2025 рік був випробуванням на стійкість для кожного українця. Четвертий рік повномасштабної війни приніс нову хвилю виснаження, невизначеності та втрат. Але одночасно українське громадянське суспільство знову довело, що воно є однією з опор для країни. Організації продовжували працювати під обстрілами, підтримувати людей, захищати права, будувати діалог із владою та світом і шукати рішення там, де держава не встигала або не мала спроможності

У 2025 році Міжнародний фонд «Відродження» підтримав близько 400 проєктів від майже 300 організацій на суму понад 700 мільйонів гривень. Ці проєкти працювали в усіх напрямах: від захисту прав людини до відновлення громад, від підтримки ветеранів до культурних ініціатив, від аналітики для держави до допомоги постраждалим від війни.

Навесні ми випустимо повний річний звіт, де розповімо про всю нашу роботу. Але вже зараз хочемо поділитися історіями деяких проєктів, які захоплювали нас найбільше. Насправді, таких проєктів було в рази більше, ніж 25 і кожен заслуговує на увагу. Проте тут ми зібрали ті, які показують масштаб і різноманітність того, що громадянське суспільство робило для України у минулому році і неодмінно продовжить робити у 2026.

Демократична практика

Майданчик для творення спільноти переселенців з окупованих громад

Проєкт «Посилення спроможності активістів українського Сходу впливати на процеси відновлення регіону (ІІ фаза)» реалізувала команда ГО «Асоціація “Відродження та Розвиток”» у співпраці з консорціумом ВГО «Асоціація сприяння самоорганізації населення», ГО «Центр політико-правових реформ» та ГО «Громадська ініціатива Луганщини».

Суть проєкту

Команда започаткувала «Студії Сходу» – серію зустрічей, де активісти, експерти та представники влади разом шукали практичні рішення для відновлення і майбутньої реінтеграції територіальних громад Донеччини та Луганщини, а також збереження ідентичності своїх громад в сучасних умовах.

Яку проблему розв’язував проєкт

Сьогодні спільноти Донеччини та Луганщини розпорошені, а розмови про майбутнє регіону часто йдуть без людей, які там жили і працювали. У таких умовах легко втратити горизонтальні зв’язки, довіру і розуміння, як впливати на рішення. Проєкт, натомість, створив сталий майданчик для безпечної, предметної розмови і спільного планування.

Що зробили

Команда проєкту запустила цикл із 7 подій у змішаному форматі: 4 онлайн-зустрічі та 3 офлайн-сесії. Загалом до «Студій Сходу» долучилися 249 учасниць і учасників з Донецької та Луганської областей. Паралельно команда робила онлайн консультації та менторський супровід для учасників спільноти.

Темами зустрічей були збереження ідентичності та ініціативи релокованих громад, життєстійкість і взаємодія в умовах невизначеності, безпечний діалог і подолання конфліктів, локальні ініціативи та довіра. Окремий блок присвятили дизайн-мисленню і проєктному підходу.

Також команди ГО «Асоціація “Відродження та Розвиток”» та ГО «Громадська ініціатива Луганщини» провели дослідження комунікації органів влади Донецької та Луганської областей через офіційні сайти та у Facebook методом контент-аналізу. Моніторинг охопив період з листопада 2024 по вересень 2025 і включив десятки тисяч публікацій. Серед всього масиву повідомлень було виявлено 6 072 публікації у Facebook та 814 повідомлень на офіційних сайтах, які стосувалися використання інструментів громадської участі. За підсумками підготували висновки та практичні рекомендації, як зробити комунікацію органів влади цих областей більш діалоговою і корисною для людей.

Окремим результатом став методичний посібник «Студії Сходу: досвід, діалог, співтворення». Він зібрав напрацювання, підходи і вправи, які можна повторювати в інших спільнотах.

Ефект

Проєкт посилив здатність спільнот Луганщини та Донеччини тримати зв’язок, говорити про складні теми без знецінення і разом шукати рішення. Дослідження показало, що у комунікації влади домінує інформування, а інструменти живого діалогу займають невелику частку. Це показало, що простір для якісної участі є, і його треба розширювати.

Статути територіальних громад, які спрощують доступ до місцевої демократії

Проєкт «Повсюдне запровадження новітніх інструментів громадської участі через імплементацію Закону №3703-IX» реалізував Український незалежний центр політичних досліджень (УНЦПД).

Суть проєкту

Команда УНЦПД допомогла громадам отримати зрозумілий набір інструкцій, як запускати громадську участь за новими правилами через готові методичні рекомендації, шаблони і приклади документів.

Яку проблему розв’язував проєкт

Для більшості українців «місцева демократія» – це красиве словосполучення, що не несе за собою практичного змісту і зрозумілих конкретних інструментів. У територіальних громадах досі бракує чітких процедур, як проводити слухання, як подавати місцеві ініціативи, як організовувати публічні консультації, як вимагати звітування і прозорості. У воєнний час ця прогалина відчувалася ще гостріше. Коли вибори не проводяться, а рішень на місцях стає тільки більше, людям потрібні інші, чесні й законні канали участі.

Що зробили

Експерти УНЦПД підготували проєкт модельного статуту територіальної громади та 4 обов’язкові додатки до нього: про громадські слухання, загальні збори жителів, місцеві ініціативи і громадське оцінювання роботи органів місцевого самоврядування. До кожного додали шаблони документів, щоб громадам не доводилося щоразу «вигадувати велосипед».

Далі команда винесла напрацювання на обговорення з громадянським суспільством. В онлайн-обговоренні взяли участь 51 людина. Паралельно експерти УНЦПД долучилися до робочої групи Міністерства розвитку громад та територій України. Там відбулося 8 засідань, на яких експерти презентували напрацювання і адвокатували, щоб саме ці тексти стали основою для фінального пакета рекомендацій.

У підсумку підготували повний комплект методичних рекомендацій. Він включає проєкт статуту, рекомендації змін до регламенту ради, блок для начальників військових адміністрацій, а також поради, як робити інформаційні матеріали доступними для людей. Матеріали пройшли громадське обговорення, пропозиції опрацювали й інтегрували. Після цього рекомендації зверстали, підготували електронну і друковану версії та надрукували 300 примірників. Також провели круглий стіл-презентацію для представників держави, місцевого самоврядування і громадського сектору.

Ефект

Громади отримали практичний інструмент, який можна «взяти і зробити». Рекомендації були орієнтовані на всі 1470 територіальних громад, які мають до кінця 2026 року ухвалити або оновити статути. Низка громад використали ці напрацювання як основу і ухвалили свої статути, їх кількість продовжує зростати. Рекомендації були підтримані Мінрозвитку та розміщені на їх сайті для застосування всіма охочими.

RRR4U: моніторинг фінансової підтримки від партнерів

Суть проєкту

У 2025 році консорціум RRR4U регулярно пояснював, що саме Україна має виконати для отримання міжнародної фінансової підтримки, і як країна рухалася за цими зобов’язаннями, а також адвокатував цю підтримку.

Яку проблему розв’язував проєкт

Документи програми МВФ і та допомоги ЄС написані складною бюрократичною мовою та рясніють умовами, індикаторами та показниками, що більше схоже на інструкцію до літака, ніж на текст для людей. А ще ці документи періодично змінюються, і легко загубитися в їх деталях. Проєкт розклав складну фінансову логіку на зрозумілі кроки і зробив її зрозумілішою.

Що зробили

Проєкт втілювали учасники консорціуму RRR4U: Центр економічної стратегії, Інститут економічних досліджень та політичних консультацій, DiXi Group та Інститут аналітики та адвокації. Разом вони готували спільні продукти і виходили з ними до широкої аудиторії.

