Цивільні, що пережили незаконне ув’язнення, допомагають іншим боротися за справедливість
Громадська організація «Випускники» цьогоріч стала грантером Міжнародного фонду «Відродження» в межах проєкту «Імпульс». Її створили люди, які були затримані на тимчасово окупованих українських територіях і пережили незаконне позбавлення волі. Нині вони співпрацюють із ГО «29 грудня» та разом допомагають іншим колишнім цивільним полоненим пройти шлях після звільнення й адвокатують зміни до законодавства на національному й міжнародному рівнях. За цією діяльністю — особистий досвід та історії, про які ми розповідаємо у цьому матеріалі.
«Після звільнення стало зрозуміло, що багато речей потребують вдосконалення»
Андрій Кочмурадов усе життя прожив у Донецьку. За освітою він інженер-енергетик, а до затримання росіянами працював в інтернет-компанії. Після окупації міста у 2014 році він залишився там. У жовтні 2017 року представники так званого «Міністерства державної безпеки Донецької Народної Республіки» (далі — «МДБ ДНР») затримали його разом із дружиною. Подружжя звинуватили у шпигунстві на користь «іноземної держави» — України.
Цей період Андрій називає одним із найважчих у своєму житті. Його засудили до 15 років ув’язнення. Він відбував покарання у Макіївській колонії, дружина — у Сніжнянській.
29 грудня 2019 року Андрій з дружиною були звільнені під час обміну. Разом із ними на підконтрольну Україні територію повернулися понад 100 людей, яких незаконно утримували на окупованих територіях. На волі Андрій швидко зрозумів: сам факт звільнення не означає, що людина отримує все необхідне для повернення до звичного життя.
«Після того як ми вже опинилися на волі, стало зрозуміло, що є багато речей, які не вдосконалені. Щось доводилося виборювати, щось — змінювати», — розповідає чоловік.
Після звільнення він почав адвокатувати зміни до законодавства, зокрема, щодо закону про соціальний захист людей, позбавлених свободи. Але, за словами Андрія, ще багато проблем залишаються невирішеними.
Згодом Андрій Кочмурадов разом із колегами заснував громадську організацію, яку назвали «29 грудня» як символ свободи і дати повернення з полону. Діяльність організації спрямована на підтримку цивільних, які пережили незаконне позбавлення волі. Команда працює над змінами до законодавства, звертається до державних інституцій та привертає увагу до проблем звільнених і ув’язнених цивільних людей, котрі потребують різних форм підтримки.
Одним із результатів цієї роботи стала підготовка законопроєкту, що має покращити соціальний захист людей, незаконно позбавлених свободи. На момент запису інтерв’ю документ уже перебував у Верховній Раді, а наступним кроком організація бачить його подальше просування до ухвалення. Представники «29 грудня» також говорять про інші законодавчі ініціативи, спрямовані на посилення прав та соціального захисту цієї категорії постраждалих.
Ще один напрямом роботи є співпраця зі слідством. Представники організації вважають, що люди, які пережили незаконне позбавлення свободи, мають свідчити про це правоохоронним органам, розповідаючи про злочини, з якими вони зіткнулися. Андрій Кочмурадов каже: «Це не лише спосіб допомогти розслідуванню конкретних злочинів, а й внесок у майбутнє притягнення винних до відповідальності».
Окремо організація працює над міжнародною адвокацією. Її представники зверталися до Генерального секретаря ООН та співпрацювали з міжнародною юридичною компанією. Одним із напрямів цієї роботи було привернення уваги до систематичного сексуального насильства, пов’язаного з російською агресією. За словами Андрія, їхня діяльність стала частиною ширшої роботи, яка сприяла включенню Російської Федерації до відповідного переліку ООН.
Таким чином, особистий досвід поступово перетворився на системну адвокаційну роботу — від допомоги окремим людям до спроб впроваджувати законодавчі зміни на рівні держави.
Сім років і сім місяців полону лікаря Юрія Шаповалова
Юрій Шаповалов — лікар із Донецька. Під час окупації він залишився у місті й почав вести сторінку в соціальній мережі, де розповідав про події на окупованих територіях.
