Загальна теорія рефлексивності Джорджа Сороса: лекції в Центральноєвропейському університеті українською

У 2009 році Джордж Сорос прочитав цикл лекцій для студентів, заснованого ним, Центральноєвропейського університету. Перша лекція з циклу Soros Lectures at Central European University присвячена загальній теорії рефлексивності. У ній Сорос пояснює філософську основу, яка вплинула і на його роботу на фінансових ринках, і на його філантропію.

Сорос говорить, що ми ніколи не розуміємо реальність повністю — і водночас своїми уявленнями про неї впливаємо на саму реальність. Сорос називає ці два принципи fallibility — обмеженість і недосконалість людського розуміння — та reflexivity — рефлексивність. Наші переконання визначають наші дії, дії змінюють світ, а змінений світ, своєю чергою, впливає на наші переконання.

Важливим джерелом цієї концепції для Сороса був Карл Поппер і його ідея Відкритого Суспільства. Якщо ніхто не володіє абсолютною істиною, суспільству потрібні свобода різних поглядів, критичне мислення та верховенство права, яке дозволяє людям із різними переконаннями жити разом. Сорос протиставляє це ідеологіям, які заявляють про володіння остаточною істиною і через це тяжіють до примусу.

Далі він переносить цю логіку на суспільні процеси: помилкове уявлення про реальність може не просто неправильно її описувати, а створювати реальні наслідки, які певний час підсилюватимуть саму помилку. Саме тому соціальні процеси принципово складніше передбачати, ніж природні явища: люди тут одночасно є і спостерігачами, і учасниками.

Ключові тези

Відкрите Суспільство починається з простого визнання: ніхто не володіє абсолютною істиною.

Саме тому свобода думки, можливість незгоди та верховенство права — не абстрактні цінності, а умови співжиття людей із різними поглядами. Ця теза безпосередньо виростає з того, як Сорос описує вплив Карла Поппера на власне розуміння відкритого суспільства.

Ми не просто спостерігаємо за світом — своїми діями ми його змінюємо.

Наше розуміння реальності завжди неповне. Але саме на основі цього неповного розуміння ми ухвалюємо рішення — а рішення вже створюють цілком реальні наслідки. Це центральна ідея соросівської теорії рефлексивності.

Критичне мислення — це здатність визнавати можливість власної помилки.

Для Сороса невизначеність не є проблемою, яку можна остаточно усунути. Вона є невіддільною частиною людських справ. Тому важливі не претензії на безпомилковість, а здатність перевіряти свої припущення, переглядати рішення й коригувати курс.

Хибні уявлення можуть створювати реальні наслідки — і навіть почати самі себе підсилювати.

Якщо люди діють відповідно до певного уявлення про світ, їхні дії можуть змінити сам світ так, що це уявлення певний час здаватиметься правильним. Для суспільства це сильний аргумент на користь незалежних медіа, експертизи, громадського контролю та механізмів зворотного зв’язку. Перша частина — безпосередньо концепція Сороса; друга — уже можливе комунікаційне прочитання для Фонду.

Сильне суспільство — не те, яке не помиляється, а те, яке здатне себе виправляти.

У лекції Сорос описує процеси зворотного зв’язку, які можуть або віддаляти сприйняття від реальності, або наближати його до неї. Для комунікації Фонду цю думку можна перевести в дуже органічну рамку: Відкрите Суспільство потребує інституцій і громадян, здатних помічати помилки, сперечатися, перевіряти рішення та змінювати їх.

У серії з п’яти лекцій, записаних у Центральноєвропейському університеті 26–30 жовтня 2009 року, засновник і голова Open Society Foundations, а також засновник Міжнародного фонду “Відродження”, Джордж Сорос ділиться своїми поглядами на економіку, політику та суспільство. Ці лекції підсумовують багаторічні практичні й філософські роздуми Сороса.

Серію “Soros Lectures at Central European University” було перекладено на замовлення Міжнародного фонду “Відродження” у 2026 році.