Ключовим продуктом став регулярний моніторинг виконання Україною умов програм фінансової підтримки, насамперед, – програми МВФ та Ukraine Facility від ЄС. Упродовж року консорціум випускав щомісячні матеріали та готував щоквартальні огляди, які показували динаміку виконання: що вже зроблено, що в процесі, а де є ризики зірвати дедлайни та не отримати кошти, а також хто ж, власне, відповідальний за ті чи інші кроки і скільки коштуватиме країні їх невиконання.

Під кожен випуск консорціум проводив відкриті презентації та експертні дискусії. Такі обговорення мали спеціалізовані теми, під час яких обговорювали конкретні реформи, які впливають на економічну стійкість, бюджет, прозорість і довіру.

Паралельно учасники консорціуму робили додаткову аналітику про обсяг і структуру міжнародної допомоги, а також секторальні розбори окремих напрямів програм МВФ.

Ефект

Моніторинги RRR4U стали зручним барометром для тих, хто стежить за фінансовою підтримкою України: представників міжнародних організацій та інституцій, журналістів, експертів, представників влади, бізнесу і всіх, кому важливо розуміти, від чого залежить вчасне надходження коштів та які подальші кроки і реформи на порядку денному.

Публічні фінанси під час відновлення

Проєкт «Ефективне управління публічними фінансами: нові можливості для органів влади» втілив «Центр досліджень фіскальної політики».

Суть проєкту

Команда Центру зібрала і перевірила великі масиви даних про кошти на відновлення та розробила інструменти, які допомагали державі, громадам і суспільству чітко бачити, що фінансується, ким, де і на якому етапі знаходяться проєкти.

Яку проблему розв’язував проєкт

У міжнародній допомозі та бюджетних програмах багато складних правил, різні джерела фінансування, його одержувачі і розпорядники, а отже і різні звіти, які не зшиваються між собою. Це стає грунтом для підозр, а в деяких випадках – і для неефективного використання коштів і проростання корупції. Проєкт дав зрозумілі верифіковані дані та інструменти, щоб про фінанси можна було говорити фактами, а не припущеннями.

Що зробили

Команда Центру зібрала, верифікувала й опублікувала дані про відновлення: про закупівлі за кошти місцевих бюджетів, про видатки місцевих бюджетів на відновлення (понад 1300 об’єктів із сумарними витратами понад 1,6 млрд грн), про закупівлі та видатки Фонду ліквідації наслідків збройної агресії, а також про видатки і закупівлі в межах програм Європейського інвестиційного банку для відновлення. Центр не просто зібрав посилання, а звірив дані між системами, виправив неточності й доповнив картину там, де інформація була фрагментованою.

Паралельно Центр підсилив інституційну спроможність державних органів в роботі з такими масивами. Експерти долучилися до чотирьох аудитів Рахункової палати і зробили два інтерактивні дашборди, які допомагали показувати результати аудитів в зрозумілому форматі. Після цього Центр також слідкував за виконанням цих рекомендацій.

Інша складова проєкту – моніторинг проєктів, що фінансувалися міжнародними фінансовими організаціями. У 2025 році Центр і Міністерство розвитку громад та територій підписали меморандум про співпрацю. Команда розробила публічний інтерактивний дашборд для представлення інформації про донорів, проєкти та їх регіональний розподіл, а також внутрішній інструмент для відстеження реалізації проєктів у самому міністерстві.

Окремо на запит Міністерства фінансів команда проаналізувала великий проєкт технічної допомоги JICA (не лише гроші, а техніка, обладнання й матеріали загальною сумою понад 1 млрд євро). Після майже десяти місяців верифікації з різних джерел Центр створив інтерактивний інструмент, який показував, кому і куди спрямовувалася ця допомога.

У липні 2025 року Центр підписав меморандум із Державною податковою службою і зробив аналітичний дашборд щодо надходжень податків із щомісячним оновленням, а також допомагав у роботі з податковими розривами та BEPS, використовуючи сучасні підходи до аналізу великих даних.

Крім іншого, команда працювала над комунікацією теми державних фінансів. Вийшло 10 подкастів «Бюджетні розмови», з’явилися десятки коротких відео і пояснювальних матеріалів. Загалом у межах проєкту створили вже 92 відео, які сумарно набрали близько 320 тисяч переглядів. Центр також проводив неформальні зустрічі з громадянським суспільством, щоб складні бюджетні теми звучали по-людськи.

Ефект

Держава та партнери отримали інструменти для вдосконалення державних політик і управління, підвищення ефективності процесів, моніторингу належного використання коштів , а суспільство – більше підстав довіряти відкритим, перевіреним і поясненим даним. Ця робота підштовхнула державні органи до нових практик – вони зверталися до Центру із запитами, просили будувати системи моніторингу й інтерактивні інструменти. Цей проєкт є прикладом того, як держава, міжнародні партнери і громадськість можуть працювати разом задля посилення довіри.

Громадянська стійкість

Ветерани за демократію

Суть проєкту

Рух ЧЕСНО посилив політичну участь ветеранів і ветеранок та відкрив для них міжнародний досвід і контакти, щоб їхній голос був помітнішим для держави та громад.

Яку проблему розв’язував проєкт

Ветеранська спільнота в Україні швидко зростає. У багатьох ветеранів є значний досвід лідерства, відповідальності й командної роботи. Політика і державні процеси мають свої правила гри, які треба розуміти, щоб мати можливість впливати на життя країни або громади. Проєкт дає ветеранам інструменти, знання та середовище, потрібні для творення змін.

Що зробили

Команда Руху ЧЕСНО зібрала програму з кількох складових. Організатори провели два міжнародні стажування для випускників ветеранських навчальних програм у Великій Британії та Хорватії. Це були короткі, насичені навчальні візити з зустрічами в інституціях і сесіями з експертами. Фокус – як у різних країнах підтримують ветеранів і як ветерани долучаються до державних та політичні процеси.

Паралельно Рух Чесно організував навчальні модулі в Україні. Окремо прокачували теми, які потрібні для участі в житті громад: взаємодія з місцевою владою, медіація, робота з конфліктами, комунікація з людьми, політика вшанування пам’яті, розвиток моціальних послуг. Також провели програму для членів сімей ветеранів і загиблих, щоб вони теж могли включатися в ухвалення рішень і не залишалися на узбіччі суспільного діалогу.

Інша складова проєкту – розбудова спільноти. Рух провів події для мережування, де випускники знайомилися, обмінювалися досвідом, шукали спільні теми й партнерства. До активностей залучали жінок-ветеранок і ветеранів з інвалідністю, передбачали умови доступності.

Рух ЧЕСНО підготував комплексне дослідження про політичну участь ветеранів, напрацював рекомендації для держави й інших стейкхолдерів, а також тримав тему видимою в медіа Ветерани і політика: ЧЕСНО дослідив бар’єри, потреби та переваги | Громадський рух ЧЕСНО. Зокрема, команда відстежувала ініціативи парламенту й уряду, робила публічні розбори та трансляції із засідань профільних комітетів, готувала інтерв’ю та матеріали для ширшої аудиторії.

Ефект

Проєкт дав ветеранам і їхнім родинам розуміння про те, як працює публічна політика, як говорити з державою і громадами на рівних, як будувати коаліції та шукати партнерства, захищати свої права та представляти інтереси ветеранських спільнот. А для суспільства це стало ще одним кроком до сильнішої демократії, де люди з реальним досвідом відповідальності можуть впливати на порядок денний.

Повернутися до мирного життя, попри обставини

Суть проєкту

ГО «Повернись до мирного життя» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» розширила доступ ветеранів, військових і їхніх родин до психосоціальної та психотерапевтичної допомоги, з фокусом на складні випадки, де поєднуються наслідки бойового досвіду і залежності.

