Майбутнє буде визначене Відкритим Суспільством. Джордж Сорос про кризу 2008 і новий світовий порядок

У п’ятій лекції циклу «Soros Lectures at Central European University» Джордж Сорос говорить про те, що сталося після великої фінансової кризи 2008 року і чому світу потрібні нові спільн і правила замість старої зламаної системи.У центрі лекції — велика невизначеність.

Сорос підкреслює: історію неможливо точно передбачити. Люди своїми рішеннями, помилками й уявленнями самі змінюють реальність. Тому майбутнє завжди залишається відкритим. Криза 2008 року була особливою. Вона охопила майже весь світ. Борги й ризики банків виявилися навіть більшими, ніж під час Великої депресії 1930-х. Систему врятували величезними вливаннями грошей від держав, але одужання вийшло слабким. Сорос попереджає: ми все ще можемо впасти вдруге.

Глобалізація фінансових ринків

Починаючи з 1980-х років, гроші отримали майже повну свободу пересуватися світом. Через це їх стало дуже важко оподатковувати й контролювати. Уряди опинилися в залежності від великих міжнародних інвесторів.
Система виявилася нестабільною, бо всі повірили в помилкову ідею: ніби фінансові ринки самі себе врегулюють, якщо їх не чіпати. Насправді глобальні ринки потребують спільних світових правил. Таких правил досі немає. Без них країни почнуть захищати лише себе, а світова фінансова система поступово розпадеться.

Яка на вигляд міжнародна фінансова система

Країни, що можуть позичати у власній валюті, утворюють центр. Усі інші — периферію.
Коли проблеми виникають на периферії, допомога надається лише за жорстких умов. Коли ж небезпека загрожує самому центру, правила тимчасово скасовуються заради збереження системи. Криза 2008 року почалася в центрі, і саме тому периферія (особливо Східна Європа) постраждала найсильніше.

Сполучені Штати втрачають, Китай виграє

США, які протягом десятиліть користувалися привілеєм емітента основної світової валюти, зловживали цим становищем. Надмірна заборгованість домогосподарств і колапс ринку нерухомості поклали край ролі американського споживача як мотора світової економіки.

Китай, навпаки, став головним бенефіціаром глобалізації. Його фінансова й політична система залишилися неушкодженими, а накопичені резерви дозволяють стимулювати внутрішній попит і експорт. Відносний успіх Китаю є найбільш передбачуваним трендом глобальної політичної економії.

Дві конкуруючі форми організації

Світ стоїть перед вибором між міжнародним капіталізмом (Вашингтонський консенсус) і державним капіталізмом (китайська модель). 

• Перший збанкрутував через внутрішню нестабільність і несправедливість.
• Другий неминуче породжує конфлікти між державами, особливо у відносинах із країнами, багатими на природні ресурси. 

Шлях найменшого опору веде до поступової дезінтеграції існуючої системи та зростання двосторонніх суперечностей.

Потрібна нова багатостороння система

Сорос пропонує скликати нову Бреттон-Вудську конференцію. Вона мала б перерозподілити голоси в міжнародних фінансових установах відповідно до реальної ієрархії держав:

• запровадити правила щодо інституцій
• обмежити повну свободу руху капіталу
• та розширити використання спеціальних прав запозичення (СПЗ) як альтернативи долару.

Лише така система може слугувати інтересам і США, і Китаю, і решти світу.

Майбутнє залежить від відкритості

Сполучені Штати повинні очолити створення нового порядку, бо інакше їхній вплив продовжить розмиватися. Китай, щоб зберегти зростання в мирних умовах, мусить рухатися до більш відкритого суспільства — поєднувати економічний поступ із розширенням особистих свобод і верховенством права. Без цього решта світу не прийме його підйом. Сорос завершує лекцію попередженням: майбутнє світу значною мірою залежить від того, чи зможе китайське керівництво усвідомити свою нову відповідальність.