Волонтерство в Україні: як люди об’єднуються, щоб допомагати
Волонтерство в Україні стало невід’ємною частиною життя громад. Хтось долучається до відбудови зруйнованих будинків, хтось допомагає дітям, літнім людям чи ВПО. Інші працюють з ветеранами та їхніми родинами чи організовують термінову допомогу там, де вона найбільше потрібна тощо.
Все це — волонтерство, хоча воно може виглядати зовсім по-різному.
Різноманіття волонтерських практик робить рух стійким. Для одних організацій волонтерство є основою всієї діяльності. Для інших — важливим компонентом роботи, що доповнює, наприклад, професійну допомогу, адвокацію, розвиток громад чи підтримку людей, які постраждали від війн.
Міжнародний фонд “Відродження” підтримує різні моделі громадської активності та волонтерства. Організації, про які йдеться в цьому матеріалі є грантерами Проєкту «Імпульс», який реалізується у партнерстві з Фондом Східна Європа та фінансується Норвегією (NORAD) і Швецією (Sida). Водночас це лише окремі приклади, а не вичерпний перелік.
Добробат: філософія об’єднання
Одна з особливостей українського волонтерства — здатність великої кількості людей швидко об’єднуватися навколо конкретної потреби. Особливо помітним це стало після початку повномасштабного вторгнення.
У 2022 році була заснована організація «Добробат» — добровольчий будівельний батальйон, який допомагає постраждалим у нагальному відновленні житла та об’єктів соціальної інфраструктури на деокупованих територіях. Нині він налічує понад 60 тисяч волонтерів, які приїздять у постраждалі міста та села чотирнадцяти областей країни й допомагають розбирати завали, відновлювати будинки та підтримують людей.
«Я називаю «Добробат» філософією об’єднання, яка збирає людей різних професій і різних вікових категорій. Люди допомагають людям», — розповідає голова організації Дмитро Іванов.
За словами Дмитра Іванова, долучатися до волонтерства в Добробаті можуть не тільки ті, хто працює фізично, а й ті, хто готовий ділитися професійними знаннями чи може підтримати роботу організації в інший спосіб.
Важливою є швидкість такої допомоги. Серед прикладів роботи «Добробату», зокрема, перша медична та психологічна допомога після російських ударів.
Дмитро Іванов каже: «Це про те, щоб дати людям надію на те, що вони не покинуті, особливо у невеликих та віддалених громадах».
Водночас навколо спільної роботи формується окрема волонтерська спільнота. У «Добробаті» проводять неформальні та формальні зустрічі, події і відбувається постійне спілкування між людьми. Таким чином, масове волонтерство допомагає не лише швидко реагувати на виклики війни, а й формує спільноту однодумців, об’єднаних спільними цінностями.
«Волонтерство як кохання — приходить зненацька, коли його не чекаєш»
Є організації, для яких волонтерство — основа діяльності. Вони створюють можливості для людей регулярно допомагати іншим, незалежно від конкретної надзвичайної ситуації чи події.
Наприклад, така волонтерська діяльність може бути спрямована на підтримку дітей, літніх людей або інших груп, які потребують уваги й турботи.
Так працюють, зокрема, БФ «Фундація Волонтери Без Кордонів», БО «Волонтери: Дорослі-Дітям» та деякі інші організації, які підтримує Фонд.
Їхній досвід показує, що волонтерство не обов’язково має бути реакцією на кризу, а швидше регулярною частиною життя людини — можливістю приділити час іншим, ділитися своїми знаннями чи навичками, підтримати тих, кому це потрібно.
Олена Гончаренко, співзасновниця благодійного фонду «Фундація Волонтери Без Кордонів», який працює в Житомирі, розповіла, що її волонтерська діяльність розпочалася у 2013 році зі збору коштів для лікування дітей, підтримки сиротинців та допомоги жінкам, що опинилися у скрутних життєвих обставинах.
«Знаєте, це як кохання — воно приходить зненацька, коли його не чекаєш. Так само і волонтерство. Якщо воно одного разу запало тобі в душу і ти отримав задоволення від того, що робиш, у тебе з’являється внутрішнє відчуття: “Я хочу це робити!”. І якщо ти вже його відчув, то позбутися цього відчуття неможливо», — ділиться особистим досвідом Олена Гончаренко.
Поступово кількість напрямів діяльності організації зростала. Після початку повномасштабної війни змінилися і потреби людей, а отже на них потрібно було реагувати. До організації почали звертатися вимушені переселенці — волонтери їм допомагали з одягом і продуктами, а також почали готувати гаряче харчування. Цей напрям працює і нині, під постійною опікою Фундації перебуває близько 60 родин.
Олена Гончаренко каже, що волонтерство часто об’єднує людей зі схожими цінностями та бажанням допомагати: «Я вважаю, що багато волонтерів поділяють думку, що люди приходять на енергетику. Якщо ти ділишся своєю енергією, то переважно до тебе приходять люди, подібні до тебе. От у нас є одна вчителька, Наталя Василівна, вона прийшла до нас провести один майстер-клас, провела його — і залишилася з нами надовго. Вже, не знаю, понад шість років, мабуть, вона з нами».