Яку проблему розв’язував проєкт

Тривога, безсоння, спалахи злості або відчуття порожнечі є поширеними виявами посттравматичного синдрому у ветеранів. І якщо до цього додається вживання психоактивних речовин, – ситуація ускладнюється в рази. У таких випадках однієї консультації недостатньо, потрібне довше супроводження, команда фахівців і місце, де людині не соромно звертатись по допомогу.

Що зробили

Команда проєкту організувала надання послуг у двох локаціях у Києві: у безпечному просторі для ветеранів і на базі КНП «Медичний центр реабілітації та паліативної допомоги» в м. Київ Про КНП «МЦРПД». За перший звітний період допомогу отримали 625 осіб: ветерани, військовослужбовці та їхні рідні, зокрема сім’ї загиблих і зниклих безвісти.

Команда надала 3287 індивідуальних консультацій. Серед них були консультації психіатра, психологів і соціальних працівників. Окрім цього, організували 22 групи самодопомоги для ветеранів та провели 43 групові психотерапевтичні сесії. Для 47 клієнтів забезпечили супровід і переадресацію до інших профільних установ та організацій, коли потрібні були додаткові медичні, реабілітаційні чи соціальні послуги.

Окремий напрям стосувався роботи з залежностями. На базі Кабінету довіри ветерана команда запустила регулярні групи самодопомоги для ветеранів із залежністю, куди люди долучалися й приводили інших. Троє ветеранів із числа клієнтів стали волонтерами організації та почали навчання, щоб надалі підтримувати інших.

Паралельно проєкт рухався і в бік системних змін. Команда розробила опитувальник щодо вживання психоактивних речовин і почала анкетування серед клієнтів та партнерських організацій. Також провела робочі зустрічі з народними депутатами з Комітету Верховної Ради з питань здоров’я нації, щоб просувати оновлення підходів у психіатричній допомозі та ширше впроваджувати сучасні методики лікування залежностей.

Ефект

У результаті люди отримали тривалу і стабільну психологічну, медичну, соціальну підтримку у момент, коли вона найпотрібніша. А для громади це означало менше ізоляції, менше ризикованої поведінки, більше шансів на повернення до активного соціального життя, де можна працювати, бути з близькими і розвиватися.

Нові правила для ВПО

Проєкт «Посилення політики підтримки внутрішньо переміщених осіб» у 2025 році реалізувала ГО «Громадський холдинг “ГРУПА ВПЛИВУ”».

Суть проєкту

Команда «ГРУПИ ВПЛИВУ» оцінила, як на практиці працювала державна Стратегія щодо внутрішнього переміщення до 2025 року, і підготувала чіткі рекомендації для уряду, щоб нова політика підтримки ВПО була більш дієвою.

Яку проблему розв’язував проєкт

Внутрішнє переміщення в Україні давно перестало бути чимось короткочасним. Для сотень тисяч людей це вже нове життя в нових громадах. Але правила і рішення держави не завжди встигають за реальністю. До того ж, відповідальність між органами влади змінювалася, губилася інституційна пам’ять, а система ставала менш зрозумілою для людей. У таких умовах легко з’являються прогалини, суперечності і навіть дискримінаційні норми. Проєкт зібрав докупи факти і досвід, щоб оновити політики щодо ВПО.

Що зробили

Команда розробила методологію і провела оцінку Стратегії. Експерти проаналізували нормативну базу, зібрали дані та провели 15 експертних інтерв’ю з представниками влади, громадських організацій та Рад з питань ВПО, надіслали 25 запитів на інформацію до обласних військових адміністрацій та Київської міської адміністрації.

Результатом став аналітичний звіт із 52 рекомендаціями. Вони стосувалися ключових напрямів політики: оцінка потреб і інформування ВПО, житлові рішення, соціальний захист і зайнятість. Команда провела обговорення з Міністерством розвитку громад та територій України та іншими стейкхолдерами, щоб рекомендації стали реальним матеріалом для оновлення Стратегії.

Паралельно «ГРУПА ВПЛИВУ» підготувала 5 інформаційних матеріалів для ширшої аудиторії, пояснюючи, що саме відбувається зі Стратегією і які рішення потрібні. Загальне охоплення цих матеріалів сягнуло понад 177 тисяч людей.

Ефект

Проєкт сприяв розробці документу нової Стратегії у сфері внутрішнього переміщення після 2025 року, який наразі перебуває на етапі підготовки та погодження. Напрацювання передали профільному міністерству, а матеріали включили до бази документів робочих груп, які працювали над новою політикою у сфері внутрішнього переміщення. Зокрема, в результаті адвокаційних зусиль «ГРУПА ВПЛИВУ» та партнерів було враховано необхідність довгострокового стратегічного планування, що дозволило закласти шестирічний горизонт дії Стратегії замість коротшого періоду, який розглядався на початковому етапі.

Право на голос у стінах інтернату

Як правозахисники повертали людям правосуб’єктність

Проєкт «Правосуб’єктність мешканців інституційних закладів: проблеми і шляхи їх подолання» втілила ГО «Українські правозахисні ініціативи» (УПІ).

Суть проєкту

Команда УПІ допомогла захистити права людей, які живуть в інтернатних закладах, і мають статус недієздатності або обмеженої дієздатності, тобто, юридично не можуть самостійно вирішувати власну долю, розпоряджатися майном або ж обирати місце проживання.

Яку проблему розв’язував проєкт

В Україні тисячі людей визнані судами як недієздатні. Питання життя, лікування, управління грошима та майном для таких людей вирішують інші. Для мешканців інтернатів ця вразливість є подвійною, адже людина вже залежить від установи, у якій знаходиться, а разом зі втратою дієздатності вона втрачає будь-які способи впливати на власне життя. На тлі війни ризики зростали. Частина ветеранів, людей з інвалідністю та ВПО опинилися в інституційних закладах через те, що не мали житла і підтримки в громаді. 

Що зробили

Команда підготувала інструменти для перевірки, як у стаціонарних закладах дотримуються прав мешканців (9340 мешканів установ в Україні), майже кожний другий позбавлений права приймати самостійні рішення щодо власного життя. 

УПІ долучилася до моніторингових візитів національного превентивного механізму (НПМ) до інтернатних закладів по всій країні. На основі цих візитів і зібраної статистики команда проаналізувала типові порушення та підготувала рекомендації, які лягли в матеріали для спеціальної доповіді НПМ.

Паралельно УПІ розібрала судову практику, визначила як людей визнають недієздатними, як і коли їм поновлюють дієздатність, як працюють справи про зміну опікуна, і що в цій системі не так. Окремо команда проаналізувала практику судово-психіатричних експертиз. За підсумками УПІ підготувала аналітичні записки та адвокаційні пропозиції щодо змін у правилах і процедурах.

Команда активно працювала з тими, хто на місцях ухвалює рішення і надає послуги. У двох пілотних регіонах – Вінницькій та Івано-Франківській областях – провели навчання для працівників інституційних закладів і надавачів соціальних послуг у громадах та надали супервізійну підтримку. Окремо зробили інформаційні матеріали для мешканців закладів про право оскаржувати рішення щодо недієздатності.

Ефект

Проєкт виявив недоліки системи представництва інтересів, випадки зловживань з боку опікунів та органів опіки та піклування, бар’єри в доступі до правосуддя та інформаційної підтримки, а також відсутність належної підготовки персоналу надавачів соціальних послуг щодо дотримання прав і свобод отримувачів соціальних послуг.

Проєкт підсвітив і зібрав докази того, як саме система позбавлення дієздатності та інституційний догляд можуть порушувати права людини. Він дав державним органам, НПМ і громадам конкретні інструменти та рекомендації про те, що перевіряти, як реагувати і що змінювати в процедурах.

