Юристи Чугуївського офісу Мережі правового розвитку (МПР) допомогли лікарю, учаснику бойових дій довести, що його звільнили незаконно, домогтися поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Військовослужбовець Андрій Тимчук* до 2017 року працював лікарем у комунальному закладі охорони здоров’я «Центр первинної медико-санітарної допомоги селища Пісочин Харківського району» (так лікарня називалася до реорганізації). У травні 2017-го пішов за власним бажання захищати Батьківщину: підписав контракт з Міністерством оборони України про проходження військової служби та відправився в зону АТО. Чоловік і досі перебуває на території бойових дій, боронить кордони нашої держави.
Однак прямо в день укладення контракту керівництво лікарні звільнило Андрія з посади. Він був переконаний, що такі дії є протизаконними. Тому вирішив відстоювати свої права і звернувся до Центру посилення правових можливостей місцевих територіальних громад Великобурлуцького, Балаклійського, Вовчанського, Куп’янського, Зміївського та Шевченківського районів та об’єднаних громад цих районів, створеному на базі Офісу МПР Чугуївської правозахисної групи (далі – Центр) **.
Адвокат Центру Іван Мудраченко пояснив, що після оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 року №303/2014 “Про часткову мобілізацію” діє особливий період, і доки Президент не прийме рішення про скасування особливого періоду, на військовослужбовця поширюються гарантії, встановлені в ст.119 Кодексу законів про працю України (КЗпП), а саме за ним зберігається місце роботи, посада і середній заробіток.
- Порушуючи гарантовані права військовослужбовця, комунальний заклад охорони здоров’я не тільки позбавив його постійного місця роботи, але й заборгував перед чоловіком чималу суму – майже 90 тисяч гривень за час вимушеного прогулу, – прокоментував юрист.
Він також уточнив, що до відома керівників органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності доведено, що згідно зі статтею 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та статтею 119 КЗпП України, за громадянами України, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період закріплені гарантії щодо збереження за ними місця роботи (посади) на термін, що не перевищує одного року (пункт 7 Указу Президента України від 14 січня 2015 року «Про часткову мобілізацію»).
- Рішень про повну демобілізацію усіх призваних під час мобілізації військовослужбовців та переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу Президент України не приймав, тому у лікарні не було підстав звільняти працівника з займаної посади на підставі пункту 3 статті 36 КЗпП України, – резюмував Іван Мудраченко.
Керуючись вищевказаною правовою базою, юрист склав позов до Харківського районного суду Харківської області.
Варто зазначити, що справа розглядалася судами не раз. Нарешті 29 липня 2019 року постановою апеляційного суду було прийнято рішення*** про часткове задоволення позову. Звільнення військовослужбовця визнали незаконним та зобов`язали лікарню скасувати наказ про звільнення, поновити Андрія Тимчука на посаді лікаря загальної практики-сімейної медицини у Комунальному некомерційному підприємстві Харківської райради «Центр первинної медичної допомоги № 2 Харківського району» (так заклад став називатися після реорганізації ), а також стягнути з лікарні на користь чоловіка 87 тисяч 127 гривень 58 копійок середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Наразі медзаклад вже видав наказ про поновлення Андрія на посаді та виплату грошей.
*Персональні дані змінено з етичних міркувань.
** Проект реалізовується за підтримки Програмної ініціативи «Права людини та правосуддя» програмної ініціативи «Права людини та правосуддя» Міжнародного фонду «Відродження».
***Посилання на рішення суду в Єдиному держреєстрі судових рішень –http://reyestr.court.gov.ua/Review/83341290
Головне зображення: Українська правда
