Як критичне мислення протистоїть пропаганді та які його “точки опори”? До чого тут діалог, зв’язок з ідентичністю та мистецтво?
Про це говорили під час дискусії “Критичне мислення на захисті відкритого суспільства” в межах Книжкового Арсеналу 2021.
У дискусії взяли участь: Олександр Сушко, виконавчий директор Фонду “Відродження”, Оксана Забужко, українська письменниця, поетеса, есеїстка, Пітер Померанцев, британський журналіст, телевізійний продюсер та письменник. А також Євген Бистрицький, вчений-філософ, у ролі модератора.
Що таке критичне мислення?
Щоб говорити про те, як критичне мислення використовувати проти пропаганди, варто почати з того, як ми розуміємо термін “критичне мислення”.
Оксана Забужко, як практик мови, розповіла про критичне мислення саме з точки зору цієї сфери:
“Давайте спробуємо це сконкретизувати в проекції на сьогоднішню ситуацію. Ми всі сьогодні в гібридному форматі, навіть Книжковий Арсенал. Також ми в умовах гібридної війни. В умовах війни, більша частина якої ведеться в “мові”. Сьогодні мені хотілося б про це поговорити, оскільки це моя парафія, бо я ще й практик мови. Тому я би визначала критичне мислення як таке, що рефлексує над інструментом говорення. Люди, які говорять не тільки ЩО говориться, але ЯК”.
Більше про це Оксана розповідає у відео:
Пітер Померанцев, який спеціалізується зокрема на пропаганді в сучасній Росії, розповів, як він розуміє “критичне мислення”:
“Ви знаєте, що на Заході, можливо в Україні також, ведеться філософська боротьба про те чи існує взагалі об’єктивне мислення, вилилась у простір пропаганди. І ми бачимо, як російські пропагандисти використовують ідею того, що “об’єктивності немає”. Та повернутись до ідеї, що є така “об’єктивна правда”, яка походить від такого собі “богоподібного” джерела інформації, складно в сучасному житті, особливо використовуючи критичне мислення”.
Як дає цьому раду Пітер, в чому тут ризик і чого він намагається досягти, дивіться у відео:
Олександр Сушко, політолог та громадський діяч, розмірковував про критичне мислення наступним чином:
“У словосполученні “критичне мислення” для мене основну вагу має мислення. Критичне – це термін, який легко може бути легко неправильно проінтерпретований, якщо трактувати його саме як намір поставити під сумнів усе. Тобто тут дуже легко дійти до протилежної крайності, коли у вас весь світ буде набором лише релятивних тверджень і набором суб’єктивних уявлень, де правди нема. Тому “критичність” – це не є цінність сама в собі. Її дуже легко довести до абсурду, до тієї лінії, за якою ви просто ніколи нікому не будете вірити, у вас не буде жодної точки опори, особливо там де йдеться про цінності і ви просто зупинитесь на тому, що правди немає, врешті решт досягнувши мети тих, хто руйнує раціональний світ”.
Що для Олесандра означає “критичне мислення” і чому воно тотожне – дивіться у відео:
Євген Бистрицький, філософ та модератор дискусії, подав своє філософське узагальнення та розуміння того, що таке “критичне мислення”:
Діалог та зв’язок з ідентичністю для критичного мислення
Говорячи про критичне мислення, Оксана Забужко додала про важливість діалогу, який власне пропаганда убиває. Також вона розповіла про зв’язок з ідентичністю і що означає “говорити своїми словами”. Як приклад – навівши нещодавню ситуацію в українському медіапросторі, коли українців опитували, як вони ставляться до несанкціонованих мітингів, хоча таких мітингів в Україні не існує, на відміну від Росії.
Про це більше у відео:
Мистецтво проти пропаганди
“Як бути вільною людиною в світі пропаганди? Це вічне питання. Мені здається, що критичне мислення починається не з раціонального, адже воно там саме закінчується, тобто це кінець, до якого ми йдемо, це ідеал. А починається критичне мислення з мистецтва. Хороші телепередачі, історії, книги, музика, – це все допомагає людині побачити себе з боку, побачити, що мова гнучка і зрозуміти, що йому можуть нав’язувати її. Тому головна боротьба з пропагандою це культура. Реальна боротьба – це поет проти пропагандиста”, – розповів Пітер Померанцев.
Продовження виступу Пітера – у відео:
До речі, радимо вам прочитати книгу Пітера Померанцева “Це не пропаганда”. У ній йдеться зокрема про те, чому насправді важко знайти ці точки опори, на які можна спертися у своєму відповідальному мисленні, в тому дискурсі, в тій масовій комунікації і в соцмережах які нас оточують. Більше про книгу розповідає Євген Бистрицький у відео:
Продовжуючи тезу, що мистецтво допомагає протидіяти маніпуляціям, Оксана Забужко прокоментувала зі свого боку:
“Ми все більше повертаємось до того, що в дитинстві треба вчити дітей розвиненої вільної нерепресивної чуттєвості, що дається через мистецтво. Це для того, щоб у майбутньому вони були відпірні на маніпуляції, і щоб вони могли інтуїтивно робити ту функцію, яку виконує мистецтво. Інша справа, що і мистецтво то само теж не захищене від “токсинів” і маніпуляцій”.
Більше про це у відео:
Що найважливіше для розвитку Відкритого суспільства з точки зору критичного мислення
На завершення хотілося б відмітити, що найважливіше для розвитку відкритого суспільства з точки зору критичного мислення. Про це розповів Олександр Сушко:
“Згуртованість є достатньо вагомою відповіддю на питання “що є найважливішим для розвитку відкритого суспільства з точки зору критичного мислення”. Не дарма кажуть “зло завжди краще організоване”. Підтвердженням є існування тоталітарних режимів і тих пропагандистських машин, які вони створюють. Натомість носії відкритого суспільства і цінностей свободи – вони як правило розпорошені. У нас в Україні дуже мало таких центрів гуртування людей-носіїв саме цінностей відкритого суспільства, які би були дієвими та зокрема виробляли й впроваджували б ефективну відповідь на виклики інформаційної війни. Тому ми з Фондом намагаємося компенсувати в силу наших можливостей такі дефіцити, створюючи платформи для спілкування людей, які працюють міждисциплінарно в різних сферах, але є носіями одних цінностей”.
Більше дивіться у відео:
