Наявне законодавство в Україні про відповідальність за співпрацю з ворогом загрожує багатьом українцям в окупації, адже не має чітких формулювань, за якими можна визначати колабораційну діяльність. Крім того, українські правоохоронці та судді також вважають законодавство у цій сфері недосконалим.
Про це розповіли правозахисники і правозахисниці Центру прав людини ZMINA 30 жовтня під час презентації аналітичного звіту про те, як Україна карає за колабораціонізм. Ознайомитись зі звітом можна на сайті центру ZMINA:
За словами директорки з адвокації ZMINA Альони Луньової, після початку повномасштабної війни в українському законодавстві з’явилися поняття “колабораційна діяльність” (стаття 111-1 КК України) та “пособництво державі-агресору” (стаття 111-2 КК України). Так держава намагалася охопити всі види можливої співпраці населення з окупантами та встановити межі дозволеної та забороненої діяльності на окупованих територіях.
“Хоча ці статті діють тільки півтора року, до Верховної Ради було внесено щонайменше 12 законопроєктів, що пропонують внести зміни до них. Але більшість із цих проєктів не враховують практику застосування та складнощі, із якими стикаються правоохоронці та судді. Також ми бачимо, що замість комплексного перегляду підходів до притягнення до відповідальності, народні депутати хочуть посилити покарання: збільшити строки ув’язнення, штрафи. Але, на нашу думку, такий підхід не допоможе досягнути справедливості у покаранні за колабораціонізм”, – зазначила Луньова.
Правозахисники дослідили 691 вирок за різними частинами статті 111-1 КК України та сім вироків за статтею 111-2 КК Україну у Єдиному державному реєстрі судових рішень. Правова аналітикиня ZMINA Онисія Синюк каже, що недосконалість законодавства очевидна на практиці:
“Нечіткість формулювань призводить до широкого тлумачення цих статтей, а також ускладнює розмежування між всіма статтями, які стосуються співпраці з державою-агресором. Це створює проблеми як для судово-правоохоронної системи, так і для людей в окупації”.
Українці, які перебувають на окупованих територіях, не мають чіткого розуміння, які дії дозволені, а за які доведеться відповідати. Таке нерозуміння залякує населення в окупації, кажуть правозахисники. Є й інша проблема – неспівмірність порушення та покарання. До цього також призводять труднощі розмежування між статтями 111-1 та 111-2, а також нечіткі формулювання.
Наприклад, чоловіка, який добровільно зарізав двох баранів та особисто передав тушки окупантам і “тим самим забезпечив їх окупаційну діяльність на території Боромлянської ОТГ”, засудили до одного року трьох місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в державних органах влади та органах місцевого самоврядування на десять років та з конфіскацією майна.
При цьому людину, яка “безоплатно надавала матеріальні ресурси в розпорядження військовослужбовцям окупаційних військ РФ”, а саме: готувала їжу, прала одяг, також передавала тушки баранів безплатно іншим російським військовим, покарали у вигляді штрафу в розмірі 17 850 грн з таким самим позбавленням права займати виборні посади та з конфіскацією майна.
На всі зазначені проблеми вказують і українські правоохоронці, судді та адвокати. Харківський інститут соціальних досліджень (ХІСД) на замовлення ZMINA протягом липня–серпня 2023 провів 20 глибинних інтерв’ю з представниками Національної поліції, ДБР та СБУ, а також із суддями та адвокатами, які працюють зі справами про колабораціонізм.
Андрій Черноусов, провідний експерт Харківського інституту соціальних досліджень, розповів, що під час пошуку респондентів для інтерв’ю соціологи зіштовхнулися з високим рівнем відмов від спілкування на цю тему:
“Професіонали відчувають слабкість “доказів”, які лягають в основу обвинувальних актів, а згодом і вироків, тому одиниці погоджуються говорити і у своїх висновках дуже обережні. Але всі вони єдині у тому, що існуючі конструкції статей КК України, які передбачають відповідальність за колабораційну діяльність є недосконалими та потребують значної деталізації”.
Крім того, правоохоронці, судді та адвокати кажуть про значну перевантаженість системи правосуддя. А відсутність достатніх ресурсів призводить, зокрема, до зниження якості розслідування.
“Через те, що слідчі навантажені, вони не встигають проводити всі необхідні слідчі дії, вони стараються обмежитись встановленням особи і мінімальною базою доказів для направлення справи до суду, а не більш детально і ретельно дослідити всі докази, які можливо ще зібрати”, – зазначив в інтерв’ю працівник прокуратури.
Черноусов додає, що склад злочину має передбачати чіткі види діяльності, які можна назвати злочинними. І внесення у Кримінальний кодекс України точного переліку видів колабораційної діяльності дозволить карати дійсно винних осіб і не переслідувати всіх, хто залишився в окупації і мусив виживати під контролем окупантів.
***
Пресреліз підготував Центру прав людини ZMINA. Захід проводиться за підтримки Європейського Союзу та Міжнародного Фонду “Відродження” в рамках спільної ініціативи “Європейське Відродження України”. Захід представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу чи Міжнародного фонду “Відродження”