Соціальний капітал

Пам’ять, свобода, дія на фестивалі «Протасів Яр»

Проєкт втілила ГО «Фестиваль “Протасів Яр” пам’яті Романа Ратушного». Співорганізаторами стали PEN Україна та ГО «Захистимо Протасів Яр». До партнерств долучалися, зокрема, Veteranka, Музей Івана Гончара та інші ініціативи.

Суть проєкту

Команда провела третій Фестиваль «Протасів Яр» пам’яті Романа Ратушного – триденну подію в Києві, яка поєднала культуру, правозахисні розмови та підтримку локального активізму.

Яку проблему розв’язував проєкт

На четвертому році війни люди все більше замикаються в собі, менше довіряють одне одному. У такі моменти особливо потрібні місця, де відчуваєш опору і спільну мову. Протасів Яр став символом того, як громада може захистити спільне благо. Проєкт повертав киянам відчуття суб’єктності та права діяти.

Що зробили

Фестиваль відбувся 4–6 липня 2025 року на двох локаціях: на галявині Протасового Яру та в залі «Буряки-Хол» поруч. Програма включала лекції, публічні дискусії, мистецькі події та концертну програма. Паралельно діяла дитяча програма, щоб на фестиваль можна було прийти всією родиною.

Фокус-темою стали слова Павла Тичини: «Щоб жить – ні в кого права не питаюсь». Наскрізною ідеєю була спроможність захищатися і діяти. У програмі звучали теми прав людини, культури пам’яті, історії, локальної самоорганізації та підтримки громадських ініціатив.

Команда залучала локальну спільноту, партнерські організації, культурні середовища, медіа та лідерів думок. Формат передбачав гнучкість на випадок повітряних тривог та можливість перенесення частини подій у приміщення.

Ефект

Фестиваль зібрав спільноту довкола цінностей свободи, дії та відповідальності. Для когось це була перша розмова про права і активізм, для іншого – нагадування, що історія міста і пам’ять про загиблих мають продовження в конкретних діях тут і зараз. Цей проєкт нагадує, що спільнота може змінювати місто, якщо має місце для зустрічі, сенс і сміливість діяти.

Літературний фестиваль PORT в Одесі

Проєкт втілила ГО «Вишиванковий фестиваль». До партнерств долучилися PEN Ukraine, Одеська національна наукова бібліотека та інші одеські й національні культурні інституції.

Суть проєкту

Команда провела в Одесі літературний фестиваль PORT – подію про сучасну українську літературу Півдня і про те, як місто і регіон говорять своїм голосом, без чужих імперських підказок.

Яку проблему розв’язував проєкт

Південь України, зокрема Одещина, довго жив у культурних сюжетах, де російська імперська спадщина займала забагато місця. Повномасштабна війна зробила це ще помітнішим. В Одесі бракувало масштабної інтелектуальної події, яка могла б зібрати разом авторів, видавців, читачів і локальні інституції. Проєкт відповів на цю потребу і дав місту точку тяжіння, де можна було чесно говорити про деколонізацію, пам’ять і сучасну культуру.

Що зробили

Фестиваль відбувся як велика дводенна подія на базі Одеської національної наукової бібліотеки. Програма поєднала презентації книжок і авторів, панельні дискусії, перформанси, публічний запис подкасту та майстер-класи від літературних шкіл. Окремий акцент зробили на таких темах як деколонізація культурних наративів і меморіалізація.

Паралельно команда зібрала навколо фестивалю ширше коло партнерів. Долучилися книжкові гравці, локальні культурні майданчики, медіа. У дворику бібліотеки працював книжковий ярмарок, щоб відвідувачі могли не лише слухати дискусії, а й купити книжки додому.

Ефект

PORT підсвітив Одесу на мапі сучасних українських літературних подій і зібрав в одному просторі авторів, читачів та культурних менеджерів. Він допоміг консолідувати локальну культурну екосистему і показав, що Південь може задавати теми.

Кримськотатарські студії у Варшаві

Проєкт «Кримськотатарські студії в Польщі» реалізувала БО «Благодійний Фонд “Демократичні ініціативи ім. Ілька Кучеріва”». Партнерами стали Інститут міжкультурних студій Центральної та Східної Європи Варшавського університету та Центр кримських студій НаУКМА.

Суть проєкту

Команда створила і запустила в Варшавському університеті пілотну академічну програму «Кримськотатарські студії», щоб системно представити там кримськотатарську історію, культуру, мову і сучасні виклики для спільноти.

Яку проблему розв’язував проєкт

У європейських університетах кримськотатарська тема часто губилася між ширшими курсами про регіон або потрапляла в рамку російських колоніальних наративів. На тлі втоми світу від новин про війну такі прогалини стають небезпечними. Вони відкривають двері для дезінформації і знецінення прав корінних народів. Натомість, проєкт створив програму, яка поширювала знання і відкривала кримськотатарську точку зору на себе і світ довкола.

Що зробили

Команда зібрала і проаналізувала європейський досвід створення подібних напрямів. На цій основі сформували робочий план і провели консультації з українськими та польськими експертами, щоб програма відповідала і академічним стандартам, і контексту Польщі.

Після цього експерти розробили структуру майбутніх курсів і модулів. Вона охопила історію, культуру, мову та політичний вимір Криму, зберігаючи деколоніальний підхід і залучення голосів кримськотатарської спільноти. Окремо переклали й адаптували навчальні матеріали Центру кримських студій НаУКМА, щоб вони працювали в польському середовищі.

У 2025/2026 навчальному році команда проєкту провела пілотні заняття у Варшавському університеті із залученням експертів з України. Вони зібрали відгуки студентів і викладачів, підсилили методику і доопрацювали програму. Паралельно сформували експертну мережу з фахівців України, Польщі та інших країн ЄС, які працюють із темами Криму, прав корінних народів і культурної спадщини. Фінальним продуктом стане концептуальний документ із моделлю впровадження та рекомендаціями для подальшого масштабування.

Ефект

У Польщі з’явилася перша цілісна рамка для вивчення кримськотатарської тематики на університетському рівні. Це створює основу для того, щоб тема Криму системно фігурувала у науці та освіті.

BookForum 2025 як платформа для переосмислення

Проєкт «Львівський міжнародний BookForum 2025» втілила ГО «Форум видавців». Проєкт реалізували у співпраці з HAY Festival, Львівською міською радою та фондом «Українсько-Єврейська Зустріч».

Суть проєкту

Команда провела BookForum 2025 як велику публічну платформу про літературу під час війни для розмов, зустрічей і спільного осмислення актуальної культури країни.

Яку проблему розв’язував проєкт

На четвертий рік повномасштабної війни виснаження стало фоном для багатьох. Людям потрібна опора, тиша, простір, де можна думати і говорити про все, що з нами відбувається. BookForum відповів на це мовою культури і показав, що книжка і розмова навколо неї можуть зшивати досвід, підтримувати спільноти і тримати український голос видимим.

Що зробили

Фокусною темою фестивалю стала «Тривкість і тривалість». Її розгорнули у трьох тематичних кластерах: про внутрішню опору, про сусідство та солідарність, про злами часу і літературу як інтелектуальний спротив. Програма налічувала понад 70 подій за участі українських і міжнародних авторів, інтелектуалів та культурних менеджерів. Говорили про пам’ять, досвід війни, свободу, мову, постколоніальні рамки і те, як культура протидіє руйнації.

Фестиваль проходив у гібридному форматі у Львові. Частина подій відбувалася наживо, частина – онлайн. Трансляції йшли українською на платформах BookForum та партнерів. Англомовна аудиторія дивилася події через міжнародні канали, зокрема HAY Festival. Для частини матеріалів забезпечили переклад, а окремі трансляції супроводжували субтитрами іспанською.

Паралельно команда провела комунікаційну кампанію з двома векторами. В Україні вона підтримувала читання і внутрішню стійкість через культуру, а за кордоном – пояснювала український досвід мовою літератури й особистих історій.

Ефект

BookForum дав людям простір для розмови і спільного мислення, а українській культурі – додаткову видимість у світі. Він зібрав навколо літератури середовища авторів, читачів, медіа, освітян, культурні інституції.

Права людини і правосуддя

Мультимедійна виставка в Чилі про повернення дітей

Суть проєкту

ГО «ФСМ “ГОГОЛЬФЕСТ”» створила та представила в Сантьяго (Чилі) мультимедійну пересувну виставку Bring Kids Back, щоб привернути увагу іспаномовної аудиторії до теми незаконного вивезення українських дітей і необхідності їхнього повернення додому.

Яку проблему розв’язував проєкт

Про депортацію та примусове переміщення українських дітей світ знає нерівномірно. Десь тема звучить гучно, а десь губиться в загальному шумі новин. Особливо це помітно в іспаномовних країнах, де український контекст часто пояснюють уривками. Проєкт запропонував виставку для відвідувачів Музею пам’яті та прав людини в м. Сантьяго, яка говорить мовою історій, образів і фактів.

Що зробили

Команда ГО «ФСМ “ГОГОЛЬФЕСТ”» разом із партнерами зібрала концепцію та контент виставки. До творчої частини долучилися куратор Андрій Палатний, координаторка Вікторія Федорів, художниця Astkhik, композиторка Яна Шлябанська, відеоартистка Марія Яковенко, відеорежисер В’ячеслав Полянець, аніматорка Софія Мельник. Проєкт реалізували у співпраці з ініціативою Bring Kids Back UA. Виставку розгорнули у Музеї пам’яті та прав людини в Сантьяго.

У межах проєкту підготували мультимедійну експозицію: відео, аудіо, візуальні матеріали й документальну основу, які допомагали глядачеві скласти цілісне розуміння проблеми. Також організатори провели публічну презентацію й події навколо виставки: розмови, екскурсії та зустрічі з місцевими аудиторіями. Усі матеріали були доступні іспанською.

Ефект

Проєкт створив для Латинської Америки зрозумілу і людяну точку входу у складну українську тему. Виставка стала приводом для розмови про права дитини, відповідальність і механізми повернення, а також дала Україні додатковий голос у регіоні, який потребує більше уваги.

Програма про права людини простою мовою

Суть проєкту

ГО «Громадське радіо» запустило щотижневу правозахисну програму «Я чую інших» з Максимом Буткевичем, яка допомагає слухачам краще розуміти свої права під час війни.

Яку проблему розв’язував проєкт

Сьогодні частина прав і свобод були обмеженими через воєнний стан, з’являлися нові вразливі групи: військові та їхні родини, ветерани, люди після полону, ВПО, мешканці прифронтових і деокупованих територій. Для багатьох з них залишається незрозумілим, якими є їх права і як за них боротися. Проєкт перекладає правозахисні теми на людську мову, надає приклади, як діяти, і створює простір для людяної розмови про права людини в умовах війни[RV1] .

Що зробили

Проєкт реалізувала команда «Громадського радіо». Ведучим став Максим Буткевич – правозахисник, офіцер і  колишній військовополонений.

Команда спланувала теми і запросила гостей, які знають, як працює захист прав людини: правозахисників, юристів, журналістів, представників державних інституцій. Загалом вийшло вже понад 30 епізодів програми. Кожен випуск підсилювали фрагментами, цитатами, відео, що поширювались у соцмережах.

Програма виходила в ефірі Громадського радіо та через цифрові канали. Паралельно команда розбудовувала партнерства з організаціями, які працюють із темами війни і прав людини, серед яких Центр прав людини ZMINA, Донбас SOS, СОС Дитячі Містечка Україна, УВКБ ООН та інші.

Ефект

За перші півроку лише в соцмережах програма зібрала понад 1,3 млн переглядів, а орієнтовні прослуховування в ефірі перевищили 200 тисяч. Сукупне охоплення на платформах і в ефірі перевищило 1,5 млн переглядів і прослуховувань. У коментарях і повідомленнях слухачі ділилися власними історіями.

Дистанційний моніторинг для захисту культурної спадщини

ГО «Кримський інститут стратегічних досліджень» (КІСД) поєднав дистанційний моніторинг і просторове моделювання, щоб фіксувати стан культурної спадщини на тимчасово окупованих територіях і допомагати слідчим та прокурорам працювати з такими справами.

Яку проблему розв’язував проєкт

Під час війни культурна спадщина теж стає мішенню. Частину пам’яток неможливо оглянути наживо через окупацію або ризики безпеки, а без даних і доказів важко захищати цінності і притягати винних до відповідальності. Також дистанційний моніторинг досі не є звичним інструментом у цій сфері, тож державним інституціям і правоохоронцям потрібні зрозумілі методики, щоб збирати інформацію, перевіряти її і використовувати в кримінальних провадженнях.

Що зробили

Проєкт реалізувала команда КІСД разом із партнерською ГО «Центр просторових технологій», чия команда інтегрувала свої напрацювання з дистанційного моніторингу з інструментами візуалізації та просторового моделювання. Так з’явився практичний зв’язок між супутниковими даними, аналітикою і юридичною логікою доказів.

Пілотно методологію протестували на об’єкті Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО «Херсонес Таврійський та його хора». Команда підготувала дослідження і створила цифрові просторові моделі, які показували, як можна реконструювати зміни та ризики для пам’ятки навіть без фізичного доступу. Результати представили в Україні, зокрема на пресконференції в Українському кризовому медіа-центрі, а також на міжнародному рівні на майданчику ЮНЕСКО. Також організатори надрукували 80 примірників пілотного дослідження українською та англійською мовами.

Інша частина проєкту – робота з правоохоронною системою. КІСД провів спеціалізований тренінг для представників Офісу Генерального прокурора, регіональних прокуратур прифронтових областей, а також фахівців, залучених до розслідувань злочинів проти культурних цінностей. Після тренінгу команда підготувала і поширила методичні рекомендації для органів досудового розслідування та прокуратури.

Ефект

Проєкт показав, що дистанційний моніторинг може бути реальним робочим інструментом там, де оцінка на місці неможлива. Він дав державним органам і міжнародним партнерам приклад, як фіксувати стан об’єктів на окупованих територіях і як перетворювати зібрану інформацію на якісну доказову базу.

Проміжні репарації вже зараз

Проєкт «#Compensation4UA/Відшкодування воєнних збитків для України. Фаза V» реалізував Центр права і політики імені Станіслава Дністрянського.

Суть проєкту

Команда сформувала практичну рамку, як в Україні можуть працювати проміжні репарації, – швидка, реалістична підтримка для постраждалих від російської агресії, яка може не чекати запуску повноцінного міжнародного компенсаційного механізму.

Яку проблему розв’язував проєкт

Запровадження повноцінного компенсаційного механізму потребує часу, але люди потребують допомоги зараз. Держава довго фокусувалася переважно на відшкодуванні за зруйноване житло, тоді як інші види шкоди часто випадали з поля зору: тілесна, психологічна і моральна шкоду, потреби депортованих осіб, людей з інвалідністю, дітей, постраждалих від сексуального насильства та інших вразливих груп. Проєкт закрив цю прогалину, зібравши міжнародний досвід і українські практики, щоб запропонувати рішення, які можна впроваджувати вже в найближчій перспективі.

Що зробили

Команда оновила мапу стейкхолдерів і зібрала актуальні дані про те, як в Україні вже підтримують постраждалих. Для цього експерти провели глибинні інтерв’ю з представниками громад, соціальних служб, ЦНАПів і громадських організацій, а також описали кілька локальних кейсів.

