Україна й ініціатива “Партнерство “Відкритий Уряд”. Місія (не)здійсненна?
Олексій Хмара, голова секретаріату Громадського Партнерства “Відкритий Уряд”, президент Творчого об’єднання “ТОРО” – Контактної групи в Україні “Transparency International”, виступив на Першій зустрічі представників держав, що приєдналися до міжнародної ініціативи “Партнерство “Відкритий Уряд” (Open Government Partnership). Зустріч відбулася 17-18 квітня в місті Бразиліа. Діяльність Громадського Партнерства підтримує програма “Громадянське суспільство та належне врядування” Міжнародного фонду “Відродження”.
Україна й ініціатива “Партнерство “Відкритий Уряд”. Місія (не)здійсненна?
Олексій Хмара
Шановний голово, шановні колеги.
Я представляю Україну – країну, у якій розташовано географічний центр Європи й мешканці якої щиро хочуть стати частиною Європейського Союзу. І водночас я з країни, яка довгі 70 років була частиною Радянського Союзу – найбільш закритої політичної системи світу. Її відгомони ми бачимо дотепер на прикладі Північної Кореї.
Чому я про це згадую? Бо для країн мого регіону характерно таке поняття, як “фасадна демократія”. Це коли всі закони й державне управління нібито відповідають загальноприйнятим стандартам, але за якими не стоїть жодних реальних реформ, а відбувається лише їх постійна імітація.
Саме з таким бекграундом України приєдналася до ініціативи “Відкритий Уряд”. І пообіцяла за 6 місяців розробити якісний національний план щодо її впровадження, причому з максимальним залученням зусиль громадянського суспільства. Тут важливо зазначити, що до Бразилії українська делегація приїхала з національним планом, який отримав широку підтримку громадянського суспільства й уряду. Він більш ніж на 80% базується на пропозиціях громадських експертів.
Але сьогодні я хотів би зупиниться на деяких уроках, які винесла моя країна завдяки участі в ініціативі OGP. Ці уроки можуть бути корисні для багатьох присутніх у цьому залі.
Урок перший. Як залучити громадянське суспільство без реального залучення?
Варто знати, що в Україні при кожному місцевому чи національному органі влади створено громадську раду. Їх у країні понад 600, і в кожному з них працюють від 30 до 100 представників громадських організацій. На жаль, дуже часто ці ради малоефективні, їхня експертиза досить низькоякісна. А тому коли уряд України вирішив проводити національні консультації саме через громадські ради та ще в період різдвяних свят, ми зрозуміли: готується профанація вимог ініціативи OGP. Ми мали рацію: фактично всі 400 пропозицій до проекту урядового плану від громадських рад були дуже загального характеру. І це дозволило чиновникам вибрати зручні для себе формулювання й на їх підставі написати максимально неконкретний і зручний для себе план. Звичайно ж, це не сподобалося коаліції з понад 60 реальних неурядових організацій, яку я очолюю та яку всіляко підтримує фонд “Відродження” (представництво в Україні Фонду Сороса). І ми спробували зробити все можливе, щоб план України з упровадження OGP-ініціативи максимально відповідав духу та стандартам цієї ініціативи. І тут ми отримали другий урок.
Урок другий. Коли чужий король ближчий за свого президента?
На початку нашого діалогу з урядом України ми нагадували двох баранів, які зіткнулися лобами посеред вузького мосту. І ці барани були просто не готові поступитися хоча б сантиметром землі один одному. Хоча їхні дії були схожими, їх мотиви дуже різнилися. Громадськість не могла допустити прийняття неконкретною плану, який не відповідає реальним потребам країни. А влада просто не хотіла сприймати серйозно громадськість, яка, на думку влади, і так завжди чимось невдоволена й фактично тільки заважає працювати.
У цій ситуації не допомагали ні відкриті листи до Президента та Прем’єр-міністра країни з десятками підписами відомих громадських діячів, ні заяви міжнародних організацій про необхідність проведення відкритого діалогу. Уплинути на продуктивність комунікації допоміг формат OGP-ініціативи. Ви знаєте, що громадянське суспільство може надавати альтернативний звіт про підготовку країною національного плану та що цей звіт може істотно вплинути на фінальне рішення по країні. Цим ми і скористалися. І виявилося, що далеке бразильське сонце пече тім’я бюрократів значно сильніше, ніж гнівний погляд Президента країни.
