Українські громади щодня стикаються з низкою нагальних завдань: забезпеченням безпеки, відновленням зруйнованого та підтримкою людей, які там живуть.
Для громад, чия економіка десятиліттями трималася на вугільній та суміжних галузях, справедлива трансформація (гідні умови життя та заробітку для працівників, яких торкнеться відмова від викопного палива) має особливе значення. Адже від цього процесу залежить їхня економічна стійкість, поява нових робочих місць, приплив інвестицій і спроможність відновлюватися після війни. І саме зараз, попри війну, громадам доводиться напрацьовувати рішення, що визначать їхнє майбутнє.
Щоб ці регіони не опинилися осторонь державної політики та майбутніх програм відбудови, вже тепер варто просувати інструменти підтримки, механізми фінансування й стратегічне планування їхнього розвитку.
Яку роль у цьому має відігравати держава? Чому вкладення в трансформацію громад є вкладенням у майбутнє України? Про це ми запитали Костянтина Криницького – керівника відділу енергетики ГО «Екодія».
– Костянтине, спершу окреслімо, що таке справедлива трансформація? Що означає це складне словосполучення і чому воно важливе?
– Українська вугільна галузь переживає занепад ще з 90-х років: шахти одна за одною закриваються, і разом з ними зникають робочі місця, а регіони втрачають економічну опору. Це не нова проблема, а тривалий процес, який спостерігаємо й досі.
Оскільки уникнути змін неможливо, головне завдання – зробити їх керованими, а не хаотичними. Саме для цього існує справедлива трансформація: вона дає змогу відходити від вугілля, нафти й газу поступово, а не одним різким кроком.
При цьому недостатньо просто зупинити роботу шахт і заводів. Важливо подбати про людей, чиє життя було з ними пов’язане. Це означає відкривати нові напрями зайнятості, передбачати фінансову підтримку для тих, хто не готовий змінювати професію, і гарантувати достойні умови колишнім шахтарям на пенсії. Тобто зробити трансформацію передбачуваною та людяною.
– Зараз увага уряду зосереджена на обороні та відновленні. Чи варто питання справедливої трансформації відкласти до завершення війни, чи все ж починати роботу над цим зараз?
– Справедливу трансформацію не можна відкладати на потім. Адже йдеться про підтримку конкретних регіонів, які ризикують постраждати внаслідок закриття підприємств, що десятиліттями були економічною опорою для громад.
Це стосується шахт, підприємств з видобутку та переробки нафти й газу, машинобудівних заводів. Якщо їхнє закриття станеться через війну, ворожі обстріли чи декарбонізацію, необхідну в межах євроінтеграції, для жителів громад це може стати раптовим і болісним ударом.
– Поясніть детальніше, що це означає?
– Наразі росіяни свідомо руйнують підприємства, аби підірвати економіку регіонів. Удари спрямовані саме на промислові міста – там, де зосереджені вугільні шахти, електростанції, видобуток і переробка газу та нафти.
На жаль, попри війну, перед громадами постає ще одне завдання: змінюватися й водночас планувати відбудову. Поєднати це, звісно, непросто.
Однак важливо, щоб плани відбудови обов’язково враховували справедливу трансформацію. Якщо це проігнорувати, люди виїжджатимуть у пошуках кращих умов, а економіка регіонів зазнає відчутних втрат.
– А чи є якісь ризики, якщо планування трансформації вугільних регіонів розпочати лише за кілька років після завершення війни? Бо ж зараз деяким регіонам це може бути складно?
– На жаль, ніхто не знає, коли завершиться війна. Але водночас вже зараз у багатьох регіонах України закривають шахти і ліквідують вугільні підприємства. Тож важливо до справедливої трансформації готуватися завчасно.
Доки триває війна, можна стратегічно планувати майбутнє: напрацьовувати документи, що матимуть конкретні плани з чіткими кроками.
– Якщо говорити про національну політику. Як щодо підтримки вугільних регіонів? Чому тема справедливої трансформації має стати важливою?
– Коли йдеться про відновлення України, найчастіше маємо на увазі саме економічний розвиток. Куди рухатиметься економіка країни, як відбудовувати окремі регіони та громади?
Тож питання справедливої трансформації – це насамперед про економіку конкретних територій: вугільних регіонів і промислових громад, які планують закривати або скорочувати кількість шахт, модернізувати виробництво.
Економіка України зростатиме лише тоді, коли зростатимуть її регіони. Тому вже сьогодні важливо допомагати вугільним громадам планувати перехід до нових галузей – щоб після завершення війни цей процес відбувся легше.
– Як зараз рухаються громади у цьому напрямку?
– Є цікаві приклади. Громади Львівсько-Волинського вугільного басейну – Шептицький, Нововолинськ, Поромів – порівняно менше страждають від обстрілів, тому вже можуть думати про майбутнє. Їхній досвід трансформації може стати орієнтиром для східних регіонів, коли закінчиться війна.
Ці тилові громади беруть участь у проєкті від GIZ та Міжнародного фонду “Відродження”. Донори фінансують підготовку до процесу справедливої трансформації. У громадах вже проводять опитування місцевих жителів, разом із місцевою владою готуються створювати плани переходу. Згодом інші регіони можуть використати їхній досвід.
– А як щодо інших громад?