Жінка також додає, що коли люди долучаються до такої моделі волонтерства, то вони можуть приділяти різну кількість часу, залежно від того, скільки вони готові витратити, адже активності можуть бути різними — від участі в заходах й проведення майстер-класів до роботи безпосередньо з людьми чи збору коштів.
Олена Гончаренко каже: її найбільше мотивує можливість бачити, як допомога змінює життя людей на краще.
Волонтерство як частина ширшої діяльності
Нині найпоширенішою у громадському секторі є модель волонтерства, коли організація не є суто волонтерською, але залучає волонтерів до своєї діяльності. Так працюють громадські та благодійні організації, фонди, які надають гуманітарну допомогу, підтримують людей, розвивають громади, працюють із молоддю, займаються правозахистом тощо.
Наприклад, серед тих кого підтримує проєкт «Імпульс» — БФ «Вітри змін», ГО «Персона», ГО «Бери і Слав», БФ «Рубікон Волі», ГО «DAP», ГО «Нуль відходів Харків» та десятки інших організацій, які залучають волонтерів там, де додаткові руки, знання чи досвід допомагають зробити їхню роботу ефективнішою.
У такій моделі волонтери не обов’язково є постійними членами команди. Вони можуть долучитися до конкретної акції, проєкту, заходу або окремого завдання, наприклад, розповсюдити інформацію, долучитися до прибирання міста, передати гуманітарну допомогу тощо.
Таким чином волонтерство стає своєрідним містком між громадським сектором та громадами. Організація отримує додаткові ресурси й можливості, а люди — простір для громадської участі та відчуття власного впливу.
ГО «Бери і Слав» з Херсонщини заснована у 2021 році, а волонтерство у ній стало важливою частиною роботи від початку повномасштабної війни. У 2022-у волонтери цієї організації допомагали людям гуманітарно, які потребували підтримки. Нині вони працюють із жінками та іншими вразливими групами, допомагаючи їм отримувати необхідну інформацію, психологічну, юридичну та економічну допомогу, а також допомагають мати можливості для участі в житті громади.
За словами Наталії Стародубець, голови ГО «Бери і Слав», особливо важливими для них є волонтери, що живуть безпосередньо в громадах, які розташовані в зоні активних бойових дій. Вони збирають інформацію про потреби мешканців, проводять опитування та організовують інформаційні зустрічі.
«Волонтери допомагають комунікувати з мешканцями, організовувати заходи та бути своєрідним містком між громадою і нашою організацією», — розповідає Наталія Стародубець.
Ще один приклад — БФ «Рубікон Волі», який об’єднує ветеранів та членів їхніх родин. Організація створювалася на волонтерських засадах. Нині до її діяльності долучаються ветерани, родичі ветеранів, студенти та інші люди, яким важлива ця тема. Їх спільнота налічує понад 80 людей.
«У нас в більшості наших дівчат та хлопців ми відповідаємо принципу “рівний рівному”. Тобто це або члени родин ветеранів, або самі ветерани», — пояснює Валерія Єлукова проєктна менеджерка «Рубікону Волі».
На думку співзасновниці організації та психологині Інни Савіної важливо, що до волонтерства долучаються студенти, які цікавляться роботою з ветеранами та прагнуть отримати практичний досвід. У межах проєкту «Імпульс» організація проводить тренінги для студентів психологічного та реабілітаційного напрямів. Після навчання вони можуть доєднатися до заходів організації, допомагати команді з їх проведенням та виконувати організаційні завдання.
«Ми проводимо дуже багато психоедукаційної роботи, пояснюємо молоді, фахівцям, які працюють з ветеранами, як це коректно робити, як їх краще підтримати. Адже прагнення є, але інколи не вистачає інструментів», — розповідає Інна Савіна.
Діяльність волонтерів «Рубікону Волі» також пов’язана з тим, що вони роблять свій внесок у підготувку суспільства до повернення великої кількості ветеранів, навчають враховувати їх бойовий досвід та взаємодіяти з ними.
«Суспільство має підлаштовуватись під цих людей, під те, що вони повертаються, і вони мають розуміти, що у них вже трошки інший досвід, бойовий досвід, і що необхідно з ними правильно, коректно комунікувати, взаємодіяти в цілому», — говорить Валерія Єлукова.
Підтримуючи різні організації та моделі громадської участі, проєкт «Імпульс» сприяє розвитку культури взаємодопомоги, громадської участі та стійкості українських громад.
У цьому матеріалі наведена лише маленька частина історій. Водночас український досвід показує, що волонтерство не можна звести до одного формату чи моделі й немає волонтерства однієї правильної форми. Всі вони важливі й кожна діяльність має сенс та значення.