Паралельно вони проаналізували міжнародні підходи до проміжних репарацій у країнах, які проходили через масові порушення прав людини та збройні конфлікти. Зокрема, команда розбирала релевантні кейси з Латинської Америки, Балкан, Африки та інших регіонів, щоб зрозуміти, які моделі реально дають результат.

На основі цього команда проєкту підготувала порівняльний аналітичний звіт і policy brief з практичними пропозиціями. У фокусі були різні форми проміжних репарацій: фінансові виплати, медична та психологічна допомога, соціальні гарантії, правова підтримка, публічне визнання шкоди.

Також експерти провели обговорення з ключовими стейкхолдерами та  організували презентаційні події. Для поширення висновків працювали і з медіа та партнерами в Україні та закордоном.

Ефект

Реалізація проєкту дозволила системно окреслити наявні практики надання допомоги постраждалим від російської агресії в Україні, визначити їхні сильні та слабкі сторони, а також, на основі аналізу міжнародного досвіду, сформувати перелік релевантних моделей, придатних для адаптації до українського контексту.

Європа і світ

Громадськість посилює санкційний тиск на агресора

Проєкт «Прозорість санкцій та протидія агресії через громадські інструменти» реалізувала ГО «Рада економічної безпеки України».

Суть проєкту

Команда посилила громадський вплив на санкційну політику проти держави-агресора через аналітику, міжнародну адвокацію і зрозумілу публічну комунікацію.

Яку проблему розв’язував проєкт

Санкції працюють лише тоді, коли вони не “для галочки”. Коли є прозорість, координація і постійний контроль: що вже запровадили, де є лазівки, хто обходить обмеження, і що треба робити далі. Але в реальності санкційний ландшафт складний, фрагментований і швидко змінюється. Через це навіть сильні рішення можуть втрачати ефект, а суспільство – довіру. Проєкт відповів на цю проблему просто: зробив санкції більш “читабельними” для експертів, медіа і міжнародних партнерів та підсилив український голос у дискусіях у ЄС.

Що зробили

Команда поєднала експертну роботу і адвокацію назовні. У березні 2025 року Рада провела онлайн-воркшоп «From Advocacy to Action». Він зібрав понад 60 учасників з різних міст України та міжнародних організацій. Головна мета події – зібрати якісний фідбек і оновити платформу «Війна і санкції», щоб вона була зручнішою і точнішою як інструмент моніторингу.

Парелельно відбувалась адвокація в Брюсселі. 26 травня 2025 року команда організувала захід у двох форматах: закриту експертну сесію і публічну панельну дискусію. Загалом долучилися 58 офлайн-учасників, виступили 12 спікерів, серед яких були представники європейських інституцій, аналітичних центрів і партнерських організацій. Також команда провела низку цільових зустрічей із ключовими стейкхолдерами.

Окремим продуктом стала Біла книга – аналітичний документ, який зібрав рекомендації, прогалини й можливі рішення. Її використовували як основу для подальших професійних обговорень, а також посилалися на її підходи міжнародні партнери. Проєкт підкріпили публікаціями в медіа та активністю в соцмережах, щоб тема санкцій виходила за межі вузького експертного кола.

Ефект

Проєкт підсилив міжнародну присутність української санкційної експертизи та розширив коло партнерств у ЄС. Платформа «Війна і санкції» отримала оновлення на основі зворотного зв’язку, а Біла книга стала робочим інструментом для дискусій і адвокації. У результаті українські аналітики й партнери отримали зрозумілу рамку, як тримати санкційний тиск ефективним і не давати йому розчинятися в деталях.

Польща та Україна на єдиному європейському ринку

Проєкт «Спільне майбутнє. Польща та Україна на єдиному європейському ринку» реалізував Інститут економічних досліджень і політичних консультацій (ІЕД) у партнерстві з польською фундацією Warsaw Enterprise Institute (WEI).

Суть проєкту

Команда ІЕД разом із WEI посилила українсько-польський економічний діалог про вступ України до ЄС через публічні обговорення найчутливіших тем і практичну аналітику.

Яку проблему розв’язував проєкт

Польща залишається одним із ключових партнерів України в ЄС. Але саме в економіці часто виникали конфлікти: агросектор, транспорт, кордон, торгівля, трудова міграція. Усе це легко перетворюється на взаємні претензії, якщо бракує нормальної розмови. А на етапі переговорів про вступ до ЄС такі напруження можуть коштувати дорого. Проєкт створював майданчик, де бізнес, експерти та представники держави з обох боків говорили про інтереси, ризики та рішення.

Що зробили

Проєкт будувався навколо шести відкритих онлайн-дискусій із синхронним перекладом. Теми стосувались зеленого переходу, мобільності, робочої сили, відбудови України, доступу компаній, ланцюгів постачання після 2025 року, майбутнього спільної аграрної політики ЄС, структурних фондів.

Паралельно команда підготувала короткі звіти за підсумками кожної дискусії та дві глибші аналітичні доповіді: про трансформацію спільної аграрної політики ЄС і її наслідки та про зв’язаність України та Польщі в інфраструктурі, транспорті й трудовій сфері. Матеріали планували публікувати трьома мовами, щоб ними могли користуватися і в Україні, і в Польщі, і в ширшому колі в ЄС.

Підсумком стала експертна подія в Польщі у гібридному форматі, де організатори презентували пакет рішень, напрацьованих під час дискусій. Проєкт супроводжувався інформаційною кампанією: публікаціями в соцмережах, трансляціями, розсилками для стейкхолдерів і роботою з медіа.

Ефект

Проєкт дав більш спокійну і професійну рамку для польсько-української економічної розмови. Він зменшив простір для міфів і підмін та підсилив пошук спільних інтересів.

Аудит за європейськими стандартами в Україні

Суть проєкту

ГО «Інститут аналітики та адвокації» допоміг Рахунковій палаті України підсилити підхід до фінансового контролю та аудиту місцевих бюджетів за європейськими стандартами.

Яку проблему розв’язував проєкт

В рамках вступу до ЄС Україна має послідовно посилювати власні інструменти фінансового контролю. В умовах війни це питання стає ще більш гострим, адже від прозорості та ефективності у витрачанні бюджетів залежить і спроможність вести оборону, і довіра від міжнародних партнерів. Наприкінці 2024 року Рахункова палата України отримала ширші повноваження для аудиту місцевих бюджетів, проте установа потребувала зрозумілих методик і прикладів, як це робиться у країнах ЄС.

Що зробили

Інститут аналітики та адвокації вибудував роботу в тісній співпраці з Рахунковою палатою, підлаштували дослідження під її запит – дослідження того, як саме в ЄС організований аудит місцевих бюджетів.

Команда провела консультації з вищими органами аудиту шести країн ЄС: Латвії, Литви, Мальти, Словенії, Румунії та Польщі. Паралельно експерти зібрали ширший масив європейських практик і підготували комплексне дослідження механізмів аудиту місцевих бюджетів у 12 країнах Європи. Документ передали Рахунковій палаті на рецензування, щоб ці підходи можна було врахувати в розробці методології та майбутніх перевірках на місцях.

Окремо команда підтримувала переговорний трек за главою 32 acquis. ІАА долучався до роботи переговорної групи та готував матеріали, які можна було використовувати для формування позицій України. Також вони підготували аналітичні публікації, працювали через партнерські дайджести й ньюзлетери, робили пояснювальні пости у соцмережах.

