Відсутність правового регулювання місцевих референдумів породжує спроби неналежного використання цього механізму
Експерти ВГО “Інститут виборчого права” спільно з Комітетом Верховної Ради з питань державного будівництва й місцевого самоврядування підготували пропозиції до законопроекту “Про місцевий референдум” для його розгляду у другому читанні. Діяльність робочої групи підтримувала програмна ініціатива “Демократична практика” Міжнародного фонду “Відродження”.
За словами фахівців, відсутність правового регулювання місцевих референдумів породжує спроби неналежного використання цього механізму. Прикладом є проведення неконституційного та протиправного “референдуму” у Криму, якого не визнає міжнародна спільнота, а також спекуляції щодо проведення подібних “референдумів” в окремих областях України.
Основні положення доопрацьованого законопроекту:
– місцевий референдум може бути проведено лише на рівні територіальної громади, а референдум на рівні району чи області не відповідає Конституції України;
– предмет місцевого референдуму – питання місцевого значення, у тому числі питання дострокового припинення повноважень місцевої ради чи сільського, селищного, міського голови, а також окремі питання адміністративно-територіального устрою. Можливе проведення консультативного місцевого референдуму з окремих питань, які зачіпають інтереси територіальної громади (розміщення екологічно небезпечних підприємств, відчуження земель для розробки корисних копалин тощо). Повноваження держави (зокрема сфера оборони, міжнародних відносин) не можуть бути питаннями місцевого референдуму;
– референдум може стосуватися прийняття чи відхилення правового акту місцевого самоврядування. Такий акт повинен відповідати Конституції та законам України. Питання має бути максимально чітким і передбачати можливість відповісти “так” або “ні”. Заборонено питання, які мають навідний характер або поєднують у собі більш ніж одну проблему. Пропонується проводити місцевий референдум лише з одного питання;
– запроваджується адміністративний (з боку територіальної виборчої комісії) та судовий контроль дотримання законодавчих вимог щодо предмету та питання референдуму вже на етапі його ініціювання;
– місцевий референдум має такі наслідки:
· якщо участь у голосуванні взяло менш ніж 50% виборців, що належать до відповідної територіальної громади, референдум вважається таким, що не відбувся;
· якщо референдум відбувся й понад 50% виборців, які взяли участь у голосуванні, дали відповідь “так” або “ні” на питання референдуму, відповідний правовий акт, який було винесено на референдум, вважається відповідно прийнятим чи відхиленим;
· якщо референдум відбувся, однак відповіді “так” і “ні” дали менш ніж 50% виборців, які взяли участь у голосуванні, вважається, що референдум не дав відповіді на поставлене питання, а відповідного акту не прийнято.
– місцеві організації політичних партій і громадських організацій можуть брати участь у підготовці та проведенні місцевого референдуму, у тому числі через спостереження за ним, за умови їх реєстрації у відповідній територіальній виборчій комісії як прихильників чи опонентів питання референдуму. Передбачається дотримання принципу рівності між прихильниками й опонентами, зокрема при проведенні агітації та формуванні складу дільничних комісій.
Законопроект “Про місцевий референдум” було ухвалено в першому читанні ще 2011 року.
Контакти:
ВГО “Інститут виборчого права”
Євген Радченко
050 310 85 42