11 січня 2018 року Юрія затримали представники так званого «МДБ ДНР». Це сталося прямо на вулиці. Після фіктивного суду чоловіка засудили до 12 років позбавлення волі та утримували в колонії суворого режиму.
Він потрапив до списків на обмін у межах Мінських домовленостей, але не був звільнений під час масштабного обміну 2019 року. Юрію довелося незаконно провести за ґратами сім років і сім місяців. Чоловік повернувся в Україну під час офіційного обміну в серпні 2025 року. Згодом долучився до команди ГО «29 грудня».
«На першому етапі було дуже складно просто адаптуватися до звичайного життя. Через такий тривалий термін перебування в неволі настала дуже виражена дезадаптація. Навіть прості речі сприймалися як щось складне і нереальне», — розповідає Юрій Шаповалов.
За словами чоловіка, йому потрібна була психологічна та організаційна допомога. Важливим і водночас складним завданням було відновлення документів.
Через полон Юрій втратив документи про освіту та трудовий стаж. Відновлення диплома зайняло майже півроку. Потім виявилося, що для повернення до професії потрібні документи про інтернатуру, відновити які фактично неможливо.
«Мені дуже не вистачало на той момент професійного кейс-менеджменту, щоб мене хтось вів по всіх цих етапах відновлення», — говорить Юрій.
Через відсутність підтвердженого страхового стажу Юрій досі не може оформити пенсію. За звичайних обставин це не мало б стати для нього проблемою.
Як представник організації «29 грудня» він продовжує боротьбу за свої права та допомагає іншим людям.
59 днів у підвалі Херсона
Олексій Сівак до початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну працював моряком на різних суднах. Спочатку — зварювальником, а згодом — технічним фітером, виконуючи різноманітні ремонтні роботи на борту.
Під час окупації Херсона Олексій волонтерив та чинив спротив російській окупації. 25 серпня 2022 року його затримали. Наступні 59 днів він провів у підвалі. За словами Олексія, його мали вивезти далі — у бік Криму та Росії. Але ситуація змінилася завдяки контрнаступу Збройних сил України. 11 листопада 2022 року Херсон звільнили.
«Коли зайшли наші, то перше, що хотілося — розповісти про тих хлопців, яких вивезли, про те, що коїлося в окупації, в підвалах. Хотілося, щоб про це дізнався зовнішній світ», — каже Олексій Сівак.
За словами чоловіка, люди, які не пережили окупацію, часто не могли повністю усвідомити, що відбувалося всередині захопленого міста та місцях незаконного утримання.
«Люди, які не були в окупації, цього не розуміли. Плюс те, що відбувалося в підвалах, — я розумів, що це продовжується на окупованих територіяї», — розповідає Олексій.
Після звільнення чоловік почав співпрацювати зі слідством. У 2023–2024 роках він давав свідчення правоохоронцям і розповідав про пережите. Саме під час цієї роботи з’ясувалося, що після повернення на волю він майже не отримав допомоги для відновлення та реабілітації.
Олексій Сівак почав працювати експедитором, але згодом за сприяння правоохоронців потрапив до реабілітаційного підрозділу Міжнародної організації з міграції. На той момент ця програма переважно працювала з постраждалими від торгівлі людьми та домашнього насильства. Цивільні, які пережили незаконне позбавлення волі через війну, тільки починали з’являтися серед її учасників.
Олексій Сівак каже: «Ми, можна сказати, приїхали туди троє перших чоловіків, які постраждали через війну».
Тоді ж чоловік звернув увагу на ще одну проблему: у системі допомоги майже не враховували специфічних потреб чоловіків, які пережили полон. Він почав ділитися власним досвідом з іншими звільненими, розповідати їм про можливості реабілітації та допомагав потрапити до фахівців. Так поступово люди зі схожим досвідом почали знаходити один одного.
У 2024 році ця взаємодія почала переростати в спільноту. Учасники долучалися до консультацій і робочих груп Global Survivors Fund, співпрацювали з іншими мережами та знайомилися з людьми, які мали подібний досвід незаконного позбавлення свободи. Серед них був і Андрій Кочмурадов, представник ГО «29 грудня». Паралельно до спільноти долучалися представниці жіночих організацій.
