Повномасштабна війна змінила життя кожного з нас, і громадські організації – не виняток. Особливо це відчутно на Сході та Півдні країни, коли російські війська стоять за сотню, а то й кілька десятків кілометрів.
Хтось, замість складних матерій почав допомагати військовим чи ВПО, хтось перестав працювати взагалі. Всі зіштовхнулись із вигоранням, втратою працівників та можливості планомірної роботи. Усі втратили стабільний простір для роботи: хтось – затишний офіс, в який поцілив дрон чи ракета, хтось не спромігся працювати в умовах постійних вимкнень електрики. Важко діяти під час постійної напруги, тривог та небезпек, коли все, про що думаєш, – як вижити, зберегти життя своє та рідних.
От тільки в умовах війни ці громадські організації потрібні своїм громадам як ніколи раніше. Бо без них багато речей може просто посипатись, розпастись – від психологічної допомоги до базової гуманітарки.
Саме тому у 2024 році Міжнародний фонд “Відродження” та агенція “Хліб для світу” запустили Лабораторію стійкості – програму для громадських організацій південної та східної частини, що важливі для громад, в яких вони працюють.
Давайте поглянемо назад і спробуємо зрозуміти, що це було і які результати показала Лабораторія.
Як виникла Лабораторія
Ідея програми зародилася ще до повномасштабного вторгнення. Ми у Фонді бачили системну проблему: більшість громадських організацій в Україні мислили проєктно, тобто від гранту до гранту, від завдання до завдання. А тих, які мислять стратегічно, будують інституційну спроможність і працюють на довготерміновий вплив, було значно менше. І тоді ми подумали: що можемо зробити, аби привити звичку думати стратегічно та будувати інституційну спроможність?
Каталізатором стала повномасштабна війна: відтягувати ідею запуску програми було нікуди. Особливо коли ми розуміли, що громадські організації потребують підтримки як ніколи.
«Ми переконані: сильні громадські організації, особливо на прифронтових територіях, – це ключ до нашої перемоги. Без них не буде демократичного суспільства, а це критично важливо саме зараз. Із цією ідеєю ми прийшли до “Хліба для світу”, і знайшли однодумців. Бо громадські організації мають не лише розподіляти гуманітарну допомогу, а й мати міцну інституційну основу. Саме так і зʼявився цей проєкт», – Оксана Дащаківська, програмна координаторка.
Ви скажете: “ну, зрозуміло, чергова грантова ініціатива, яка не призведе до змін”. І якщо відверто, ми теж боялися, що так буде, і тому максимальну увагу приділили структурі програми. Додали навчання, менторство, обмін досвідом. Тільки менторських зустрічей загалом було більше 250 (і навіть після закінчення програми деякі ментори досі співпрацюють із нашими грантерами). А в основі всього – інституційна підтримка. Це складне словосполучення означає, що ми підтримували не те, що організація робить, а те, як вона працює зсередини.
Ми докладали максимальних зусиль, щоб дати організаціям інструменти для їхнього розвитку та роботи з громадами. Бо якщо не вони, то хто залишатиметься працювати у громадах замість них?
Попит на участь у програмі виявився шаленим: ми отримали заявки від 145 організацій. Відбираючи учасників, звертали увагу на кілька ключових речей: чи є в організації стала команда, чітке розуміння, що хоче досягти і чи має реальний фокус у своїй роботі.
Зі 145 відібрали 14 найсильніших і почали нашу “Лабораторію Стійкості”.
Що таке стійкість
Перш ніж розповідати про те, як зміцнювати стійкість, варто розібратися, що це взагалі таке. Ми і самі ставили це питання нашим грантерам. Бо як працювати над тим, чого не можеш чітко визначити?
Разом з нашими гранетрами визначили, що стійкість – це готовність адаптуватися до нових викликів, продовжувати роботу, передавати досвід і посилювати вплив.
Програма тривала 18 насичених місяців. Насичених, бо складалася з трьох цілей, детальніше про які розповідаємо далі.
Ціль 1. Посилити організації
Ми прагнули, щоб організації злагодженіше працювали і могли реально змінювати те, що відбувається навколо. Для цього передбачили роботу з менторами, які відповідали на різні запити учасників.