– Окрема й дуже важлива тема – вугільні громади сходу України. Основна частина шахт зосереджена на Луганщині й Донеччині, і рано чи пізно ці території буде деокуповано. Але яким буде їхнє життя після звільнення?
Покровськ, Мирноград, Добропілля – міста, що вже пережили або продовжують переживати постійні обстріли. Селидове й Новогродівка й досі перебувають в окупації. Питання їхнього відновлення – надзвичайно масштабне та складне. І думати про нього треба вже зараз, адже трансформація промислових громад, що перебувають в окупації чи безпосередньо біля лінії фронту, вимагає окремого підходу та завчасного планування.
– Чи відомо, що роблять апарати релокованих громад? Чи планують вони щось у релокації?
– Наскільки відомо, деякі релоковані апарати громад уже зараз працюють над програмами розвитку та планами майбутніх проєктів. Важливо, щоб принципи справедливої трансформації були закладені в ці документи одразу, адже змінювати курс згодом набагато складніше, ніж передбачити все наперед.
Громади мають підійти до цього підготовленими, інакше ризикують втратити роки.
– Якщо говоримо про фінансування справедливої трансформації під час війни, то як зараз із цим? Де громади можуть брати на це кошти?
– Головна проблема – гроші. Справедлива трансформація коштує дорого: треба змінювати економіку, фінансувати енергетичний перехід, підтримувати новий бізнес. Але зараз майже весь бюджет спрямовують на армію, і це зрозуміло. Міжнародні кошти переважно теж потрапляють до держави, а уряд вже сам вирішує, на що їх витратити.
У Державній цільовій програмі трансфор мації вугільних регіонів до 2030 року вказано, що фінансування розпочнеться після закінчення війни. Коли це буде, ніхто не знає. Тому поки що ми тримаємося на підтримці міжнародних партнерів, ініціативах німецького уряду та сподіваємося на кошти від банків розвитку.
– А як з розумінням урядовцями важливості справедливої трансформації?
– Урядовці обізнані з темою, але зараз їхній пріоритет – підтримка прифронтових громад. І це зрозуміло. Росія обстрілює вугільні електростанції по всій Україні, руйнує інфраструктуру там, де видобувають газ і нафту. Багато громад потребують допомоги вже зараз.
Я розумію позицію держави: ресурси обмежені, і їх треба розподіляти. Але з іншого боку, тисячі людей у вугільних громадах можуть опинитися без роботи, і вони так само потерпають від війни. Тому питання справедливої трансформації нікуди не зникає, навіть у воєнний час.
– Що потрібно робити, аби урядовці це розуміли? Чи можна якось просунути важливість справедливої трансформації для всіх громад?
– У межах проєкту ми розробляємо конкретні рекомендації, як просувати цю політику в нинішніх умовах і реально виконати Державну цільову програму до 2030 року, яку ухвалили минулого року. Це хороший здобуток. Екодія також коментувала цю програму, надсилала свої пропозиції, частину з них врахували, щось – ні. Але ми зацікавлені в тому, щоб програма виконувалася, бо до 2030 року залишилося менше чотирьох років.
Тож зараз питання, як її правильно виконувати з обмеженими ресурсами? У нас є конкретні пропозиції, зокрема щодо прямого залучення представників місцевої влади, які краще знають свої потреби, і представників громадянського суспільства.
А ще ми пропонуємо створити спеціальний моніторинговий комітет. Він слідкуватиме за виконанням програми, а також обранням проєктів та розподілом фінансування.
У державному бюджеті зараз немає коштів, але анонсована програма Just Transition and Just Resilience for Ukraine (JTR-U) від Європейського інвестиційного банку (ЄІБ). Завдяки їй громади зможуть отримати кошти на конкретні проєкти. Фінальне рішення про добір залишатиметься за Міністерством розвитку громад і територій, і ми пропонуємо створити моніторинговий комітет саме при ньому.
– Чи справді цей комітет буде доцільним? Можливо, Україна має певні зобовʼязання щодо його створення?
– Завдання моніторингового комітету – стежити за виконанням державної цільової програми, за критеріями добору проєктів, за прозорістю процесу. І головне, щоб у ньому був голос не лише центральної влади, а й місцевого самоврядування тих громад, для яких ця підтримка призначена. Це цілком реалістична пропозиція. Думаю, це буде цікаво і нашим міжнародним партнерам, адже саме вони дають на це кошти. Наприклад, Німеччина виділила 19,6 мільйона євро на вищезгадану програму ЄІБ.
І є ще один важливий аргумент: це безпосередньо пов’язано з євроінтеграцією. Для виконання вимог розділу 22 (регіональний розвиток) Україна має впроваджувати кращі практики ЄС у регіональній політиці та моніторингу використання коштів, що якраз і передбачає моніторинговий комітет. А ще: якщо урядовці створять моніторинговий комітет, це безпосередньо допоможе євроінтеграції, а саме виконанню конкретних пунктів Національної програми адаптації законодавства до права ЄС.
Проєкт “Посилення ролі громадянського суспільства у процесах справедливої трансформації та структурних змін у вугільних регіонах України” впроваджується Міжнародним фондом “Відродження”, фінансується Федеральним міністерством економіки та енергетики Німеччини (BMWE) та підтримується Deutsche Gesellschaft für Internationale Zusammenarbeit (GIZ) GmbH.