Ефект

Проєкт дав Рахунковій палаті практичну основу для запуску аудитів місцевих бюджетів за логікою ЄС, а Україні – сильнішу аргументацію в розмові про європейську інтеграцію у сфері фінансового контролю. Завдяки роботі також сформувалася робоча мережа контактів між аналітиками, українськими інституціями та європейськими органами аудиту.

Українські інтереси в країнах Азії та Латинської Америки

Суть проєкту

Рада зовнішньої політики «Українська призма» посилила експертну дипломатію України в країнах Азії та Латинської Америки, щоб розширити підтримку України й просувати український порядок денний у світових дискусіях.

Яку проблему розв’язував проєкт

Україні важливо, щоб її чули не лише в Європі та Північній Америці, а й у країнах Азії, Африки, Близького Сходу та Латинської Америки, де часто домінують маніпулятивні наративи про війну. Держава не завжди має достатньо ресурсу, щоб системно працювати з такими аудиторіями. Проєкт закривав цю прогалину через аналітику, контакти з місцевими аналітичними центрами, публічні події та навчання для молодих міжнародників.

Що зробили

Команда підготувала аналітичні матеріали для українських органів влади та міжнародних партнерів: доповіді про відносини з Індією та Чилі, матеріали про деколонізацію, аналітичні записки на запити українських інституцій, щоб підтримати практичну роботу дипломатів і парламентарів.

Другий великий блок – адвокаційні візити й події на місцях. Команда провела візити до Індії та Чилі, організувала зустрічі з аналітичними центрами, урядовими структурами, академічним середовищем і медіа. В Індії відбулася публічна дискусія на майданчику India Council on World Affairs. У Чилі команда провела серію публічних лекцій і дискусій у різних інституціях і містах.

Третій блок – робота з новим поколінням фахівців. Команда провела літню школу для молодих міжнародників, що включала онлайн-лекції від іноземних і українських експертів та офлайн-семінар у Києві для 16 учасників з різних міст. Також «Призма» відібрала стажерів, які долучилися до підготовки матеріалів і організації міжнародних активностей та регулярно випускала новинні дайджести, щоб тримати аудиторію в курсі подій у цільових регіонах і “підживлювати” інтерес до української теми.

Ефект

Проєкт дав відчутний приріст контактів і видимості України в середовищах, куди український голос доходить складніше. Публічні події під час візитів зібрали різні аудиторії, співпраця з партнерами стала більш сталою і практичною, а українські органи влади отримали прикладні аналітичні матеріали для роботи.

Міжпрограмні ініціативи

«Імпульс»: місцеві ОГС як двигун відновлення

Проєкт «Імпульс» (Розширення можливостей громадянського суспільства для стійкості та відновлення України) реалізує Міжнародний фонд «Відродження» спільно з Фондом Східна Європа за підтримки Норвегії (Norad) та Швеції (Sida).

Суть проєкту

«Імпульс» допомагає місцевим організаціям у постраждалих регіонах рости та ставати сильнішими, щоб змінювати власні громади. Ми працюємо через гранти, навчання, спільні події, аналітику та мережування.

Яку проблему розв’язував проєкт

Зміни не відбуваються самі собою, їх роблять люди на місцях. Місцеві організації часто працюють у постійному дефіциті ресурсів і на межі вигорання. При цьому вони беруть на себе багато роботи, якої громади потребують щодня: підтримку ВПО й ветеранів, згуртування, психосоціальну допомогу. Дослідження Фонду Східна Європа та Міжнародного фонду «Відродження» показало, що 76% організацій працюють у фінансовому дефіциті, хоча зберігають високі людські й експертні ресурси.

«Імпульс» закривав цю прогалину як інвестиція в спроможність, допомога організаціям стати стійкими.

Що зробили

У 2025 році проєкт працював у 12 постраждалих областях України та об’єднав 67 організацій-грантерів: 29 інституційних і 40 тематичних. Інституційні грантери посилювали власну організаційну спроможність, а також втілювали окремі проєкти у своїх громадах. Тематичні грантри реалізовували конкретні ініціативи з відновлення.

За перший рік команда провела 4 конкурси, десяток власних подій і надала 69 грантів. Паралельно ми спільно з фондом «Східна Європа» створили навчальну й підтримуючу програму, щоб організації могли зростати, ставати сильнішими та впливовішими.

Проєкти грантерів вже переросли у конкретні зміни в громадах у таких сферах як соціальна згуртованість, екологічні рішення, залучення жителів до планування відбудови тощо.

Ефект

«Імпульс» дав місцевим ОГС фінансовий ресурс та опору для росту: знання, зв’язки, впевненість, що їхня робота важлива і помітна. У громадах тепер працює більше спроможних команд, які можуть братися за складні задачі відновлення чесно, професійно і та інклюзивно.

Лабораторія стійкості, які допомагає організацям ставати сильнішими

Суть проєкту

«Лабораторія стійкості» – це 18-місячна програма Міжнародного фонду «Відродження», яка підтримала локальні громадські організації, що працюють під час війни. Програма поєднала інституційні гранти, навчання, менторство, мережування і підтримку ментального здоров’я команд.

Яку проблему розв’язував проєкт

Під час війни локальні ОГС часто тягнуть на собі більше, ніж мають ресурсів: допомагають людям, які переїхали, працюють із ветеранами і родинами військових, запускають навчання для молоді, допомагають громадам. В таких умовах організаціям складно планувати, будувати команду, домовлятися з місцевою владою, шукати фінансування, говорити про свою роботу зрозуміло і переконливо. «Лабораторія стійкості» допомагає ОГС ставати міцнішими і впевненішими у власному майбутньому.

Що зробили

У 2025 році грантерами Лабораторії Стійкості були 14 організацій зі сходу та центру України. Усі вон отримали інституційні гранти, а також проходили навчанння. Для учасників провели серію практичних тренінгів про дизайн проєктів, фінансовий менеджмент, роль ОГС у стратегіях і відновленні громад, адвокацію, соціальне підприємництво, фасилітацію в конфліктних спільнотах, моніторинг і оцінку тощо. Паралельно ментори провели сотні індивідуальних консультацій і групових сесій, де організації розбирали свої кейси.

Окремий акцент зробили на стійкості команд. Спочатку пробували онлайн-групи взаємопідтримки, але війна і постійні тривоги робили такий формат слабшим. Тому програму підсилили офлайн-подіями для психологічної підтримки, з елементами психоедукації та відновлення ресурсу.

Паралельно організації втілювали свої проєкти в громадах. У підсумку у 2025 році вони запустили 3 партнерські програми з органами місцевого самоврядування, які посилювали стійкість громад. Понад 1000 молодих людей дізналися більше про професії та інструменти участі. Понад 2000 людей у нових для себе громадах отримали підтримку і більше дізнались про те, як влаштована громада, який тут ринок праці, де шукати своїх. У Дніпропетровській області запрацював агрохаб. Понад 200 сімей військових та ветеранів отримали підтримку.

Ефект

«Лабораторія стійкості» дала організаціям підтримку та опору, щоб структурували роботу, підсилили комунікацію та адвокацію, почали будувати партнерства з владою і шукати додаткові ресурси. А громади отримали сильніші локальні команди, які здатні діяти в довгу в умовах невизначеності та розвивати свої міста. 

Дослідження соціальної згуртованості в громадах України

Суть проєкту

Міжнародна дослідницька компанія Ipsos на замовлення Міжнародного фонду «Відродження» провела дві хвилі вимірювання соціальної згуртованості в українських громадах у контексті війни, щоб бачити реальну динаміку довіри, взаємодопомоги та зв’язку з державою.

Яку проблему розв’язував проєкт

Війна сильно впливає на суспільство: люди втомлюються, переїжджають, повертаються з фронту, інтегруються в нові громади. Часто на цьому фоні зростає напруга, образи й недовіра, хоча соціальна згуртованість в умовах війни є питанням виживання країни. Фонд вирішив отримати інформацію про те, що саме підтримує єдність українців прямо зараз, що її підточує і як це різниться між регіонами та групами людей.