У цьому одна з ключових особливостей Лабораторії – це найдовша грантова програма в Україні з менторською підтримкою, що починається ще на етапі заявки. І в деяких ГО триває досі, бо певні ментори продовжують співпрацювати з організаціями добровільно, вже після її завершення.
Ментори допомагали розробляти політики, шукати фінансові моделі, вибудовувати системні зміни. Водночас вони пропонували моделі роботи, які запобігали вигоранню командам, давали змогу людям зрозуміти власні ролі, функції та межі, і зберегти внутрішню цілісність.
Завдяки цьому організації утримували фокус і поступово відбудовували стратегію впливу.
“До участі в програмі ми часто діяли несистемно: виникали питання, ми шукали відповіді окремо, десь навчалися на власному досвіді, робили помилки. Лабораторія Стійкості допомогла структурувати цей процес, зробити його комплексним, цілісним і зрозумілим як у нашій діяльності, так і в навчанні”, – представник організації-учасниці Програми.
Показовим прикладом є кропивницька організація «КOWO-код», що навчає молодь програмуванню. Спершу організація виникла як волонтерський проєкт, без чіткої моделі фінансування, тому у 2024 році була на межі закриття через відсутність сталого фінансування.
«Ми були на грані цього розпаду… Питання виживання вийшло на перше місце. Нам просто потрібні були гроші… ми 10 років якось існували за свій рахунок, жодного системного чи довготривалого гранту у нас не було», – згадує менеджерка Анастасія Квятик.
Завдяки Лабораторії команда “KOWO-код” разом із ментором розробила фінансову модель і виростила власну спільноту, яка сьогодні сама підтримує організацію донатами. Паралельно з’явилася комунікаційна стратегія, що допомогла знайти спільноту тих, хто донатить кошти, й побудувати сталі комунікаційні процеси всередині команди.
Тепер KOWO-код стабільно працює, фінансує власний центр профорієнтації, продовжує навчати молодь програмуванню і не залежить від одного джерела фінансування.
А ще у 2024-2025 роках простір забезпечував безперебійний доступ до інтернету та електроенергії, тож став «пунктом незламності» для професійної спільноти та активістів. Для багатьох внутрішньо переміщених українців KOWO-код став своєрідним затишним будинком у новому місці, куди можна прийти попрацювати, навчатися чи просто з користю провести дозвілля.
«KOWO-код презентує мені Кропивницький, я щаслива… тут ти не зобов’язаний фотографуватися під банером політичної сили, тут все природно. Це простір, з яким не соромно поставити своє ім’я в Інстаграмі», – говорить Ірина, переселенка з Харкова.
Для підлітків із зон бойових дій, зокрема з Бахмута, безкоштовна школа програмування давала змогу знайти себе в новому місці. Курси дали дітям цінне відчуття, що майбутнє – в їхніх руках.
Ціль 2. Розвивати стійкість та простір для взаємопідтримки
Розуміючи, що організації можуть бути на межі ресурсів, ми прагнули дати їм можливість перепочити та знайти нове натхнення. У цьому допомагали мережування між учасниками програми. Вони поєднували професійне навчання, обмін досвідом та психоемоційну підтримку. І це все створювало середовище взаємної довіри та горизонтальної взаємодії між учасниками програми.
“Несподіваним відкриттям стало те, що в програмі є ще й мережування. Це як міні-відпустка, ми з нетерпінням чекали цих зустрічей, щоб розслабитися, поспілкуватися з іншими людьми й перезавантажитися. Але ефект від мережування – не лише про відпочинок. Це і про спільноту, і про обмін досвідом. Дуже сильний, справді надихальний ефект, який воно дає”, – представник організації-учасниці Програми.
Для менш досвідчених організацій мережування стало каналом професійного зростання, можливістю отримати підтримку й навчатися шляхом обміну досвідом із колегами. А для більш зрілих учасників – платформою для обговорення нових підходів, рефлексії та натхнення.
Мережувальні зустрічі відбулися у Дніпрі, Кропивницькому та Києві. У Дніпрі учасники побували на реабілітаційній фермі «Зелений гай». Це один із грантоотримувачів програми. Ферма працює з ветеранами та ВПО і використовує анімалотерапію (взаємодія з тваринами) як інструмент реабілітації.
