Головна тема Всесвітнього дня боротьби зі СНІД 2006 року підкреслена у гаслі "Зупиніть СНІД. Виконайте обіцянку", це тема звітності та дотримання обіцянок з боку держав щодо забезпечення доступу до ліків, догляду та підтримки для всіх тих хто їх потребує, а також щодо надання адекватного державного фінансування програмам профілактики та лікування.

“Зупиніть СНІД. Виконайте обіцянку”

Головна тема Всесвітнього дня боротьби зі СНІД 2006 року підкреслена у гаслі “Зупиніть СНІД. Виконайте обіцянку”, це тема звітності та дотримання обіцянок з боку держав щодо забезпечення доступу до ліків, догляду та підтримки для всіх тих хто їх потребує, а також щодо надання адекватного державного фінансування програмам профілактики та лікування.

Всесвітня організація охорони здоров’я наголосила, що запобігання лікування СНІДу є найсерйознішим завданням, що постало перед людством і, водночас, найтерміновішим.  За даними Програми ООН з ВІЛ/СНІД, ЮНЕЙДС, близько 39.5 мільйонів людей живуть з ВІЛ, з них 2.3 мільйони дітей, за 2006 рік близько 4.3 мільйонів людей заразилися ВІЛ. Біля половини людей інфікуються до 25 років та помирають від хвороб пов’язаних зі СНІДом до 35 років. Сьогодні у світі, за одну добу цією хворобою заражується чотириста тисяч чоловік, щодня від хвороб пов’язаних зі СНІДом вмирає близько 8 тисяч осіб. Сьогодні ВІЛ загрожує чоловікам, жінкам, дітям в усьому світі.

Зусиллями державних та недержавних організацій уже багато зроблено для подолання епідемії ВІЛ/СНІДу. Так, сьогодні в Україні вже доступна антиретровірусна терапія (АРВ-терапія), яка значно покращує якість та подовжує тривалість життя ВІЛ-позитивних людей та замісна підтримуюча терапія (бупренорфіном)[1]. Громадські організації проводять широку роботу щодо зменшення шкоди від вживання наркотиків серед споживачів ін’єкційних наркотиків, ініціюють інформаційно навчальні кампанії для загального населення, кампанії з відстоювання прав людей, які живуть з ВІЛ та інших вразливих щодо ВІЛ/СНІД груп.

Незважаючи на зусилля докладені державними, недержавними, міжнародними та приватними організаціями проблема епідемії ВІЛ/СНІДу продовжує залишатись актуальною в нашій країні. Україна займає одне з перших місць в Європі за темпами розповсюдження ВІЛ-інфекції. На вересень 2006 року кількість офіційно зареєстрованих випадків ВІЛ-інфекції становила 112 900, з них 15 298 дітей. За оцінками ВООЗ кількість випадків інфікування складає близько 377 000, а за оптимістичними прогнозами очікується, що в 2010 році ця кількість зросте до 600 000. За песимістичними прогнозами ця кількість може становити до 1,4 мільйона випадків у 2010 році.

Шляхи протистояння епідемії

Успішність протистояння епідемії ВІЛ/СНІД в Україні залежить від того наскільки організації, працюючі в даній сфері, будуть ефективними в реалізації найбільш складних компонентів роботи, таких як:

–         впровадження та розширення програм замісної терапії для споживачів ін’єкційних наркотиків із застосуванням, як бупренорфіну так і мета дону;

–         широкомасштабне охоплення профілактичними послугами споживачів ін’єкційних наркотиків, які залишаються найбільш уразливою до ВІЛ/СНІД групою. (Тут слід зазначити, що деякі фахівці попереджають про збільшення кількості інфікувань ВІЛ/СНІД статевим шляхом. Однак знову ж таки за  рахунок статевих партнерів споживачів ін’єкційних наркотиків. Саме з цих причин останні залишаються, тією групою на яку мають спрямовуватися профілактичні та лікувальні зусилля);

–         доступ до лікування ВІЛ-позитивних людей, які мають супутні захворювання (опортуністичні хвороби, такі як туберкульоз та гепатити);

–         продовження та посилення спільних зусиль для подолання стигматизації та дискримінації людей, які живуть з ВІЛ. Адже заперечуючи, що проблема існує, змушуючи людей в групах ризику або людей, які живуть з ВІЛ, ховатися та приховувати свій статус, ми втрачаємо можливості для ефективної профілактики передачі вірусу, ведення ефективної інформаційно-просвітницької роботи для населення, надання лікування, догляду та підтримки людей, що живуть з ВІЛ.

