Як «Відродження» допомагає школярам надолужити втрачені знання та повернути інтерес до навчання під час війни
Ви точно чули фразу про те, що наші діти – це майбутнє країни. Але якщо зараз зазирнути в реальні цифри української освіти, стає трохи моторошно. Ми ризикуємо отримати покоління, яке через ковідні карантини, а потім через сирени, блекаути та вимушене дистанційне навчання просто втратило базовий фундамент знань. Експерти називають це «освітніми втратами та розривами», але якщо говорити простою мовою – це величезні прогалини в знаннях, які тягнуть нас на дно.
Розібратися з масштабами цієї кризи та усунути прогалини в знаннях школярів допомагає програма «Соціальний капітал» Міжнародного фонду «Відродження».Її директор Григорій Баран колись починав кар’єру вчителем англійської в сільській школі, а сьогодні керує великими освітніми проєктами. Він розповів, що саме Фонд робить прямо зараз, аби усунути прогалини в знаннях школярів.
Виклик 1. Освітня нерівність: прірва між містом і селом у 4,5 роки
Загальна статистика зазвичай згладжує реальний біль, але ковід та війна вдарили по всіх нерівномірно. Найстрашніший розрив зафіксувала PISA – Міжнародна програма з оцінювання освітніх досягнень учнів. Це найавторитетніший у світі моніторинг, який перевіряє, як підлітки вміють застосовувати шкільні знання в реальному житті. Його останні результати щодо України шокують: учень із села відстає від міського однолітка на понад 4,5 роки навчання.
Звісно, у містах теж не все ідеально – велика частина країни, особливо біля лінії фронту, роками сидить на суцільній дистанційці через небезпеки обстрілів. Але в містах у дітей все ж таки більше ресурсів. У селах ситуація взагалі катастрофічна: через хронічний онлайн, блекаути та відсутність умов підлітки просто випадають із навчання.
Наш Фонд намагається підтримувати саме такі уразливі родини. Якщо забезпечені батьки у місті можуть найняти репетитора, щоб якось перекрити прогалини, то в селах, або там, де батьки на фронті, діти залишаються сам на сам із ноутбуком. І якщо ми не знайдемо системного рішення, цей розрив стане нездоланним.
Виклик 2. Хронічна втома замість мотивації
Найсильніше за ці роки просів саме психологічний стан дітей. Постійні тривоги та онлайн просто вбили мотивацію, залишивши замість неї хронічну втому. А коли в дитини упущена база, ефективно вчитися далі вона просто не може – нові теми накладаються на старі дірки в знаннях і взагалі не засвоюються.
Тому стандартний підхід тут не спрацює. Не можна просто додати в розклад ще два уроки математики після основних занять, бо діти й так виснажені, вони не будуть сприймати інформацію. Потрібно спочатку розбудити в них інтерес, створити атмосферу дослідження, де дитина відчує, що вона може і їй це цікаво. Але для цього вчителям на місцях потрібні абсолютно нові інструменти та методики.
Як платформа «ПОВІР» допомагає наздогнати упущене
За підтримки нашого Фонду громадська організація «ЕдКемп Україна» розробила та запустила унікальну цифройву платформу «ПОВІР» (Подолання Освітніх Втрат І Розривів). Це безкоштовний простір, де учні наздоганяють упущене разом із викладачами, які пройшли спеціальну підготовку.
Головна фішка проєкту – тут дітей не змушують вчитися силою. Оскільки звичайні уроки втомленим підліткам уже не заходять, розробники зробили ставку на гейміфікацію та психологічну підтримку. Навчання побудоване на дуже живих форматах:
- Спринти. Короткі сесії з тренерами, які допомагають швидко розібратися зі складною темою, відчути перший успіх і повірити в себе.
- Марафони. Тривала, системна робота, де учень укладає символічний «контракт» із наставником. Результат вразив навіть авторів: майже 96% дітей доходять до кінця марафонів і не кидають навчання на півдорозі.
- Педагоги з психологічної підтримки. Вони дають дітям звичайну людську підтримку та допомагають побороти страх перед навчальними предметами. Наприклад, одна з випускниць згадує, що після роботи з таким педагогом вона просто перестала боятися математики, яку не розуміла через роки хаотичного онлайну.
- Ачівки та Віркоїни. За свої успіхи діти отримують цифрові наліпки та внутрішню валюту, яку потім міняють на реальні подарунки або віддають на благодійність. Що цікаво, більшість підлітків витратили свої зароблені коїни саме на допомогу іншим.
Результати першого року роботи платформи довели, що ця система дійсно рятує. Організатори порівняли знання дітей до початку занять і після них. Виявилося, що успішність учнів з української мови та математики зросла в середньому на 16%, а з деяких найскладніших тем знання покращилися аж на 23%. Для дитини, яка роками сиділа на дистанційці, це величезний крок уперед.
Що з цим робити далі і чому це дійсно важливо?
Зараз платформа «ПОВІР» працює переважно за кошти донорів. Наш Фонд разом із партнерами забезпечує фінансову підтримку проєкту, а Міністерство освіти і науки України допомагає масштабувати ці інструменти. МОН офіційно схвалює створені навчальні програми, що дозволяє звичайним школам легально використовувати ці методики у своїх навчальних планах, аби закривати дірки у знаннях учнів. У майбутньому така модель має повністю стати частиною великої державної програми, адже надолужувати освітні втрати доведеться роками. І це забіг на дуже довгу дистанцію.
Це не просто питання оцінок у табелях чи балів на НМТ. Знання – це той міцний фундамент, на який дитина потім нашаровує всі свої життєві здобутки, кар’єру та професійні успіхи.Нам вкрай важливо виростити освічених та спроможних українців, адже саме такі люди є головним потенціалом і силою нашої країни. Якість освіти в громадах безпосередньо визначає наш людський капітал. І якщо батьки будуть бачити, що вдома діти отримують сильну базу та реальні перспективи для майбутнього, це триматиме людей тут і стане найкращим стимулом для повернення українців з-за кордону.
Перший крок уже зроблено – громадські організації та донори створили працюючі інструменти. Тепер черга за системними державними рішеннями. Звісно, у майбутньому лише цих інструментів може виявитися замало, тому нам доведеться постійно шукати та вигадувати нові рішення. Але ми вже довели, що здатні знаходити вихід із найскладніших криз. Головне – продовжувати діяти разом і впроваджувати нові підходи, аби дати нашим дітям надійну опору для впевненого старту в житті.