Наша громадська коаліція силами найкращих в Україні незалежних експертів підготувала альтернативний національний план, який повністю відповідав вимогам OGP-ініціативи. І ми зайнялися просуванням громадського варіанту плану. Не буду в деталях описувати всі труднощі важкої 4-місячної адвокасі-кампанії. Скажу лише: що сильніше розгорявся вогонь громадського гніву, то швидше згорав урядовий варіант національного плану. І сьогодні ми маємо документ, який підписав Прем’єр-міністр України та який на 80% складається з пропозицій нашої коаліції.
Урок третій. Як від відкритості й партнерства виграли всі?
Коли наша громадська коаліція тільки починала роботу з просування в Україні ідей OGP-ініціативи, ми фактично взяли на себе зобов’язання уряду України. Ми створили веб-сайт, на якому регулярно оновлювали інформацію про те, що робиться в рамках ініціативи на національному й локальному рівнях. Ми тричі переглядали громадський варіант національного плану. Ми створили мережу регіональних консультантів з OGP-ініціативи й силами цієї мережі провели консультації з понад 500 реальними організаціями. Як виявилося, сайт нашої коаліції був популярніший, ніж аналогічні урядові ресурси. Мало того, часто саме від коаліції місцева влада дізнавалася, як їм проводити консультації з громадянами.
Але питання ефективного партнерства з урядом України для нас завжди залишалося важливим. Ми завжди тримали уряд у курсі всієї своєї роботи та як могли намагалися сприяти виконанню вимог OGP-ініціативи. Як це допомогло?
У середині лютого українська міліція закрила найпопулярніше у країні Інтернет-сховище фільмів і музики через звинувачення в порушенні сайтом авторських прав. В результаті обурені громадяни впродовж тижня здійснювали масові DDOS-атаки на сайти уряду, міліції та керівної партії. Цим вони заблокували низку важливих сайтів, у тому числі урядовий. На ньому якраз обговорювали проект національного плану. У цій ситуації сайт коаліції виявився єдиним джерелом інформації з OGP-ініціативи.
А коли часу на розробку плану в уряду залишилося критично мало, він узяв за основу запропоновану коаліцією модель роботи. І фактично за два тижні було підготовано якісний проект національного плану. Його одноголосно було схвалено на національному круглому столі, який модерував Прем’єр-міністр України за участю близько 150 відомих громадських активістів з усієї країни. Сьогодні робоча група, яка розробляла проект національного плану й була створена з представників влади та громадської коаліції, отримує статус постійної та буде відповідальною за впровадження в Україні OGP-ініціативи.
Про що говорять усі ці приклади?
Навіть у такому непростому регіоні, як країни колишнього Радянського Союзу, громадськість і влада можуть досягати реальних позитивних і вигідних для всіх результатів. Що для цього потрібно?
Громадськість насамперед має досконало знати питання, які вона порушує. Мати можливість широко представляти інформацію про реальний стан справ як у країні, так і серед міжнародної спільноти. А головне, повинна діяти, не втрачаючи віри й позитивного настрою.
Влада ж має підходити до таких процесів із боку вигоди. Фінансової вигоди: адже громадські експерти зазвичай надають свої якісні послуги pro bono. Іміджевої вигоди: у будь-якому демократичному клубі завжди позитивно сприймають випадок, коли влада працює в тісному контакті з громадянським суспільством, а особливо з авторитетними неурядовими організаціями. І нарешті, репутаційної вигоди: завдяки реальному залученню громадянського суспільства, реальному проведенню широкий консультацій із громадськістю рівень довіри до влади зростає.
А в таких непростих регіонах, як Україна, це дуже й дуже важливий аргумент.
Блог Олексія Хмари на офіційному сайті ініціативи
{qtube vid:=xPYp-No7HcA w:=480 h:=385 b:=1 ap:=0 rel:=0}
Громадське Партнерство “Відкритий Уряд”
Олексій Хмара
(052) 227 23 15
khmara@toro.org.ua
***
Мета програми “Громадянське суспільство та належне врядування” – запровадження сталого діалогу громадянського суспільства з владою в тих сферах реформ, які можуть сприяти розвитку громадянського суспільства, через участь основних зацікавлених сторін у прийнятті та моніторингу виконання рішень органів влади на всіх рівнях.
