Як досліджувати соціальну згуртованість: поради для громадських організацій

Соціальна згуртованість допомагає людям довіряти одне одному, відчувати зв’язок із громадою та діяти разом. Щоб зміцнювати ці зв’язки, громадським організаціям важливо розуміти потреби людей і те, що допомагає або заважає їм об’єднуватися. У цьому допомагають соціологічні дослідження.

Як громадським організаціям досліджувати потреби громади та використовувати результати в роботі? Важливо правильно обрати методи й сформулювати запитання, щоб не дійти хибних висновків.

Під час майстерки для учасників і учасниць проєкту «Лабораторія стійкості» соціолог і викладач Українського католицького університету Данило Судин розповів про можливості та обмеження соціологічних досліджень. А ще про якісні методи й особливості проведення інтерв’ю. 

Ми зібрали ключові поради, які допоможуть громадським організаціям планувати власні дослідження та краще розуміти громади, з якими вони працюють.

Навіщо досліджувати

Дослідження допомагають громадським організаціям краще розуміти людей, перевіряти власні припущення та знаходити причини проблем. Для цього важливо слухати людей, ставити їм запитання й зважати на їхній досвід. Так організаціям легше зрозуміти потреби громади та знайти рішення, які їй справді допоможуть.

Соціальна згуртованість має різні складові. Наприклад, люди можуть відчувати, що належать до однієї спільноти, але не бути готовими діяти разом. А можуть не відчувати сильного зв’язку між собою, проте успішно співпрацювати заради спільної мети.

Тому не варто оцінювати згуртованість за одним показником. Краще окремо досліджувати різні її складові. Важливо враховувати потреби організації та особливості громади.

Визначте, що хочете зрозуміти

Соціальна згуртованість – багатовимірне явище. Тому перед початком дослідження важливо визначити, який саме її аспект цікавить організацію та для чого потрібна зібрана інформація.

Є кілька рівнів взаємодії, на які варто звернути увагу:

Зв’язки всередині групи. Чи відчувають люди належність до спільноти? Що мотивує їх долучатися до діяльності організації та що допомагає залишатися активними?

Зв’язки між різними групами. Як взаємодіють між собою різні категорії жителів громади? Що сприяє співпраці, наприклад, між ветеранами, внутрішньо переміщеними людьми та місцевими жителями? Що створює перешкоди?

Зв’язки з інституціями. Як люди сприймають місцеву владу та інші інституції, чи довіряють їм і чи готові долучатися до спільного розв’язання проблем?

Так само важливо розрізняти довіру, спільну ідентичність і готовність до колективної дії. Людина може відчувати належність до певної групи, але не бути готовою діяти разом з іншими. А довіра до інституції може проявлятися не лише у ставленні до неї, а й у готовності співпрацювати.

Тому дослідження варто починати з визначення мети: що саме ми хочемо зрозуміти та як використаємо отриману інформацію?

Використовуйте різні методи опитування

Онлайн-анкета може здаватися найпростішим способом зібрати думки людей. Проте її результати не завжди відображають досвід усієї громади.

На опитування в соціальних мережах частіше відповідають ті, кому тема особливо важлива, хто має сформовану позицію або вже залучений до діяльності організації. Натомість люди, які не мають часу, не цікавляться обговоренням або не відчувають зв’язку з ініціативою, можуть залишитися поза дослідженням.

У результаті організація ризикує почути переважно тих, хто і без того є активним, і не зрозуміти, чому інші не долучаються.

Є й інша проблема: навіть якщо люди відповіли на всі запитання, це ще не означає, що дослідження охопило саме ту групу, яку організація хотіла вивчити. Формування вибірки, яка належно представляє цільову аудиторію, потребує спеціальних знань і часто професійної соціологічної підтримки.

Громадські організації можуть проводити опитування самостійно. Важливо лише пам’ятати про їхні обмеження. Наприклад, відповіді невеликої групи людей, які погодилися взяти участь в опитуванні, не завжди відображають думку всієї громади.

Якщо завдання – зрозуміти мотиви, бар’єри та досвід людей, які залишаються поза активностями організації, варто розглянути якісні методи дослідження.

Які є методи

Є кількісні та якісні методи, які показують різну інформацію. Вибір між ними залежить від того, на яке запитання організація шукає відповідь.

Кількісні дослідження допомагають побачити загальні тенденції, порівняти показники та з’ясувати, наскільки поширене певне явище. Водночас самі числа не завжди пояснюють, чому люди відповідають саме так.

Якісні дослідження (зокрема інтерв’ю та фокус-групи) допомагають зрозуміти досвід людей, їхні мотиви, очікування та логіку рішень. Вони дають змогу виявити нюанси, які складно передбачити заздалегідь і закласти у варіанти відповідей анкети.

Наприклад, якщо жителі громади не приходять на зустрічі, організація може припустити, що їм бракує зацікавленості. Проте причини можуть бути зовсім іншими: незручний час, брак інформації, недовіра до організаторів або відчуття, що їхня участь нічого не змінить.

Тобто варто поговорити з людьми та з’ясувати, що насправді впливає на їхні рішення.

Як проводити інтервʼю 

Якісне інтерв’ю допомагає зрозуміти, як людина бачить ситуацію, що для неї важливо та чому вона діє певним чином. Щоб така розмова була змістовною, варто дотримуватися кількох принципів.

Починайте з простих запитань. Не варто одразу переходити до складних або чутливих тем. Дайте людині можливість пригадати конкретну ситуацію, розповісти про свій досвід і поступово перейти до глибших питань.

