Що таке «культура (субкультура)» бідності? Чому «бідні» опиняються у «замкненому колі» власної стратегії виживання? Як допомогти «бідним» побачити перспективу?
Ці та інші питання сформувались у ході проведення пілотного дослідження “Субкультура бідності в Україні”. Відповісти на них доволі не просто. Це потребує подальшої роботи, щоб отримати комплексну картину проблеми та, відповідно, сформулювати шляхи вирішення.
9 жовтня Центр близькосхідних досліджень та МФ “Відродження” презентували результати цього дослідження.
Протягом року експерти досліджували субкультуру бідності, провівши глибинні інтерв’ю, фокус-групові дискусії. Географія проекту: Херсонська область (м. Скадовськ та м.Чаплинка).
Станіслав Лячинський, директор програми “Соціальний капітал” МФ «Відродження»:
«Мене дуже вразили результати дослідження – наскільки вони схожі на те, що бачать фахівці у різних країнах. Причини, через які люди опиняються у ситуації бідності, можуть бути різними. Часом це безвихідна життєва ситуація, часом – результат власної поведінки. Гадаю, результати дослідження потрібно донести до органів влади та інших інституцій, які можуть вплинути на вирішення цих проблем”.
Проведення реформ в сучасній Україні наражається на безліч світоглядних та поведінкових установок населення, керованих не лише самою бідністю, а й специфічною «культурою (субкультурою) бідності». Культура (субкультура) бідності є способом життя значної кількості людей та набуває ознак спадковості. Формуванню такої культури сприяють як структурні чинники, так і суб’єктивні відчуття людей.
Дмитро Звонок, соціальний психолог, Центр близькосхідних досліджень, розповів, чому виникла ідея цього дослідження:
«Попрацювавши в центрах зайнятості, ми стикнулися з тим, що лише одна людина знаходиться в центрі зайнятості з метою пошуку роботи. Всі інші не шукають насправді роботу. Нам стало цікаво чому і відповідно ми почали це обговорювати.
Зрештою зіткнулися з феноменом бідності».
Дослідження сфокусувалося передусім на суб’єктивних параметрах бідності. Експерти намагалися з’ясувати, як пересічна людина бачить соціальну структуру в Україні, як вона оцінює своє місце в ній; яким чином люди конструюють «свою» та «інші» соціальні групи в залежності від доходів; що є основними «сферами дискомфорту» для пересічної людини – де в першу чергу вона починає відчувати, що їй бракує грошей; якими, з точки зору опитаних, є можливі шляхи подолання бідності та інше.
Оксана Міхеєва, наукова керівниця проекту, д.і.н.. професорка, розповіла про цікавий факт з дослідження, який яскраво ілюструє системність проблеми:
«Ми попросили наших опитуваних скласти умовну табличку, в якій необхідно розписати власний функціонал на роботі, скільки вони отримують за годину роботи та скільки б хотіли отримувати. Майже усі опитані не розуміють, що вони роблять на роботі, тобто не знають про свої посадові обов’язки. З 60-ти респондентів лише одна людина змогла відповісти на питання скільки отримує за годину роботи. Це усе свідчить про неефективність робочого процесу».
Крім того, у ході дослідження експерти моделювали ситуацію, де опитуваним потрібно було уявити, що вони можуть змінити роботу на більш оплачувану, але натомість матимуть менше вільного часу, зокрема того, який витрачають на побутові чи сільськогосподарські питання.
«Вибір роботи в сільськогосподарських регіонах керується аргументом, що робота має давати можливість подоїти корову, попрацювати на городі…», – розповів Дмитро Звонок, соціальний психолог, Центр близькосхідних досліджень.
Експерти також зазначили, що одним з результатів дослідження є те, що люди насправді «не живуть з городів», але витрачають на це багато часу та сил.
Вибір Херсонської області був зумовлений феноменом «одномоментної бідності» значного числа людей внаслідок анексії Російською Федерацією Кримського півострова. В результаті значна частина відпрацьованих економічних стратегій місцевих мешканців зазнала суттєвих трансформацій. Обрані два міста районного значення, проте з різною спеціалізацією. Економічне життя населення Чаплинки більшою мірою пов’язане із сільськогосподарським виробництвом, мешканці Скадовська більшою мірою залежать від курортного бізнесу в літній період часу.
Оксана Міхеєва звернула увагу на те, що Україні потрібні соціальні психологи, які могли б працювати з хронічними втомами, депресіями, коли людина не бачить перспектив власного розвитку.
Як зазначили виконавці проекту, дане дослідження є пілотним, не претендує на вичерпність, однак дозволяє пропонувати інструменти дослідження суб’єктивних параметрів бідності, підняти питання про ключові параметри та причини поширення культури бідності в сучасній Україні, створює можливість сфокусувати увагу на ключових спостереженнях та запропонувати.