Поступово з’явилася потреба не лише у неформальній мережі, а й в окремій організації. У 2024 році була офіційно зареєстрована громадська організація «Випускники». Назву, за словами Олексія, спеціально обирали з гумором, адже хотіли відійти від сприйняття людей, які пережили полон виключно як жертв. Сам Олексій проводив окремий мовний пошук, щоб знайти слово, яке передавало б досвід людини, що пережила ув’язнення, саме тому назва організації англійською — «Alumni».
Формат «Рівний рівному»
Поява організації «Випускники» допомогла перетворити неформальні зустрічі на більш системну підтримку, адже з’явилася можливість організовувати регулярні активності й поєднувати взаємодопомогу з професійною підтримкою. Зараз частина діяльності відбувається у співпраці з колегами із ГО «29 грудня».
За словами Юрія Шаповалова, для багатьох людей, які пережили полон, одним із найцінніших ресурсів стало спілкування з тими, хто має такий самий досвід.
«Після полону було дуже важливо поспілкуватися вже в неформальній атмосфері. Це було так душевно, тепло і дійсно те, що на той момент було дуже необхідно», — говорить Юрій, представник ГО «29 грудня».
Під час ретритів учасники працюють із тілом, отримують психологічну підтримку, проходять психоедукаційні сесії. Другий день таких заходів присвячують тому, що пояснюють різницю між психологом, психотерапевтом і психіатром, говорять про реакції після полону та вчать різних технік самодопомоги.
Олексій Сівак зазначає: чоловікам, які пережили полон, нерідко складно самостійно звернутися до психолога.
«З особистого досвіду скажу, що часто в чоловіків немає усвідомлення того, навіщо психолог взагалі потрібен», — зазначає Олексій.
Підтримка проєкту «Імпульс»
Досвід неформальних зустрічей колишніх полонених став основою для розвитку цієї роботи в межах «Імпульсу» — проєкту Міжнародного фонду «Відродження» та Фонду Східна Європа, який фінансується Норвегією (NORAD) та Швецією (Sida) у межах якого ГО «Випускники» реалізують свій проєкт як грантери третьої хвилі конкурсу.
Завдяки цій підтримці організація разом із партнерами може масштабувати те, що раніше робила переважно власними силами — впроваджувати систему допомоги людям, які пережили незаконне позбавлення свободи: проводити освітні та відновлювальні сесії, залучати до них фахівців і створювати простір для спілкування, психологічної підтримки й інформування.
До зустрічей запрошують представників прокуратури, юристів та інших фахівців, щоб учасники могли отримати практичну інформацію, поставити запитання та обговорити власні ситуації. За словами організаторів, саме неформальний підхід допомагає відкритіше говорити на складні теми та отримувати відповіді без бар’єру офіційних прийомів.
Підтримка в межах «Імпульсу» також дає можливість виходити за межі окремих зустрічей. Надалі організація планує проводити такі сесії в різних регіонах, залучати місцеві громадські організації та представників влади.
«Ми хочемо і далі ці напрямки розвивати, посилювати. І мати можливість робити це на постійній основі. Бо зараз це від ресурсу до ресурсу», — говорить Олексій Сівак.
«Ми самі постраждали і об’єднали постраждалих»
Представники ГО «Випускники» та «29 грудня» не вважають себе класичним надавачем юридичних чи соціальних послуг, хоч і допомагають іншим. Вони бачать себе частиною ширшої мережі людей та організацій, об’єднаних спільним досвідом. Учасники підтримують один одного, обмінюються інформацією та можуть перенаправити людину до того, хто має необхідний досвід або компетенцію.
Такий підхід важливий і для відновлення громад. Він допомагає формувати горизонтальні зв’язки між людьми та організаціями, посилює взаємну довіру й дозволяє швидше знаходити рішення для тих, хто потребує підтримки.
«Ми самі постраждали і об’єднали постраждалих», — пояснює Олексій Сівак.
Юрій Шаповалов, Андрій Кочмурадов та Олексій Сівак готові допомагати іншим надалі. Тож люди, які пережили незаконне позбавлення свободи, можуть звернутися до ГО «Випускники» та ГО «29 грудня» через соцмережі організацій. Кожне звернення розглядають індивідуально. Залежно від ситуації, учасники спільноти можуть зорієнтувати щодо подальших кроків або допомогти знайти відповідного партнера чи фахівця.
