важлива характеристика – вони молодь і хочуть жити активне життя. І молодіжні центри та простори це забезпечують», – наголосила Токарєва, – «Молодіжна робота має бути готова до повернення молоді з війська після перемоги. Вони захочуть впливати на те, що відбувається у своїх громадах, і допомагати такій самій молоді, як вони».
Роль ветеранів у безпеці та євроінтеграції
Ми почали з того, що наголосили, що ветерани і ветеранки – не лише отримувачі послуг від держави і користувачі сервісів. Вони – велика і рушійна сила. Про потенціал і можливості, які можуть дати ветерани державі у сферах безпеки, повоєнного відновлення та євроінтеграції говорили на другій панелі Діалогу.
Реалізація ветеранів в “оборонці”
Про залучення ветеранів до роботи в оборонно-промисловому комплексі говорив Дмитро Козацький, керівник напряму залучення ветеранів до ОПК Офісу підтримки ОПК Міністерства оборони Українию. Цей напрямок він назвав одним із перспективних напрямів державної ветеранської політики та розвитку обороноздатності країни.
За його словами, робота в оборонній галузі відкриває для ветеранів можливість продовжувати служіння державі вже в цивільному житті, використовуючи власний бойовий досвід та практичні знання для створення сучасного українського озброєння.
«В оборонці, на відміну від звичайної роботи, є дуже важлива місія. Це те, що ви можете продовжувати допомагати своїм побратимам. Ви можете виготовляти продукт, який буквально завтра може поїхати у ваш підрозділ, в якому ви були», – наголосив Дмитро Козацький.
Він підкреслив, що сьогодні оборонно-промисловий комплекс дедалі більше відкривається для ветеранів, пропонуючи їм нові можливості для професійної реалізації після завершення військової служби.
«Мені важливо, щоб якомога більше ветеранів реалізували себе, знайшли своє місце, продовжували допомагати своїй країні після військової служби і робили це в дуже класний спосіб – виробляючи українську зброю», – зазначив він.
За словами Дмитра Козацького, ветерани мають унікальний практичний досвід, який є надзвичайно цінним для виробників озброєння та військових технологій. Йдеться не лише про розуміння потреб фронту, а й про безпосередню участь у вдосконаленні технічних рішень, які використовуються на полі бою.
Реалізація у соціальній та психологічній роботі
Іншим напрямком застосування досвіду ветеранів може стати соціальна та психологічна робота. Йдеться не лише про діяльність громадських організацій чи ветеранських спільнот, а й про постійну взаємодію ветеранів із суспільством. Про це під час Діалогу говорив Вадим Сухаревський, заступник командувача оперативного командування «Схід».
«Ветерани мають спілкуватися з ветеранами, а також із тією частиною населення, яка якимось чином не була дотична до війни. Тому що нас чекає низка соціально-конфліктних ситуацій після повернення ще більшої кількості ветеранів», – зазначив Сухаревський.
Також важливим напрямком він назвав передачу бойового досвіду – в інструкторській діяльності, розвитку військових технологій, інновацій та співпраці із міжнародними партнерами.
Окремо Вадим Сухаревський наголосив на ролі ветеранів у державному управлінні та політичному житті країни: «Наші ветерани стануть гідними представниками влади у різних інституціях. Довіру до державних інституцій потрібно не просто відновлювати, а посилювати і підтримувати.»
Реалізація у громадянському вихованні
Офіцер 30 корпусу морської піхоти Ігор Ілюшкін представив на форумі приклад Центру національного спротиву в Запоріжжі, який розбудовують морпіхи.
Його метою, говорить Ілюшкін, є «дати нашим дітям змогу не воювати 50 – 100 років».
«Це можливо, побудувавши іншу країну. Не таку, в якій зростав я, де не було ідеологічної складової, де нам не показували ворога і нас не вчили битися. Є єдина умова при таких сусідах, як у нас, – коли ми станемо такою країною, на яку нападати немає сенсу. Якщо б путіну доповіли, що ми будемо битися і це робитиме кожен – війни не було б», – сказав Ігор Ілюшкін.
Він додав, що варто наполегливо пояснювати батькам, що єдиний шлях, який убезпечить дітей від війни, – це коли кожен чітко знатиме своє місце в обороні, а кожен вмітиме битися.
«Тоді й наші західні партнери робитимуть так, як буває, коли приходиш у нову школу: бʼєшся – допомагають, не бʼєшся – співчувають і радять щось. Ми маємо працювати з молоддю і прививати культуру: сильний чоловік і сильна жінка».
Звертаючись до західних партнерів, Ігор Ілюшкін зазначив, що важливо створювати умови для українців на ринку, а не надсилати спостерігачів за нашим бойовим досвідом. Цитата Ілюшкіна стала кульмінацією панелі:
«Тільки український воїн знає, як працює ваше західне обладнання в реальній війні. Не можна навчитися боксу, дивлячись, як бʼється боксер», – сказав він.
