Юрій Шершень, активіст Чугуївської правозахисної групи, опублікував на порталі "Правовий простір" статтю про те, як мешканцям Харківщини вдалося домогтися відшкодування за порушене право на свободу пересування
Юрій Шершень, активіст Чугуївської правозахисної групи, опублікував на порталі “Правовий простір” статтю про те, як мешканцям Харківщини вдалося домогтися відшкодування за порушене право на свободу пересування. Організація координує роботу Центру правової інформації та консультацій у місті Чугуїв за підтримки програмної ініціативи “Права людини та правосуддя” Міжнародного фонду “Відродження”.
За обмеження свободи пересування заплатять 45 тисяч
Юрій Шершень
У Харкові унікальна справа щодо отримання відшкодування шкоди, завданої незаконними діями правоохоронців, завершилася правовою перемогою постраждалих.
Законодавство України передбачає можливість отримання компенсації на відшкодування шкоди, заподіяної протиправними діями працівників правоохоронних органів. Втім, як правило, наші співгромадяни, яким вдається вийти з-під горнил горе-правоохоронців, настільки раді-радісінькі, що залишилися живими й незамордованими, що про якусь сатисфакцію навіть не мріють.
Винятком стали, три мешканці Шевченківського району Харківської області, які за допомогою правозахисників змогли домогтися відшкодування за порушене право на свободу пересування. Адже міліція з прокуратурою їх необґрунтовано протримали під кримінальним обвинуваченням та підпискою про невиїзд понад 6 років.
Початок цієї справи датується ще 2004 роком, коли слідчий відділ Харківської обласної прокуратури порушив кримінальну справу за нібито «розтрату і привласнення ввіреного чужого майна» службовими особами ТОВ Сільськогосподарське підприємство «Шевченківське».
Незабаром відносно 3-х керівників СП «Шевченківське» було обрано запобіжний захід – підписка про невиїзд.
І лише у 2010 році начальник слідчого відділу Шевченківського РВ ГУМВС України в Харківській області виніс постанову про закриття кримінальної справи за недоведеністю вини обвинувачених у скоєнні злочину та за відсутністю складу злочину.
Щоправда, повідомити цю благу звістку людям, що понад 6 років знаходилися вдома, доблесні правоохоронці, вочевидь, «забули».
Починаючи з 2010 року, обвинувачені неодноразово зверталися з письмовими запитами щодо стану досудового слідства у кримінальній справі, проте чіткої відповіді їм ніхто не міг надати, і тільки через 2 роки отримали відповідь від прокуратури Харківської області про закриття кримінальної справи «за відсутністю в діяннях складу злочину» (втім, навіть після цього копію постанови про закриття справи вони так і не отримали).
Отже, виявилося, що невинні люди знаходилися у статусі обвинувачених та були обмежені у свободі пересування – більше 6 років юридично, та понад 8 років – фактично.
Мало того, що, внаслідок порушення кримінальної справи, всі троє керівників ТОВ СП «Шевченківське» були змушені звільнитися (після чого підприємство швидко перейшло в інші руки, тобто практично відбулося його рейдерське захоплення), влаштуватися на іншу роботу в умовах підписки про невиїзд у невеличкому селищі виявилося неможливим.
Через незаконне притягнення в якості обвинувачених, стан здоров’я вже немолодих людей різко погіршився. Вони були змушені неодноразово звертатися до лікарів. А жінка – колишній головний бухгалтер – взагалі отримала інвалідність.
Внаслідок тривалого перебування під підпискою про невиїзд, їм було завдано значних душевних страждань, які виразилися, зокрема, в руйнуванні життєвих планів та соціальних зв’язків (не можна було навіть на день народження, весілля чи поминки до рідних і близьких з іншого міста з’їздити), втраті друзів, негативному впливі на їх честь та ділову репутацію.
А ст. 56 Конституції України гарантує, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Постраждалі від системи шевченківці звернулися до Центру правової інформації та консультацій, створеного Чугуївською правозахисною групою. Відстоювати їх права та законні інтереси у суді взявся адвокат, голова ЧПГ Роман Лихачов.
Готуючи позов, правозахисник виходив з того, що, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода відшкодовується, якщо її завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання.
При цьому, ст. 1176 ЦК України передбачає, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду.
А згідно зі ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» (з 13.04.2012 р. Закон має назву «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»), розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи, але за час незаконного перебування громадянина під слідством чи судом він має бути не меншим однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством або судом.
Відшкодування моральної шкоди в цих випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету.
Позивачі оцінювали спричинену їм матеріальну шкоду в розмірі 30 тисяч гривень, тобто по 10 тисяч гривень кожному.
Згідно приведеного розрахунку моральної шкоди, яка завдана їм незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури з моменту порушення кримінальної справи, тобто з 2004 року, до моменту, коли їм стало відомо, що кримінальну справу було закрито, а саме до 2013 року, тобто, за 104 місяці, вони вимагали стягнути з прокуратури Харківської області, прокуратури Шевченківського району Харківської області, Шевченківського РВ ГУМВС України в Харківській області, Головного управління МВС України в Харківській області по 208 тисяч гривень кожному.
Але, провівши низку судових засідань, які супроводжувалися скандалами, суддя Червонозаводського районного суду м. Харкова Людмила Нікуліна дійшла несподіваного висновку, що «вимоги про відшкодування моральної та матеріальної шкоди позивачами не доведені, оскільки між можливим існуванням шкоди і діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури, які мають бути незаконними, повинен бути причинний зв’язок, який в даному випадку відсутній».
І позов вимушених «шевченківських затворників» відхилила у повному обсязі.
Звісно, позивачі не схотіли змиритися з черговою кривдою вітчизняного «правосуддя» й, за підтримки чугуївських правозахисників, подали апеляційну скаргу.
І в квітні 2014 року Апеляційний суд Харківської області, дослухавшись до аргументів позивачів та, ймовірно, просто уважно прочитавши матеріали справи, визнав, що «причинний зв’язок» між безпідставним притягненням до кримінальної відповідальності та порушенням права на свободу пересування протягом понад 8 років все ж таки існує.
Суд задовольнив позовні вимоги частково: «враховуючи вимоги розумності і справедливості», судова колегія визначила розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 15 000 гривень – кожному із позивачів.
Рішення Апеляційного суду вступило у законну силу. Хочеться сподіватись, що після вибореної перемоги над системою, шевченківці не будуть змушені роками судитися з державою задля того, щоб отримати присуджену компенсацію.
Контакти:
Чугуївська правозахисна група
Юрій Чумак
097 17 938 22
chpg@ukr.net