У Кропивницькому команди грантерів завітали на «Хутір Надія» – це музей під відкритим небом, що присвячений Іванові Карпенку-Карому. Програму підготував грантер «Баба Єлька»: усі співали, танцювали традиційні танці і досліджували особливості історичного місця.
Ще один мережувальний захід ми провели у Карпатах. Програма включала два експертні воркшопи: Марія Петришин провела сесію про підтримувальну комунікацію, Роман Кечур – про самопізнання.
Упродовж всієї поїздки учасники та учасниці могли відпочити на природі та побути наодинці із собою під час ранкової йоги.
Третього дня для команд організували сходження на гору Хом’як заввишки 1500 метрів. Хоч часть була добровільною, але приєдналися майже всі. Спільне випробування і відчуття досягнутого суттєво згуртували учасників.
А ще команди практикували майндфулнес і взяли участь у сесіях групової динаміки. А завершився день «ярмарком проєктів»: кожна команда презентувала предмет, що символізує її роботу.
“Ми дуже багато говоримо про мережування, і багато фондів роблять на ньому акцент. Але такий вклад, який зробив Фонд Відродження саме в мережування, – мало хтореально робить. І це дуже підсилює і спроможність, і сталість, і бачення майбутнього громадських організацій через досвід інших і через об’єднання”, – представниця організації-учасниці Програми.
Такі події давали змогу вийти з рутини й відновитися, обмінятися досвідом і повернутися з новими силами до роботи.
Ціль 3. Створювати рішення для громад
Грантова підтримка дала змогу організаціям експериментувати з новими напрямами роботи та поглиблювати власну експертність. Кілька ГО змогли запустити роботу з новими цільовими групами, на які раніше не вистачало ресурсів: зокрема, із членами родин загиблих захисників у Харкові та внутрішньо переміщеними українцями в Дніпрі.
«За рахунок гранту Відродження ми оцифрували 48 тисяч ВПО. І це дає нам фантастичну можливість на три кліки підібрати будь-яку групу за критеріями», – представник організації-учасниці Програми.
Участь у програмі підвищила впізнаваність організацій у регіонах. Організації здобули репутацію експертів, і до них почали звертатися за консультаціями партнери, бізнес і місцева влада. Ми тішимося, що нзавдяки отриманим знанням організації брали участь у розробці місцевих і регіональних стратегій: відновлення, молодіжних програм, житлової та ветеранської політик. Те, що пропозиції громадянського суспільства потрапляють у нормативні документи органів влади – найвищий показник результативності “Лабораторії стійкості”.
А ще програма дала змогу частині організацій переосмислити взаємодію з місцевою владою. Команди, які раніше уникали такої співпраці, виробили прагматичний підхід: розуміння того, що і як можна отримати від влади без завищених очікувань. І вже з часом організації самі почали отримувати запрошення як експерти на профільні заходи.
«Ми раніше не хотіли партнеритися з органами місцевого самоврядування. У нас було дуже упереджене ставлення до них. А зараз ми зрозуміли, як з ними співпрацювати, від них нічого багато не очікуємо, але розуміємо, що без них ми також не будемо. Більш того, коли проводяться заходи, де потрібна експертиза у сфері роботи з ВПО чи вирішення житлових питань, то нас уже туди запрошують», – представник організації-учасниці Програми.
Що далі
Ми продовжуємо роботу з кількома з організацій у новій ітерації програми. Учасники продовжать працювати з менторами — адже це персональний зв’язок і робота з індивідуальними потребами кожної організації.
Залишаємо для учасників Інструменти менторства, але програму дещо скоригували. Зокрема, зменшили навчальний компонент, бо виростили спільноту, яка ділиться знаннями та досвідом з іншими.
Головна мета нової програми – зберегти спільноту й дати їй простір для розвитку. Хочемо, щоб організації не лише отримували підтримку, а й діяли разом як повноцінна спільнота, що творить власні продукти та поглиблює результати попередньої Лабораторії.
Організації, які не продовжують участі в програмі, залишаються в нашій мережі. Більшість заходів будуть відкритими для всіх, тож ми ще неодноразово зустрінемося в інших форматах.
Принагідно запрошуємо слідкувати за нашими анонсами на сайті та соцмережах Фонду.