Він додав, що Україні потрібно збудувати «офшор досвіду» – інституцію, завдяки якій країна зможе продавати власний досвід, залишаючи податки в країні, а не доводячи до «перекупу» наших ветеранів.
Ветерани – гаранти євроінтеграції
Щодо більш глобальних можливостей ветеранів говорив виконавчий директор Міжнародного фонду «Відродження» Олександр Сушко. На його думку ветерани мають стати гарантами незворотності європейського курсу України і відіграти ключову роль у збереженні та зміцненні європейського вектора розвитку України.
За його словами, європейська інтеграція є не лише політичним вибором держави, а й фундаментальною умовою довгострокової безпеки та стійкості України.
«Європейський вектор розвитку – це центральна частина нашої стратегії виживання і безпеки на покоління вперед», – наголосив Олександр Сушко.
Він підкреслив, що повномасштабна війна остаточно продемонструвала необхідність завершення цивілізаційного вибору України та закріплення її місця в європейській спільноті.
На переконання виконавчого директора Фонду, остаточна інтеграція України до європейського політичного та безпекового простору є одним із найважливіших чинників стримування російської агресії в майбутньому: «москва не відстане від нас до того моменту, поки не побачить, що ми остаточно там. Вона повинна побачити, що наш вибір є остаточним», – зазначив він.
Олександр Сушко наголосив, що саме ветерани можуть стати суспільною силою, яка забезпечить незворотність цього курсу та не дозволить майбутнім поколінням політиків відходити від стратегічних пріоритетів держави. За його словами, ветерани мають високий рівень суспільної довіри, моральний авторитет і глибоке розуміння справжньої ціни свободи та незалежності.
«Ветерани є організованою силою, легітимною силою, до якої суспільство буде дослухатися ще багато десятиліть. Саме вони можуть відіграти важливу роль у тому, щоб утримати правильний напрямок руху держави», – підкреслив Олександр Сушко.
Він також зауважив, що європейський вибір передбачає не лише зовнішньополітичний курс, а й впровадження нових стандартів державного управління, верховенства права, підзвітності влади та відповідального ставлення до державних ресурсів.
Під час дискусії Олександр приділив окрему увагу розвитку ветеранського лідерства та участі ветеранів у суспільно-політичних процесах. Міжнародний фонд «Відродження» вже багато років підтримує програми розвитку лідерського потенціалу та створює можливості для посилення ролі ветеранів як всередині країни, так і на міжнародному рівні.
Зокрема, йдеться про навчальні програми, які допомагають ветеранам здобувати навички публічної дипломатії, ефективної комунікації та взаємодії з партнерами: «Ми можемо дати певні навички роботи з міжнародними аудиторіями, напрацьовані знання та канали комунікації для того, щоб голос України звучав, зокрема вустами ветеранів, і щоб цей голос був почутий назовні», – зазначив він.
За словами Олександра Сушка, важливим напрямом роботи є також підтримка ветеранських лідерів усередині країни через розвиток партнерств, мережевої взаємодії та горизонтальних зв’язків між активними громадськими середовищами, щоб вони не залишалися атомізованими, а могли об’єднуватися навколо спільних цілей та посилювати одне одного.
Вінпідкреслив, що підтримка лідерських програм є інвестицією у формування нової генерації суспільних лідерів, які матимуть необхідні компетенції для представлення інтересів України на міжнародній арені та участі у розвитку своїх громад. Ветеранська спільнота дедалі активніше долучається до громадської діяльності, місцевого самоврядування, міжнародної адвокації та реалізації суспільно важливих проєктів. Саме тому розвиток ветеранського лідерства розглядається як один із ключових чинників повоєнного відновлення держави.
Підсумовуючи свій виступ, Олександр Сушко наголосив, що ветерани, які безпосередньо пережили війну та знають її справжню ціну, можуть стати надійною опорою для українського суспільства у збереженні стратегічного курсу держави.
«Вони знають, про що ця війна. Вони її пережили. Саме тому їхній голос матиме особливе значення для майбутнього України».
Учасники Всеукраїнського діалогу наголосили, що розвиток оборонно-промислового комплексу та ветеранської політики сьогодні є взаємопов’язаними процесами. Для багатьох ветеранів робота в оборонній сфері стає не лише можливістю працевлаштування, а й продовженням місії із захисту України.
***
Партнери V Всеукраїнського діалогу «Громади – ветеранам 2026»: Міжнародний Фонд «Відродження» у співпраці із Європейським союзом, Програма реабілітації та реінтеграції ветеранів, яку втілює IREX за підтримки Державного департаменту США, Міжнародна організація з міграції (МОМ) за фінансування Європейського Союзу, за підтримки НАТО у рамках Комплексного пакету допомоги Україні, ПРООН в Україні та Європейський Союз у межах флагманського партнерства EU4Recovery, а також Уряд Японії, Рівненська міська рада, «Платформа відновлення людського капіталу. Рестарт», Коаліція ветеранських просторів, БФ «Там, де ми — там Україна», Всеукраїнська асоціація громад, B&М.
