Рівність — це не «всім порівну»: як гендерне врядування змінює рішення в громадах. Майстерка Ірини Трохим

Гендерна рівність — це не про те, щоб однаково задовольнити потреби всіх. Це про здатність побачити різні потреби людей і створити умови, за яких кожна група матиме рівні можливості. Тому, як це працює на практиці, присвячена серія майстерок «Як гендерне врядування змінює рішення у громадах».

Перша зустріч стосувалася основ гендерної рівності та гендерного врядування. Її спікеркою стала Ірина Трохим, гендерна експертка, співзасновниця ГО «Центр жіночі перспективи».

Чому «однакове» не означає «справедливе»?

Одним із перших питань майстерні стало розмежування понять «стать» і «гендер». Стать пов’язана з біологічними та фізіологічними особливостями людини, тоді як гендер — із соціальними ролями, очікуваннями та уявленнями суспільства про те, як мають поводитися жінки й чоловіки. Ці ролі залежать, зокрема, від культури, історичного періоду та місця проживання.

Гендерна рівність не означає, що всім потрібно надати абсолютно однакові умови чи ресурси. Її суть — у врахуванні відмінностей між людьми та їхніх потреб, щоб кожен і кожна мали реальні можливості для розвитку й участі.

Пояснюючи цю відмінність, Ірина звернулася до відомої концепції Григорія Сковороди: різні посудини можуть мати різну форму й місткість, тому потребують різної кількості води. Важливо не налити усім однаковий об’єм, а наповнити кожну відповідно до її потреб. За таким самим принципом, зазначила спікерка, варто підходити й до розподілу ресурсів у громаді — враховувати потреби різних груп, а не виходити з припущення, що однакове рішення буде однаково корисним для всіх.

Що таке гендерні розриви і де вони виникають

Гендерні розриви — це відмінності між жінками та чоловіками у доступі до ресурсів, ухваленні рішень тощо. 

Один із прикладів — освіта. Жінки становлять більшість працівників цієї сфери, однак на найвищих управлінських посадах їхня частка значно менша. Так виникає розрив не лише в представленості, а й у доступі до ухвалення рішень.

Виявлення таких розривів — перший крок до того, щоб зрозуміти, де саме система не створює рівних можливостей.

Гендерний підхід як інструмент ефективного бюджетування

Гендерний підхід — це наскрізний інструмент, що має працювати від аналізу потреб до оцінки результатів. Якщо громада інвестує кошти в об’єкти без попереднього аналізу аудиторії, частина публічних ресурсів витрачається неефективно.  

Під час майстерні учасники аналізували звичайні об’єкти громадської інфраструктури — дитячі майданчики, спортивні поля та загальні простори. Детальний розбір цих кейсів показав, як рішення, які здаються універсальними, насправді відповідають потребам лише частини мешканців.

Типові дитячі майданчики переважно обладнані під потреби дітей віком від 3 до 7 років без врахування потреб дітей з інвалідністю. У результаті діти та підлітки 7-14 років, а також діти з інвалідністю залишаються повністю виключеними з громадського простору.  

Також, до прикладу, масове будівництво футбольних полів задовольняє запити переважно хлопців та чоловіків. Натомість потреби дівчат і жінок у фізичній активності (волейбол, баскетбол, бігові чи велосипедні доріжки) часто залишаються поза увагою.  

Висновок: щоб запобігти неефективному витрачанню коштів, громади мають залучати різні групи мешканців/ок (жінок, молодь, батьків дітей з інвалідністю) до консультацій ще на етапі планування.  

Не лише «жінки» і «чоловіки»: чому важлива інтерсекційність

Гендерний аналіз не обмежується поділом суспільства на дві великі групи. Усередині них також існують різні досвіди й потреби.

На них можуть впливати вік, місце проживання, інвалідність, соціальний статус, етнічна належність та інші фактори. Наприклад, досвід жінки, яка живе в сільській місцевості та належить до етнічної меншини, може суттєво відрізнятися від досвіду жінки, яка живе у великому місті. Саме тому під час розробки стратегій, програм, проєктів та інвестицій важливо бачити не лише загальні групи, а й різноманітність всередині них.

Якість рішень та пріоритети під час відбудови

Умови обмеженого бюджету вимагають чіткої пріоритезації. Гендерно чутливе врядування допомагає спрямовувати ресурси насамперед туди, де вони найпотрібніші — на підтримку найбільш вразливих груп. Це робить рішення органів місцевого самоврядування якіснішими, а відбудову громад — дійсно людиноцентричною. 

Попереду — заключна зустріч

Наступна зустріч 9 вересня о 15:00 стане практичним продовженням майстерні.

Під час неї учасниці й учасники:

• розглянуть гендерно чутливий підхід до формування проєктних рішень та інструменти залучення різних груп;
• розберуть кейси, пов’язані з відновленням громад;
• поговорять про моніторинг та оцінку впливу проєктів крізь призму гендерної рівності;
• виконають практичне завдання — оцінять вплив проєкту та його гендерний вимір, презентують результати й отримають зворотний зв’язок.

Участь у зустрічі допоможе перейти від розуміння гендерного підходу до його практичного застосування — зокрема під час планування, реалізації та оцінювання проєктів.

Долучайтеся та випробуйте гендерно-трансформаційний підхід на практиці!