Уточнюйте, що саме має на увазі співрозмовник. Знайомі слова можуть мати різні значення для різних людей. Якщо людина говорить про довіру, підтримку чи згуртованість, не варто автоматично приписувати її словам власне розуміння цих понять. Перепитуйте, просіть навести приклади та перевіряйте, чи правильно ви зрозуміли відповідь.

Не поспішайте заповнювати паузи. Мовчання може означати, що людині потрібен час, аби обміркувати відповідь або пригадати важливу деталь. Не переходьте до наступного запитання надто швидко.

Будьте відкритими до несподіваних відповідей. Памʼятайте, що мета дослідження – зрозуміти досвід людей. Навіть якщо їхні погляди не збігаються з вашими, важливо почути аргументи й з’ясувати, що за ними стоїть.

Звертайте увагу на суперечності. Людина може висловлювати різні позиції. Не варто одразу вказувати на це як на помилку. Краще спробувати зрозуміти, як вона пояснює свої рішення та що впливає на її ставлення до різних ситуацій.

Важливо також не обмежуватися одним інтерв’ю. Порівняння кількох розмов і, за можливості, спостережень допомагає побачити спільні тенденції, відмінності та особливості досвіду різних людей.

Добирайте учасників дослідження 

Ще до початку дослідження варто визначити вашу цільову аудиторію – тих, чия думка допоможе відповісти на головне запитання.

Якщо організація прагне покращити взаємодію між різними групами в громаді, недостатньо поговорити лише з тими, хто вже бере участь у спільних заходах. Важливо зрозуміти позиції тих, хто залишається осторонь, а також людей, які впливають на думки та рішення інших.

У деяких громадах особливу роль можуть відігравати неформальні лідери думок. Вони не обов’язково мають офіційні повноваження, проте можуть сприяти залученню мешканців або, навпаки, впливати на їхнє ставлення до ініціативи.

Перед дослідженням спробуйте відповісти на три запитання:

• Хто є основними учасниками процесу, який ми хочемо зрозуміти?
• Чиїх голосів нам бракує і кого ми ще не почули?
• Який метод допоможе краще дослідити їхній досвід — індивідуальні інтерв’ю чи фокус-група?

Формат взаємодії також варто обирати відповідно до потреб учасників. Онлайн-зустрічі можуть бути зручними для одних людей, тоді як іншим простіше зустрітися особисто. Важливо враховувати доступність техніки, час, логістику та відчуття безпеки.

Окремої уваги потребує контекст, у якому відбувається дослідження. Якщо організація хоче почути критичні відгуки про місцеву владу, проведення фокус-групи в приміщенні міської ради може вплинути на готовність людей висловлюватися відверто. Натомість коли мета — обговорити потреби мешканців і знайти шляхи їх задоволення, присутність представників влади може бути корисною, якщо учасники почуватимуться вільно.

Універсального рішення немає: метод і формат мають відповідати конкретному завданню та людям, яких досліджують.

Формуйте прості запитання

Якщо організація все ж проводить анкетування, важливо подбати про якість запитань. Навіть невдале формулювання може вплинути на відповіді та спотворити результати.

Ось кілька принципів, на які варто зважати:

• Пишіть просто й зрозуміло. Не використовуйте складних слів і професійних термінів. Люди можуть розуміти їх по-різному.
• Додавайте всі можливі варіанти відповіді. Людина має знайти варіант, який відповідає її досвіду. Якщо такого немає, вона не зможе точно відповісти.
• Не використовуйте варіанти, які не є взаємовиключними. . Відповіді мають відрізнятися, щоб людина могла легко обрати потрібну.
• Не підказуйте, як відповідати. Запитання не повинні натякати, яка відповідь є правильною або бажаною.
• Обережно запитуйте про особисте. Люди можуть боятися осуду через свої відповіді. Тому важливо ставити запитання так, щоб вони могли відповідати чесно й не відчували тиску.

Важливо враховувати, що відповіді людей можуть залежати від ситуації. Іноді вони кажуть не те, що думають насправді, а те, що, на їхню думку, хочуть почути від них інші.

Тому запитання в анкеті мають бути простими й зрозумілими. Також важливо правильно побудувати саме дослідження. Якщо потрібно отримати результати, які відображають думку всієї громади, або виміряти складні явища, варто залучити професійних соціологів.

Із чого почати дослідження

Під час майстерки учасники й учасниці «Лабораторії стійкості» спробували спланувати невелике дослідження для власних проєктів. Для цього потрібно було зробити три кроки:

1. Визначити, з ким варто поговорити. Скласти список людей і груп, чию думку важливо почути. Подумати, хто впливає на ситуацію і кого можуть не почути.
2. Обрати спосіб дослідження. Вирішити, що краще допоможе зібрати потрібну інформацію: індивідуальні інтерв’ю чи фокус-група.
3. Підготувати 7–10 запитань. Сформулювати їх так, щоб дізнатися більше про досвід людей, їхні потреби, мотиви та труднощі.

Таке планування допомагає перейти від загальної мети – зміцнити соціальну згуртованість – до конкретних дій. Організація розуміє, з ким потрібно поговорити, що з’ясувати та як використати відповіді в подальшій роботі з громадою.

Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного Фонду «Відродження» та агенції «Хліб для світу» в рамках спільної ініціативи «Лабораторія стійкості». Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження» чи агенції «Хліб для світу».