У всьому світі ставлення суспільства до проблеми СНІДу мусить базуватися на повазі до прав людини, підтримці гідності людей, уражених хворобою та побудові соціальної солідарності.

Програму “Ініціативи в галузі охорони громадського здоров’я” Міжнародного фонду “Відродження” (МФВ) засновано в 1999 році. Мета програми – сприяти реформуванню галузі охорони здоров’я. Покращити рівень здоров’я населення, підтримуючи нові підходи до вирішення найактуальніших проблем громадського здоров’я, насамперед, через впровадження цілісної моделі допомоги при станах пов’язаних  з ВІЛ/СНІД та немедичним вживанням наркотиків.

У відповідь на поширення епідемії ВІЛ/СНІДу в Україні у 1999 році програма розпочала впровадження інноваційної моделі профілактики ВІЛ серед найбільш вразливих груп населення: споживачів наркотиків, жінок секс-бізнесу, ув’язнених. Основа підходу зменшення шкоди полягає у прийнятті вибору інших людей та толерантному ставленні до нього. На жаль, репресивна наркополітика та негативне ставлення як з боку суспільства загалом, так і з боку професіоналів (медичних працівників) зокрема, лише сприяють десоціалізації спільноти споживачів наркотиків. А разом із відсутністю та недоступністю необхідних соціальних та медичних сервісів ці фактори спричиняють стрімке зростання епідемії. Тому програма “Ініціативи в галузі охорони громадського здоров’я” підтримує проекти по зменшенню шкоди, що надають інформаційні послуги, консультації фахівців (інфекціоністів, наркологів, юристів, соціальних робітників, психологів), здійснюють обмін шприців та іншого ін’єкційного обладнання, проводять індивідуальні та групові консультування, розробляють та поширюють інформаційно-освітню літературу, надають інші послуги.

У 2002 році за підтримки МФВ було створено мережу організацій, які запроваджують проекти зменшення шкоди, надано технічну підтримку, проведено серію тренінгів та семінарів. Сьогодні програма активно працює у сфері розвитку політики та захисту інноваційних підходів до профілактики ВІЛ/СНІДу, підтримує розвиток та запровадження замісної терапії як важливої складової зменшення шкоди в Україні, сприяє розвитку ініціатив у сфері захисту прав споживачів наркотиків та людей, які живуть з ВІЛ.

Вочевидь, зусиль лише донорських організацій замало і для подолання епідемії ВІЛ/СНІДу в Україні потрібні політична воля та розуміння проблеми Урядом. Тільки скоординовані зусилля всіх зацікавлених сторін можуть змінити ситуацію та зупинити темпи розповсюдження ВІЛ/CНІДу .

[1] Замісна терапія, або замісна підтримуюча терапія – це вид лікування опіоїдної залежності, при якому використовують оплатні антагоністи – речовини, які мають подібну до героїну та морфіну дію, на головний мозок людини, — що дозволяє запобігти розвиткові синдрому відміни та блокувати потяг до нелегальних опіоїдів. Цінність замісної терапії полягає,  в тому, що вона дає змогу залежним споживачам відмовитися від вживання нелегальних опіатів, значно зменшити ризик, пов’язаний з інфекціями (ВІЛ, гепатити, тощо), стабілізувати здоров’я, стати соціально активними.

			Вікторія Тимошевська, директор програми “Ініціативи у галузі охорони здоров’я” тел: +380 (44) 461 97 09 | факс: +380 (44) 486 76 29 eлектронна пошта: tymoshevska@irf.kiev.ua офіс: м. Київ, вул. Артема 44, оф. 4