Transparency International Україна разом із партнерськими організаціями та незалежними експертами, які спеціалізуються на питаннях протидії корупції, проаналізували прогрес України у впровадженні антикорупційних реформ. Дослідження охоплює період з жовтня 2014 року по травень 2015 року.
Transparency International Україна разом із партнерськими організаціями та незалежними експертами, які спеціалізуються на питаннях протидії корупції, проаналізували прогрес України у впровадженні антикорупційних реформ. Дослідження охоплює період з жовтня 2014 року по травень 2015 року.
Загальні висновки експертів такі: з одного боку, в Україні є суттєвий прогрес у реформуванні антикорупційного законодавства, а з іншого, – відсутність політичної волі у його імплементації з боку Кабінету Міністрів, Президента та Верховної Ради.
«Незважаючи на суттєвий прогрес у реформуванні антикорупційного законодавства, влада не справилася із його впровадженням. Імплементація оновленого антикорупційного законодавства проходить без проактивної позиції з боку основних владних інституцій. Натомість упровадження реформ проходить під величезним тиском з боку громадськості й міжнародних організацій, супроводжується публічними звинуваченнями влади у зволіканні, відсутності прозорості процесу формування нових антикорупційних інституцій (Національного антикорупційного бюро, Національного агентства з питань запобігання корупції) та відсутності початку роботи Національної ради з антикорупційної політики», – йдеться у висновках дослідження.
В Україні існують достатні передумови для створення ефективного державного механізму запобігання та протидії корупції. Ухвалення низки антикорупційних законів у жовтні 2014 року стало початком системної реформи з подолання корупції. Закони передбачають створення двох спеціалізованих антикорупційних органів, відповідальних за антикорупційну політику та запобігання корупції, а також за виявлення та розслідування злочинів, вчинених високопосадовцями. Утім, експерти відмічають непрозорість при формуванні нових антикорупційних інституцій, зокрема порушення стандартів доброчесності та прозорості з боку Кабміну на початковій стадії створення Нацагентства з питань запобігання корупції. У звіті зазначається, що співпраця Уряду із громадськістю була досить активною, однак неоднозначною. «З одного боку, антикорупційне законодавство відводить значну роль громадським організаціям у здійсненні контролю. З іншого боку, влада намагається маніпулювати таким інструментом, як діалог із громадянським суспільством з метою досягнення вигідних для себе результатів», – підкреслюють дослідники.
Що стосується співпраці з міжнародною антикорупційною спільнотою, то тут, на думку експертів, Україна все ще приділяє недостатню увагу їх побажанням щодо подолання корупції. А це підриває не тільки основу такого співробітництва, але і економічну сферу, і зрештою, державу.
Наприкінці дослідження, фахівці дають низку рекомендацій, які стосуються антикорупційної політики, запобігання корупції, криміналізації корупції та міжнародного співробітництва. Ключові носії політичної волі – Президент України, фракції політичних сил у Верховній Раді України, Кабінет Міністрів України – повинні переконливо довести наявність політичної волі до реформ у антикорупційній та інших сферах.
Влада має невідкладно вжити заходи щодо імплементації нового антикорупційного законодавства, продемонструвати громадськості та міжнародним партнерам активний підхід до впровадження антикорупційних реформ, а не тільки реагування на критику з боку суспільства.
Формування Альтернативного звіту з оцінки ефективності державної антикорупційної політики стало можливим завдяки підтримці Міжнародного фонду “Відродження”, Фонду Ф. Науманна “За свободу” (Представництво в Україні), МЗС Федеративної Республіки Німеччина.
Контакти: Transparency International Україна