Що зробили

Ipsos підготувала інструмент, який дозволяє системно оцінювати соціальну згуртованість у громадах і бачити фактори, що або зменшують напругу, або посилюють її, зокрема в процесі адаптації громад до нових груп.

У першій хвилі (2024) дослідники провели польові роботи з 22 січня по 15 березня. Вибірка охопила 51 громаду (91 населений пункт) у 14 областях України. Загалом було заплановано 1900 респондентів.

У другій хвилі (2025) Ipsos повторила підхід, щоб можна було чесно порівнювати дані в динаміці. Основна вибірка склала 1905 face-to-face інтерв’ю у 51 громаді. Додатково дослідники зробили окремі вибірки по 200 інтерв’ю з ветеранами та по 200 інтерв’ю з внутрішньо переміщеними особами, щоб глибше зрозуміти їхній досвід і потреби.

Результати другої хвилі публічно презентували в Києві. Також відбулися дві експертні дискусії: про горизонтальну згуртованість (довіра між людьми, взаємодопомога, прийняття різних груп) і про вертикальну (довіра до інституцій, відчуття справедливості, комунікація держави з громадянами).

Ефект

Дослідження дало вимірювану картину по країні й регіонах. У 2025 році індекс соціальної згуртованості залишився високим: +9.5 (у 2024 було +12.5). Водночас видно поляризацію, коли великі групи людей мають або високий, або низький рівень згуртованості. Дані показали особливості у сприйнятті аспектів соціальної згуртованості між регіонами та групами, зокрема серед ветеранів і ВПО.

Конференції стійкості в Києві та регіонах

Суть проєкту

Протягом 2025 року Міжнародний фонд “Відродження” разом з партнерами провів масштабну Конференцію Стійкості у Києві та серію регіональних конференцій стійкості в різних областях України – від Полтави до Запоріжжя та Чернігова.

Яку проблему розв’язував проєкт

Питання стійкості суспільства в умовах війни – це питання нашого виживання. Саме тому Фонд активно шукав відповіді на питання про те, в чому полягає наша стійкість і як її зберегти. Окрім столичного рівня, ми вийшли з цими питаннями на рівні постраждалих регіонів, адже війна змінила життя кожного регіону по-своєму. Донеччина втратила найбільше людей серед прифронтових областей. Луганщина майже повністю перебуває під окупацією. Запоріжжя, Миколаїв і Херсон живуть під постійними обстрілами. Чернігівщина відновлюється після деокупації. У кожної області свої біль, досвід і питання: як зберегти людей? Як підтримати бізнес під обстрілами? Як планувати майбутнє, коли ракети прилітають щодня? Як повернути тих, хто виїхав?

Що зробили

Експерти Фонду на основі розмов з лідерами українського громадянського суспільства підготували дослідження “Візія стійкості 2.0: людський вимір” – оновлену версію документа 2024 року. Якщо перша редакція визначала базові принципи відновлення, то нова розширила їх, поставивши в центр людину. Документ назвав головні перешкоди: нестачу укриттів, слабку комунікацію влади про безпеку, недостатню участь громадян у рішеннях, залежність громад від зовнішньої допомоги. І дав конкретні рішення – від будівництва укриттів до підтримки ветеранського підприємництва, від програм для молоді до розвитку місцевого бізнесу.

У жовтні Києві ми провели центральну «Конференцію стійкості 2.0», що пройшла в межах «Лабораторії стійкості». Там зустрілися представники громадських організацій, влади, експертного середовища, партнерських інституцій, а Фонд Східна Європа представив дослідження про рівень стійкості та залученості громадських організацій до відновлення.

Наступним кроком стали 7 регіональних конференцій стійкості в межах «Імпульсу». Донецька конференція пройшла у Києві і зібрала 170 учасників наживо та 1500 онлайн на Форумі “Донеччина 2025”. Говорили про збереження людського капіталу, коли область під найінтенсивнішими обстрілами, обговорювали, як зберегти ідентичність Донбасу і готувати кадри для майбутньої деокупації.

У Запоріжжі на конференції “Незламний Південний Схід” понад 120 учасників з трьох прифронтових областей ділилися практиками виживання. Херсон розповідав, як відновлює зв’язок після деокупації під обстрілами. Миколаїв – як цифровізація допомагає в кризі.

Конференція про Луганщину також пройшла в Києві.  Організатори зібрали представників облдержадміністрації, народних депутатів, громадських організацій, університету, музею. Обговорювали, чому держава досі не має чіткої моделі управління тимчасово окупованими територіями.

У Чернігові 80 учасників працювали над конкретними рішеннями. Три панелі включали обговорення про людиноцентричну відбудову, про синергію освіти і бізнесу, про економічну стійкість. Результати зібрали в аналітичну брошуру з рекомендаціями.

У Полтаві організували дискусію про стратегування міст в умовах війни. Розбирали, кому взагалі потрібна стратегія, хто її створює, як залучити людей до процесу.

Ефект

Дослідження “Візія стійкості 2.0” передали уряду, органам місцевого самоврядування, міжнародним партнерам, а його рекомендації використали для підготовки до Конференції з відновлення України в Римі.

На столичній конференції експертне середовище, влада і громадянське суспільство вперше зібралися разом, щоб говорити про баланс між людиноцентричним і громадоцентричним підходами, нашими вимірами і рецептами стійкості. Регіональні конференції показали, що кожна область знайшла свої відповіді і допомогли сформувати план дій для громадянського суспільства відповідних областей.

Премія Відкритого Суспільства 2025: відзнака для тих, хто тримає країну в тонусі

Суть проєкту

Міжнародний фонд «Відродження» у 2025 році започаткував і провів першу Премію Відкритого Суспільства, щоб публічно відзначити людей та організації, які зміцнювали демократію, права людини й громадянську участь в Україні.

Яку проблему розв’язував проєкт

Організації громадянського суспільства працюють з речами, які не вимірюються лише цифрами: довірою, справедливістю, контролем влади, підтримкою армії та постраждалих тощо. Часто внесок таких організацій залишається недооціненим і менш видимим, ніж він на те заслуговує. Премія ставила за мету підсвітити роботу тих, хто робив важливу роботу роками, і тих, хто став гучним голосом змін саме у 2024 році.

Що зробили

Фонд надавав Премію у двох номінаціях, в якожній з яких одна нагорода вручалась організації, а іще одна – конкретному діячу. Перша номінація – «Творці Відкритого Суспільства» для тих, хто зробив тривалий внесок у розвиток демократичних інституцій за останні 35 років. Друга – «Голоси Відкритого Суспільства 2024» для ініціатив, які у 2024 році стали помітними голосами змін.

Щоб сформувати список номінантів, Фонд залучив 50 організацій, інституцій і лідерів думок, які номінували кандидатів. Самономінація та номінація афілійованих структур не допускалися. Далі працювало журі з семи визнаних лідерів громадської думки.

Фіналістів оголосили на початку травня, а 16 травня в Києві під час церемонії назвали лауреатів першої Премії. У номінації «Творці» серед організацій відзначили «Українську правду», а серед персоналій – Мирослава Мариновича. У номінації «Голоси» серед організацій лауреатом став фонд «Повернись живим», а серед персоналій – Масі Найєм.

Ефект

Премія створила новий контекст для розмови про громадянське суспільство. Вперше нагороди отримали ті, хто будує демократичну Україну своєю щоденною, часто невидимою загалу роботою. Премія підсвічує тих, хто будує фундамент майбутньої України – прозору державу, незалежні медіа, права людини, допомогу постраждалим.